донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.10.2006 р. справа №37/213а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Москальової І.В. |
суддів | Діброви Г.І., Запорощенка М.Д., |
при секретареві судового засідання | Ложка Н.Л. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Брєжнєв А.С. - за довіреністю б/н від 06.09.06 р., Апонащенко С.С. - за довіреністю б/н від 06.08.06 р., |
від відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: | Петров А.Г. - за довіреністю № 46/200/10-10-013 від 07.09.06 р., Топалов А.Ю. - за довіреністю № 46116/10/10-013 від 06.09.06 р. , Гой В.П. - за довіреністю № 22241/10/10-2 від 11.08.06 р., Бондар Л.М. - за довіреністю № 28667/10/10-2 від 17.10.06 р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 26.06.2006 року (повний текст складено та підписано 27.06.06 р.) |
по справі | №37/213а (суддя Яманко В.Г.) |
за позовом | Дочірнього підприємства "Техноскрап" Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" м.Донецьк |
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача | Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку |
про | визнання повністю нечинним податкового повідомлення № 0000112430/3 від 06.06.05 р. про застосування штрафу за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов"язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить 320906,80 грн. |
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Донецької області від 26.06.06р. по справі № 37/213а задоволені в повному обсязі позовні вимоги Дочірнього підприємства „Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап” м. Донецьк з врахуванням письмових уточнень від 02.03.06р. (т.4, л.с. 62). Визнано повністю нечинним податкове повідомлення № 0000112430/3 від 06.06.05р. про застосування штрафу за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить 320906,80 грн.
Враховуючи матеріали справи та висновок судового експерта-бухгалтера, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача податкового боргу з податку на прибуток та, відповідно, податкової застави, що, на думку суду, дозволяло ДП "Техноскрап" здійснювати вільне розпорядження майном, внаслідок чого визнав застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням безпідставним.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 26.06.06р. в адміністративній справі № 37/213а скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Не погоджується з висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на результатах проведеної судово-бухгалтерської експертизи з наступних підстав.
По-перше, наполягає на тому, що рішеннями господарського суду Донецької області по справам № 37/48в та № 28/145а та постановою Донецького апеляційного суду по справі № 28/145а підтверджується наявність податкового боргу у позивача та знаходження активів підприємства у податковій заставі. Тому висновок суду першої інстанції про відсутність податкової застави суперечить фактам, встановленим зазначеними рішеннями, що є порушенням п. 1 ст. 72 КАС України.
По-друге, наполягає на тому, що у ході перевірки були встановлені факти проведення взаємозаліків шляхом зустрічних поставок товарів або сировини та вексельних розрахунків, векселями третіх осіб без отримання згоди податкового органу на загальну суму 320906,80грн., вважає, що це є прямим порушенням вимог пп..8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України від 21.12.00р. № 2181.
По-третє, звертає увагу на той факт, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на висновках експерта, у зв’язку з чим, судом в повному обсязі не з’ясовані обставини справи, в тому числі не дослідженні повному обсязі всі додані до справи рішення та постанови господарських суддів першої та апеляційної інстанції за участю позивача та податкового органу.
Посилається на абз.2 п.8.1, пп..8.2.1, 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України № 2181-Ш та наполягає на тому, що активи позивача знаходяться у податковій заставі з 28.11.01р. по наступний час внаслідок несплати у встановлені діючим законодавством строки сум з податку на прибуток, самостійно визначених платником у податкових деклараціях, при цьому наявність суми податкового боргу на облікових рахунках підприємства не скасованої судом, підтверджує факт податкової застави. Крім цього, посилається на п.1.19 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р. та п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Позивач, Дочірнє підприємство „Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап” м. Донецьк, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу від 31.08.06р. доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог діючого законодавства. Звертає увагу, що у всіх випадках реалізації активів підприємство проводило заліки за кошти та за цінами не меншими за звичайні, тому воно мало право не узгоджувати ці господарські операції з податковим органом.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу № 24783/10/10-2 від 07.09.04р. (т.8, л.с.4) повідомляє, що проти доводів апеляційної скарги не заперечує та вважає, що заявлені ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька вимоги підлягають задоволенню, так як фактичної сплати податку на прибуток позивачем не відбулось.
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.06р. для розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька призначена колегія суддів у складі: судді Москальової І.В. (головуючий), судді Діброви Г.І., судді Запорощенка М.Д.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
07.09.06р. за ухвалою суду Донецького апеляційного господарського суду провадження у справі зупинялось (т.8, л.с.40), яке було поновлено 17.10.06р., про що постановлена усна ухвала у відповідності до вимог п.4,п.6 ст.160, п.5 ст.156 КАС України з занесенням її у журнал судового засідання від 17.10.06р. (т.8, л.с. 104).
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
За результатами планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.03р. по 30.06.04р. Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька складений акт перевірки № 433-23-112-20364201 від 13.12.04р. (т.1, л.с. 6-33), в якому встановлено порушення позивачем вимог пп. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України від 21.12.00р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині здійснення безгрошових видів розрахунків за відчужені активи підприємства (проведення взаємозаліків, вексельних розрахунків) без отримання згоди податкового органу на загальну суму 320 906,80грн. (т. 1, л. с. 14-15).
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Ворошиловському районі прийняте податкове повідомлення № 0000112430/0 від 15.12.04р. (т.1, л.с.34, т. 4, л.с.130), яке було оскаржене Дочірнім підприємством "Техноскрап" в адміністративному порядку до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, ДПА у Донецькій області, ДПА України, якими скарги ДП "Техноскрап" були залишені без задоволення (т. 5 арк. справи 90-107), а висновки податкового органу щодо встановлених порушень були залишені без змін, відповідно до чого ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення № 0000112430/1 від 12 січня 2005 року, № 0000112430/2 від 21 березня 2005 року, № 0000112430/3 від 6 червня 2005 року на ту ж суму штрафу 320906 грн. 80 коп. (т.1, л.с.35-37).
Предметом оскарження в даній справі є останнє податкове повідомлення №0000112430/3 від 06.06.05р., за яким до позивача застосований штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить 320906,80 грн. на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (т.1, л.с.37).
Огляд матеріалів справи та вимог чинного законодавства свідчить про наступне.
За вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб”єктів владних повноважень адміністративні суди, насамперед, перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України .
Як вбачається право на здійснення перевірки стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі, одержання від боржника повної інформації про операції із заставленими активами, а в разі їх відчуження без згоди податкового органу отримання пояснень від платника податків або його службових (посадових) осіб, надано податковому керуючому лише з 26.03.2003року відповідно до доповнень, внесених згідно із Законом N 550-IV від 20.02.2003 до підпункту 8.6.5 пункту 8.6 статті 8 та пп..10.4.1 п.10.4 ст.10 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р..
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 09.11.2004р. по 13.12.2004р. була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.06.2004року, результати якої були викладені в акті № 433-23-112-20364201 від 13 грудня 2004 року (т.1, л.с.6-33), на підставі якого і було прийнято спірне податкове повідомлення.
Як вбачається про проведення вищезазначеної планової документальної перевірки позивач був повідомлений письмовим повідомленням № 480 від 20.10.01р., в якому зазначено про те, що проведення такої перевірки розпочнеться з 01.11.2004р. та відбудеться за період з 01.10.2003р. по 30.06.2004р. згідно плану–графіку проведення документальних перевірок юридичних осіб (т.4, л.с.115).
Розділами 1 та Ш Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 N 429, зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.02 р. за N 1023/7311 (що діяв на час складення акту перевірки від 13.12.04р) встановлено, що вступна частина акту документальної перевірки повинна обов”язково містити дані про період, за який проводиться перевірка діяльності підприємства, а виявлені порушення податкового законодавства відображаються у висновку акту у межах періоду, що перевіряється.
З першої сторінки акту перевірки від 13.12.2004р. № 433-23-112-20364201 (т.1 а.с.6), на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення, вбачається про визначення відповідачем періоду перевірки з 01.10.03р. по 30.06.04р., проте, як вбачається із змісту такого акту при визначені порушення щодо збереження активів позивачем, податківцями був досліджений значно більший період, за який підприємство здійснювало господарську діяльність, а саме період з листопада 2001р. по серпень 2004р. (т.1, л.с.15-18), що зумовило застосування спірної суми штрафної санкції, в тому числі із врахуванням порушень за вказані періоди.
Як вбачається, на першій сторінці акту планової перевірки від 13.12.04р. (т.1 а.с.6) чітко вказано про те, що „ ДП „Техноскрап” ТОВ „Скрап” перевіряється за період з 01.10.03р. по 30.06.04р. відповідно до затвердженого Плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акта”.
До матеріалів справи доданий лише Індивідуальний план-графік проведення документальних перевірок юридичних осіб на листопад 2004 року, затверджений начальником ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька 29.10.2004року, в якому зазначено про проведення комплексної перевірки позивача за період з 01.10.03р. по 30.06.2004р. (т.2 а.с.26), тобто за той період, що вказано на першій сторінці акту від 13.12.04р..
Податковим органом не доведено факт складення та затвердження начальником податкового органу Плану (графіку) перевірки, на який є посилання у акті планової документальної перевірки від 13.12.04р. та який на вимогу апеляційної інстанції відповідач не надав, повідомивши у судовому засіданні апеляційної інстанції про відсутність зазначеного плану перевірки, що зафіксовано у Журналі судового засідання від 31.10.06р. (т.8, л.с.138).
Таким чином, до матеріалів справи відповідачем не додано доказів, на які є посилання безпосередньо в акті перевірки від 13.12.04р. як на додаток №1, що унеможливлює встановлення факту наявності повноважень у податківців під час здійснення перевірки та встановлення порушень щодо збереження активів у акті перевірки від 13.12.04р. за інший термін, чим визначено на першій сторінці такого акту планової перевірки.
З огляду на вищевикладене, встановлюючи в акті перевірки порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України від 21.12.00р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” під час здійснення позивачем безгрошових розрахунків (взаємозаліків, вексельних розрахунків) не тільки у перевіряємий період (з жовтня 2003р. по червень 2004р.), а і в інші періоди, а саме з листопада 2001р. по жовтень 2003р. та в липні, серпні 2004р. (т.1, л.с.15-18), податківці, що здійснювали перевірку спірного питання вийшли за межи наданих повноважень, у зв”язку з чим нарахування спірної суми штрафної санкції за період, повноваження на перевірку якого під час планової документальної перевірки податковим органом не підтверджено, є таким, що здійснено з порушенням вимог ст.19 Конституції України, ст.3 КАС України. При цьому, враховується, що повноваження податковому органу на перевірку такого питання надано Законом лише з 26.03.2003року .
Посилання податкового органу в підтвердження правомірності здійснення перевірки за більший період, ніж визначено в акті перевірки від 13.12.2004р., на посвідчення на перевірку, виданих на ім”я посадових осіб відповідача Топалова А. Ю. та Проценко С. М., в яких вказаний період перевірки з 28.11.01р. по 31.10.04р. не є достатньою підставою, що підтверджує правомірність здійсненої перевірки з огляду на вищевикладене, а також з наступних обставин.
Відповідно до п.2.6 Положення про проведення перевірок стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого наказом ДПА України 20.09.2004 N 544, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.09.2004 р. за N 1236/9835 (далі Положення), для проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, оформлюється повідомлення про проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі за формою, наведеною у додатку 1 даного Положення .
