донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
06.11.2006 р. справа №2/289а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Величко Н.Л. |
суддів | Алєєвої І.В., Старовойтової Г.Я., |
при секретареві судового засідання | Щетініна І.О. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Дурнева І.М. - за дов. від 11.04.06р. № 36, |
від відповідача: | Шевченко І.П. - за дов. від 05.07.2006р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державна податкова інспекція м.Сніжне |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 27.09.2006 року |
по справі | №2/289а |
за позовом | Державне підприємство "Сніжнеантрацит" м.Сніжне |
до | Державна податкова інспекція м.Сніжне |
про | про визнання недійсним рішення |
В С Т А Н О В И В:
1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду
28.08.2006 року Державне підприємство “Сніжнеантрацит” м. Сніжне звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжному про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.08.2006 року № 0002651540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 798443 грн. 88 коп.
Ухвалою від 28.08.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі.
Постановою від 27.09.2006р. у справі № 2/289а господарський суд Донецької області (суддя Ханова Р.Ф.) позовні вимоги Державного підприємства "Сніжнеантрацит" м. Сніжне задоволенні.
Визнано повністю нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сніжному від 11.08.2006 року № 0002651540/0.
Присуджено з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Сніжнеантрацит" м. Сніжне витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Загальний строк розгляду справи склав 1 місяць.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Відповідач з прийнятою постановою господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову від 27.09.2006р. та прийняти нову постанову, якою відмовити Державному підприємству "Сніжнеантрацит" у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а також судом невірно надана правова оцінка обставинам справи.
Посилається на те, що відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 -III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.
Зазначає, що за результатами перевірки 1.08.2006 року податковим органом було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0002651540/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку на 393 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50% у сумі 798443 грн. 88 коп., відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства палива та енергетики України від 26 травня 2005 року № 237 "Про реорганізацію ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" припинена процедура припинення діяльності державних Підприємств, зокрема "Сніжнеантрацит", та відновлена їх господарська діяльність. Підпунктом 3.5 пункту 3 цього наказу визначено, що Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" реорганізується шляхом виділення з його складу, зокрема, відокремленого підрозділу "Сніжнеантрацит" та приєднання його до складу Державного підприємства "Сніжнеантрацит". Пунктом 12 зазначеного наказу, зокрема, визначено, що Державне підприємство "Сніжнеантрацит" є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", пов'язаних з діяльністю виділеного з його складу відокремленого підрозділу відповідно до розподільчих балансів.
Рядок 550 розділу 4 передатного балансу станом на 31 травня 2005 року визначає, що Державним підприємством "Донецька вугільна енергетична компанія" передані Державному підприємству "Сніжнеантрацит" поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом на кінець звітного періоду у розмірі 52719367 грн. 40 коп.
Посилається на те, що суд не прийняв до уваги той факт , що податкові зобов'язання були узгоджені у розмірі 1 596 887,67 грн.( що не заперечує позивач у адміністративному позові) і податкові декларації мали місце, але не передані відповідачу при підписанні акту приймання-передачі податкового боргу.
Зазначає, що об'єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стала сплата позивачем з 4 квітня 2006 року по 28 липня 2006 року сум податку на додану вартість 28 платіжними дорученнями.
Призначення платежу, як вбачається з облікової картки та платіжних доручень, сплата згідно постанови Кабінету Міністрів України № 270.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості".
Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Посилається на те, що суд не прийняв до уваги, що позивач при здійсненні платежів по ПДВ, у платіжних дорученнях не вказує за який податковий період проводиться сплата узгодженого податкового зобов’язання по ПДВ.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу відповідача в якому вважає, що штраф на підставі пп. 17.1.7 п 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" застосовується якщо платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом № 2181.
Зазначає, що норми Закону України № 2181 від 21.12.2000г. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" передбачають тільки два способи узгодження податкового зобов'язання: шляхом подачі платником податку податкової декларації. Податкове зобов'язання визначене в податковій декларації вважається узгодженим із дня подачі такої податкової декларації;
Податкове зобов'язання визначене контролюючим органом вважається погодженим у день одержання платником податку податкового повідомлення, за винятком випадків передбачених пп. 5.2.2 п 5.2 ст. 5 Закону № 2181.
Посилається на те, що з акту перевірки вбачається, що підставою узгодженості податкових зобов'язань є рішення про правонаступництво № 207 від 30.06.2005р. процесуальною формою даного рішення відповідач вважає акт приймання-передачі податкового боргу по ДП "Сніжнеантрацит" станом на 30.06.2005р. № 207 від 30.06.2005р.
Вважає, що підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів на підставі яких здійснюється нарахування платежів
Призначення платежу як вбачається з платіжних доручень (28 штук), визначено, як сплата згідно Постанови КМУ № 270 від 07.03.2002р. № 270 яка набрала чинності з 02.04.2002р., в якою були внесені зміни в Постанову КМУ № 892 від 05.06.2000р. "Про заходи що до стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості"
Пунктом 7-1 постанови КМУ № 892 {в редакції постанови № 270) визначено, що суми ПДВ, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з ПДВ. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату ПДВ в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з ПДВ, належним до сплати в державний бюджет та сум податку належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.
Під час проведення розрахунків з ПДВ з постачальниками та іншими кредиторами за-поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з ПДВ згідно з постановою КМУ від 07.03.2002р. № 270". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.
Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка : "Платіж згідно з постановою КМУ від 07.03.2002р. № 270".
Кошти для розрахунків з ПДВ, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 ст. 3.2 Закону України № 2181. Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунку відповідно до законодавства.
Зазначає, що ДП "Сніжнеантрацит" здійснило оплату поточних податкових зобов'язань відповідно до зазначеної постанови, тому у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань інших податкових періодів.
Вважає, що посилання відповідача на приписи пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181стосовно зарахування сплаченої суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу є неправомірним.
Позивач вважає постанову суду законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
4. Як встановлено судом першої інстанції, та визнається сторонами по справі:
Державне підприємство “Сніжнеантрацит” м. Сніжне є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 2 вересня 2003 року, включене до ЄДРПОУ за номером 31906124, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Сніжному, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06675210 від 1 червня 2005 року (л.с.18-26, 34).
Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов’язань за період з 30 червня 2005 року по 3 серпня 2006 року, за результатами якої складений акт перевірки № 136/15-31906124 від 07.08.2006 року (л.с.11-17).
Як вбачається з акту перевірки (л.с.13) підставою узгодженості податкових зобов’язань відповідач вважає рішення про правонаступництво № 207 від 30 червня 2005 року. Процесуальною формою даного рішення відповідач вважає акт приймання-передачі податкового боргу по Державному підприємству “Сніжнеантрацит” станом на 30 червня 2005 року № 207 від 30 червня 2005 року.
11 серпня 2006 року відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0002651540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку на 393 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 50 відсотків у сумі 798443 грн. 88 коп. (л.с.10) відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 1 наказу Міністерства палива та енергетики України від 26 травня 2005 року № 237 “Про реорганізацію ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” припинена процедура припинення діяльності державних підприємств, зокрема “Сніжнеантрацит”, та відновлена їх господарська діяльність. Підпунктом 3.5 пункту 3 цього наказу визначено, що Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” реорганізується шляхом виділення з його складу, зокрема, відокремленого підрозділу “Сніжнеантрацит” та приєднання його до складу Державного підприємства “Сніжнеантрацит”. Пунктом 12 зазначеного наказу, зокрема, визначено, що Державне підприємство “Сніжнеантрацит” є правонаступником усіх прав та обов’язків Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, пов’язаних з діяльністю виділеного з його складу відокремленого підрозділу відповідно до розподільчих балансів.
Рядок 550 розділу 4 передатного балансу станом на 31 травня 2005 року визначає, що Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” передані Державному підприємству “Сніжнеантрацит” поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом на кінець звітного періоду у розмірі 52719367 грн. 40 коп. (л.с.40).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції.
5.Мотиви, з яких апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” Статтею 10 цього закону визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.
Ні інструкція, яка була затверджена Наказом Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.94 N 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.01 N 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078) і яка діяла до 13.082005р. ні інструкція, яка набрала чинності з 13.08.2005р (Наказ Державної податкової адміністрації України 18.07.2005 № 276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123) не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Згідно п.7.7 ст.7 Закону України від 20.12.2000р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.
Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України від 20.12.2000р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж закону.
Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Тобто податковий орган при здійсненні перевірки повинен був встановити за якою декларацією виникли податкові зобов’язання та їх суму, строк сплати , та термін прострочення. Як вбачається з акту перевірки податковий орган при перевірці не використовував податкові декларації на підставі, яких виникли у платника податку податкові зобов’язання , а зазначив, що суми нараховано згідно рішення про правонаступництво №207 від 30.06.2005р.
Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що само по собі рішення про правонаступництво не є підставою виникнення податкових зобов’язань, ці зобов’язання встановлюються на підставі податкових декларацій, повідомлень (рішення), рішень прийнятих за результатами розгляду скарг платників податків у адміністративному та судовому порядках, договорів про розстрочення або відстрочення податкового боргу і т.і.
Відсутність зазначених документів унеможливлює встановлення узгодженої суми податкових зобов’язань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму.
Оскільки податковий орган у акті перевірки не визначив податкові періоди ,строки сплати податкових зобов’язань відповідно вимог Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ,такий акт не може бути прийнятий як доказ порушення платником податку встановлених цим законом строків сплати податків.
Крім того, як вбачається з акту перевірки (л.с.12-13) об’єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стала сплата позивачем з 4 квітня 2006 року по 28 липня 2006 року сум податку на додану вартість 28 платіжними дорученнями, дати та суми сплати співпадають з даними зворотного боку облікової картки позивача (л.с.46-49, 75-78).
Призначення платежу як вбачається з облікової картки та платіжних доручень (л.с.138-165), сплата згідно постанови Кабінету Міністрів України № 270 (л.с.167-169).
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості”.
Пунктом 7-1 постанови Кабінету Міністрів України № 892 (в редакції постанови № 270) визначено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.
Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.
Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270".
Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.
Зазначеною постановою визначено, що платникам податку необхідно забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість, які відкриваються відповідно до вимог Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління "Національного банку від 18 грудня 1998 р. 527 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 24 грудня 1998 р. за N 819/3259).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив оплату поточних податкових зобов’язання відповідно до зазначеної постанови, тому у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.
За таких підстав, судова колегія вважає, що судом вірно застосовані норми матеріального права, рішення є законним та обґрунтованим
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 2/289а від 27.09.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжному залишити без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 10.11.2006р.
Головуючий: Н.Л. Величко
Судді: І.В. Алєєва
Г.Я. Старовойтова
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС