ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 р. Справа № 5010/916/2012-28/70

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим"

вул.1-го Травня, 60, м. Вінниця, 21050

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм"

вул. Галицька, 18А, м.Рогатин, Івано-Франківської області, 77000

про стягнення 208922 грн. 33 коп., з яких:

185555 грн. 20 коп. - заборгованість за договором № 63 від 31.01.11;

16381 грн.68 коп. пені; 1816 грн. 74 коп. інфляційних втрат;

5168 грн. 71 коп. 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: Жгун З.Р. - представник, (довіреність б/н від 30.01.12 )

від відповідача: Печенюк В.О. - представник, (довіреність 083/12 від 21.09.12)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" про стягнення 206525 грн. 22 коп., з яких: 185563 грн. 20 коп. - заборгованість за договором № 63 від 31.01.11, 1834 грн. 34 коп. - інфляційних втрат, 14341 грн. 74 коп. - пені, 4785 грн. 94 коп. - 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 63 від 31.01.11 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 185555 грн. 20 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 16381 грн.68 коп. пені, 1816 грн. 74 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 5168 грн. 71 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.07.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.09.12.

13.09.12 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№ 5937/2012-свх), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 208922 грн. 33 коп., з яких: 185555 грн. 20 коп. - заборгованість за договором № 63 від 31.01.11, 1816 грн. 74 коп. - інфляційних втрат,16381 грн.68 коп. - пені, 5168 грн. 71 коп. - 3% річних.

Виходячи з положень ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№ 5937/2012-свх від 13.09.12) прийнята судом до розгляду по суті, відповідно до збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.09.12, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 24.09.12.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити відповідно до заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31.01.11 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 63 (надалі - Договір; а.с.15-17).

Пунктом 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов»язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити даний товар.

У відповідності до умов Договору, постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 206461 грн. 20 коп. Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи документами , а саме:

видатковою накладною № РН-0317 від 2 червня 2011 року

на суму 86538 грн. 00 коп. (а.с. 18);

видатковою накладною № РН-0566 від 13 вересня 2011 року

на суму 45138 грн. 00 коп. (а.с. 19);

видатковою накладною № РН-0657 від 26 жовтня 2011 року

на суму 21367 грн. 20 коп. (а.с. 20);

видатковою накладною № РН-0679 від 4 листопада 2011 року

на суму 53418 грн. 00 коп. (а.с. 21).

При дослідженні зазначених вище видаткових накладних судом встановлено, що вони підписані уповноваженими особами та скріплені печатками юридичних осіб, передача товару здійснена в рамках Договору поставки № 63 від 31.01.11.

Товар отриманий уповноваженою особою - Пиріг Олександрою Василівною на підставі виданих відповідачем довіреностей (а.с. 22-25).

Ціна товару і умови розрахунків визначені в розділі 4 Договору.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений відповідно до умов цього договору товар здійснюється покупцем на умовах оплати вартості партії поставленого товару протягом 30 календарних днів від дати поставки товару.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково. Оплати залишку вартості товару в сумі 185555 грн. 20 коп. відповідачем не здійснено.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено досудове попередження (вих. № 06/26-12 від 26.06.12 ; а.с. 26) з вимогою погасити існуючий борг. Факт направлення претензії підтверджується документально (а.с. 27). Проте, вимоги щодо сплати заборгованості залишені без відповіді та задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 185555 грн. 20 коп. за отриманий на підставі видаткових накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та визнається представником відповідача в судовому засіданні, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 185555 грн. 20 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 63 від 31.01.11 підтверджується матеріалами справи та визнається представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.3. договору поставки № 63 від 31.01.11 сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов»язання виникають нові додаткові зобов»язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов»язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов»язань.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем 16381 грн. 68 коп. пені, 1816 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 5168 грн. 71 коп. 3% річних та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с. 36-41).

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 63 від 31.01.11 підтверджується матеріалами справи та визнається представником відповідача в судовому засіданні, вимоги позивача щодо стягнення 16381 грн. 68 коп. пені, 1816 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 5168 грн. 71 коп. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" про стягнення 208922 грн. 33 коп., в тому числі: 185555 грн. 20 коп. заборгованості за договором № 63 від 31.01.11, 1816 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 16381 грн.68 коп. пені, 5168 грн. 71 коп. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" (вул. Галицька, 18А, м.Рогатин, Івано-Франківської області, 77000; код 13655286 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим" (вул.1-го Травня, 60, м. Вінниця, 21050; код 34722213 ) -185555 (сто вісімдесять п»ять тисяч п»ятсот п»ятдесят п»ять)грн. 20 коп. заборгованості за договором № 63 від 31.01.11, 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 16381(шістнадцять тисяч триста вісімдесят одна) грн.68 коп. пені, 5168(п»ять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 71 коп. 3% річних та 4178 (чотири тисячі сто сімдесят вісім)грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________________ Кавлак І. П. 28.09.12