Підставою для оформлення вищевказаного повідомлення є погоджене керівником (його заступником) органу державної податкової служби України за місцем реєстрації платника податків подання податкового керуючого, в якому зазначається обгрунтування необхідності проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі (п.2.7 вказаного Положення).
До матеріалів справи не надано податковим органом доказів дотримання вимог п.2.6, п.2.7 вищенаведеного Положення, яке набуло чинності як на момент здійснення перевірки, так і на момент направлення позивачу письмового повідомлення № 480 від 20.10.01р., в якому зазначено лише про проведення планової перевірки за період з 01.10.2003р. по 30.06.2004р. та не визначено інших питань чи періоду, що може бути перевірені (т.4, л.с.115).
Відповідно до п. 2.10 вищевказаного Положення, перевірка стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, може проводитись одночасно з перевіркою фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (плановою або позаплановою) відповідно до Указу Президента України від 23 липня 1998 року N 817/98 817/98 ) "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", але з урахуванням особливостей, визначених цим Положенням. Особливості проведення перевірки наведені у розділі 3 цього Положення.
Так, згідно п.3.1 вказаного Положення, про проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, податковий керуючий попередньо повідомляє такого платника податків письмово (листом, факсом, телеграмою тощо).
Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін письмового повідомлення про перевірку саме спірного питання, визначеного п.3.1 Положення, позивача не направлялось.
Пунктом 3.2 вказаного Положення встановлено, що документами достатніми для проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, є не тільки службове посвідчення працівника органу державної податкової служби України та копія наказу податкового органу за місцем реєстрації платника податків про призначення податковим керуючим такого платника податків, але і повідомлення про проведення перевірки стану збереження активів такого платника податків, підписане керівником податкового органу та зареєстроване у такому податковому органі, докази складення та направлення якого позивачу в матеріалах справи відсутні, а позивач заперечує про наявність такого письмового повідомлення та його отримання.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки питання збереження активів позивача на підставі вищенаведених посвідчень відповідачем був окремо складений акт перевірки від 18.11.04р. (т. 1 арк. справи 127-134), в той час як спірні податкові повідомлення прийняті на підставі іншого акту перевірки № 433-23-112-20364201 від 13.12.04р., складеного за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.10.03р. по 30.06.04р., але в якому визначені такі ж самі порушення, як і в акті від 18.11.04р. починаючи з 2001 року по серпень 2004 року.
З огляду на вищевикладене, а також приписи Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не довів, що включення до акту перевірки № 433-23-112-20364201 від 13.12.04р., складеного за період 01.10.2003р. по 30.06.2004р., порушень за інший період, а саме з листопада 2001р. по жовтень 2003р. та липень, серпень 2004р., є таким, що здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, в тому числі Законом України № 2181 від 21.12.00р. “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та інших законодавчих актів, що прийняті на виконання вимог вказаних Законів України..
Щодо факту наявності чи відсутності податкового боргу у позивача та, як результат, виникнення податкової застави, то з матеріалів справи та вимог чинного законодавства вбачається наступне.
Згідно п.1.17 ст.1, п. 8.1 ст. 8 Закону України № 2181 від 21.12.00 р. „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закону України № 2181) податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення.
В першій податковій вимозі, згідно пп.6.2.3 ст.6 Закону України № 2181, вказується
про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, в другій податковій вимозі - додатково до відомостей, викладених у першій, може зазначатись про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податковий орган посилається на наявність податкової заборгованості, яка личиться за позивачем з 2001р. відповідно до податкових вимог № 1/63 від 28.11.01 р., № 2/1 від 14.01.02 р., в той час, як з дня їх винесення до 2002року зазначені податкові вимоги були предметом адміністративного оскарження та судового розгляду (рішення місцевого господарського суду та постанови Донецького апеляційного господарського суду по справам № 37/48в (т.1, л.с.80,л.с.85-86) та 28/145а (т.1, л.с.91,97).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що лише з 22.05.2002 року внесена запис про податкову заставу до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (розширений Витяг від 22.05.02р. за № 21-12109 (т.4, л.с. 154)) .
Щодо інших фактичних обставин, то як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача були направлені перша та друга податкові вимоги № 1/63 від 28.11.01 р., № 2/1 від 14.01.02 р. (т.1, л.с.78-79), які він оскаржив до господарського суду.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.03.02р. по справі № 37/48в (т.1, л.с.80) визнана недійсною перша податкова вимога № 1/63 від 28.11.01р. про визначення податкового боргу в сумі 64374,79грн., але за постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі № 37/48в від 24.04.02р. (т.1, л.с.85-86), зазначене рішення місцевого господарського суду скасоване в частині визнання недійсною першої податкової вимоги № 1/63 від 28.11.01р. та провадження у справі в цій частині припинено за п.1 ст.80 ГПК України з підстав того, що спір не підлягає розгляду в господарському суді. Інші докази, що свідчать про оскарження чи визнання недійсною в судовому чи адміністративному порядку першої податкової вимоги, в матеріалах справи відсутні.
Друга податкова вимога № 2/1 від 14 січня 2002 року в частині визначення позивачу податкового боргу в розмірі 45134,06 грн., у тому числі податку на прибуток у сумі 3717,39 грн., пені з податку на прибуток в сумі 11340 грн., а також пені у сумі 30076,67грн. була залишена без змін, а у позовних вимогах ДП „Техноскрап” було відмовлено за рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.03р. по справі № 28/145а (т.1, л.с.91), яке залишено без змін за постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.03р. (т.1, л.с.97).
Відмова у частковому задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною другої податкової вимоги у рішенні господарського суду Донецької області від 22.09.03р. по справі № 28/145а обґрунтована тим, що наявність у ДП „Техноскрап” невідшкодованої суми податку на додану вартість не позбавляє його обов”язку сплатити самостійно узгоджені податкові зобов”язання з податку на прибуток (т.1, л.с.93).
Як вбачається вказаним рішення місцевого господарського суду по справі №28\145а також припинено провадження у справі за позовними вимогами ДП „Техноскрап” про зобов”язання ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька звільнити активи з податкової застави (т.1, л.с.96). В постанові Донецького апеляційного господарського суду по справі № 28/145а з цього приводу встановлено, що „доводи ДП „Техноскрап” щодо спонукання органу державної податкової служби стосовно звільнення активів платника податків з податкової застави суперечать положенням пп..8.2.1 п.8.2, п.8.7 ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. № 2181” (т.1, л.с.101).
Таким чином, в матеріалах даної справи відсутні докази визнання в судовому чи адміністративному порядку недійсною чи такою, що не підлягає виконанню першої податкової вимоги та повністю другої податкової вимоги № 2/1 від 14 січня 2002 року, що дає підстави стверджувати про виникнення та наявність у позивача суми податкового боргу з огляду на умови п.1.10 ст.1, ч.2 пп.6.3.1 п.6.3, пп..6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. №2181. Такі обставини не враховані місцевим господарським судом під час прийняття оскарженої постанови відповідно до умов ст.72 КАС України.
Згідно ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В оскарженій постанові місцевого господарського суду, прийнятого за результатами розгляду даної справи, суд першої інстанції послався, насамперед, на рішення по справам №26/455а, № 34/388а, № 31/96а, за якими суд визнав недійсними податкові повідомлення-рішення щодо нарахування штрафних санкцій, але за іншими підставами, чим по даній справі (т.2, л.с.16-19, л.с. 4-8, л.с. 12-15, т.5, л.с. 182-184). Як вбачається з огляду вказаних судових рішень, вони мають певні правові висновки суду щодо правомірності чи безпідставності застосування штрафних санкцій, наприклад за пп..17.1.7 ст.17 Закону України №2181 та з інших підстав, але такі судові рішення, оскільки це і не було предметом їх розгляду, не встановлюють та не спростовують факт наявності чи відсутності податкової застави на активи позивача, що мало би в даному випадку з огляду на умови ст.72 КАС України преюдиціальне значення.
Як вбачається з позовної заяви, інших письмових пояснень по справі, заперечень на апеляційну скаргу , позивач в обґрунтування відсутності податкової застави посилається на відсутність податкового боргу з податку на прибуток через наявність бюджетної заборгованості з ПДВ з листопада 2001 року, яка своєчасно не була зарахована податковим органом в рахунок сплати суми податку на прибуток.
Такі ствердження позивача не приймаються до уваги з огляду на вищевикладене, а також з врахуванням наступного.
Відповідно до пп..5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181 від 21.12.00р. „Про порядок погашення зобов”язань платинків податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.3 ч.1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” обов’язок по сплаті сум податків у певні строки покладений безпосередньо на платника податків, який припиняється, згідно з ч.3 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).
Відповідальність за своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів з питань оподаткування, за приписами ст.11 Закону України „Про систему оподаткування”, покладена також на платників податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.
В свою чергу, підпункт 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про ПДВ” ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), надає платнику податків право на звернення до господарського суду в будь-який момент з окремим позовом про стягнення з бюджету сум заборгованості з ПДВ та стягненням процентів за таке несвоєчасне відшкодування сум податку на додану вартість до дати фактичного погашення таких сум.
Матеріали справи свідчить, що таке право позивачем використано на початку 2003 року , про що вбачається з рішення господарського суду по справі № 37/13, за яким стягнено на користь позивача з Держбюджету суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в загальному розмірі 491 233грн. за період з серпня 2001 року по жовтень 2002 року та процентів в розмірі 477 442,72грн. (т.2, л.с.42-45, т.3, л.с.57-59), яке залишено без змін за Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.03р. (т 2, л.с. 42-48) та постановою Вищого господарського суду України від 28.08.03р. (т.2, л.с.49-50).
Як вбачається в рішенні господарського суду по справі №37\13 (т.3, л.с.57) зазначено, що на момент розгляду позовних вимог за особовим рахунком позивача з ПДВ рахувалась переплата з ПДВ в розмірі 491 233,40грн.. Як вбачається за вказаним рішенням суду на підставі пп..7.7.3 ст.7 та пп..8.1 ст.8 Закону України „Про податок на додану вартість” стягнута безпосередньо на розрахунковий рахунок позивача загальна сума ПДВ в розмірі 477 442,72грн, із якої сума бюджетної заборгованості з ПДВ –193 728грн. , та сума експортного відшкодування –297 505грн., а також проценти за несвоєчасне відшкодування сум ПДВ в розмірі 476 456грн.
Тобто, на початку 2003 року платник податку самостійно вибрав спосіб захисту, та звернувся до суду відповідно до умов пп..7.7.1 Закону України „Про податок на додану вартість” з позовом про стягнення сум ПДВ з Державного бюджету України, в той час як матеріали справи свідчать, що на момент набуття законної сили рішенням по справі №37\13 сума несплаченого податку на прибуток станом на 19.05.03р. складала 275161,31грн. (т.3, л.с.79), що також не було враховано ні експертом по справі , ні судом першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників як позивача, так і податкового органу (т.8 л.с.117,130) стягнена за рішенням суду №37\13 бюджетна заборгованість з податку на додану вартість фактично була погашена лише: 13.12.04р. та 22.12.04р. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 299 674 грн. та суми процентів в розмірі 477442,72 грн. (т.3, л.с. 48,49) згідно листа позивача № 648 від 24.12.03р. (т.3, л.с.61), а також 25.12.03р. сума бюджетної заборгованості в розмірі 191 559грн. була зарахована в рахунок сплати податку на прибуток (т.3, л.с.47). Крім зазначеного, податковий орган самостійно здійснив відшкодування сум ПДВ в розмірі 300тис.грн. протягом 2003року в рахунок погашення податку на прибуток, з письмових пояснень сторін (т.8 л.с.117, 130).
У висновку експертизи (т. 4, л.с.11-40), врахованого місцевим судом під час винесення оскарженої постанови, судовим експертом-бухгалтером було встановлено, що документально не підтверджується наявність податкового боргу у позивача на дати складання першої та другої податкових вимог та на дати встановленого актом перевірки відчуження активів позивачем, при цьому експертом зазначено, що у позивача рахувалися суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податкові періоди: серпень, жовтень 2001 року, грудень 2001 року, січень-березень 2002 року, травень-липень 2002 року, вересень-грудень 2002 року із зазначеним позивачем у деклараціях направленням відшкодування податку на додану вартість в рахунок сплати податку на прибуток, при цьому суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість перевищували суми заборгованості по податку на прибуток по строкам сплати платежу .
З огляду на додаток № 2 до висновку експертизи (т. 4 арк. справи 24) вбачається, що експертом в погашення сум податку на прибуток з 23.11.2001 року зазначено про направлення суми бюджетної заборгованості з ПДВ, що обліковувалась як до 23.11.2001 року , так і після вказаної дати, без врахування факту стягнення за рішенням господарського суду Донецької області по справі №37\13 безпосередньо на розрахунковий рахунок позивача певної суми бюджетної заборгованості з ПДВ за період з серпня 2001 року по жовтень 2002 року, в тому числі і тієї, яка в податкових деклараціях була направлена в рахунок погашення податку на прибуток. Крім зазначеного, висновок експерта про відсутність податкового боргу у позивача здійснено без врахування факту відсутності визнання недійсними чи такими, що не підлягають виконання в судовому чи адміністративному порядку в повному обсязі податкових вимог, що свідчать про існування податкового боргу на певні дати, а також без врахування вищенаведених судових рішень по справам №37\48в та №28\145а, у зв”язку з чим зазначений висновок судово-бухгалтерської експертизи не приймається судовою колегією до уваги з огляду на п.5 ст.82 КАС України.
З огляду на зазначене, висновок місцевого господарського суду в оскарженій постанові щодо не підтвердження документально наявності податкового боргу у позивача, який зроблений з врахуванням висновків судової бухгалтерської експертизи (т. 4 а. с. 11-40), є таким, що не відповідає обставинам справи. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі безпосереднє, всебічно, повно та об’єктивно. Відповідно до ст.69 КАС України висновок експерта є доказом по справі, який повинен був оцінюватись судом нарівні з іншими доказами, наявними у справі.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача в спірному періоді утворився податковий борг з податку на прибуток, пені, та, як наслідок, виникла податкова застава активів позивача, запис про яку внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 22.05.02р. за № 21-12109 (т.4, л.с. 154), який в судовому порядку не оскаржено.
Враховуючи не доведення податковим органом законних підстав на визначення в акті перевірки від 13.12.2004 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення, порушень щодо відчуження активів позивачем за датами від 28.01.03р., 12.02.03р., 18.03.03р., 07.04.03р., 21.04.03р., 09.06,03р.) та за 2004р. (за датами від 04.07.04р. та від 19.08.04р.), нарахування на такі суми штрафних санкцій в розмірі 315424,80грн. є безпідставним, у зв”язку з чим рішення суду першої інстанції в частині визнання спірного податкового повідомлення-рішення недійсним в цій частині підлягає залишенню без змін, але з підстав визначених в постанові апеляційної інстанції по даній справі.
При цьому, також вбачається встановлення в акті перевірки від 13.12.04р. порушень в межах перевіряємого періоду ( з 01.10.03р. по 30.06.2004р.) під час відчуження активів позивача у 2003 році за датами проведення підприємством взаємозаліків 28.11.03р., 05.11.03р., 15.12.03р., 22.12.03р. на суми 950,40грн., 476грн., 3222,80грн., 831грн., всього на суму 5480грн. (т.1, л.с.18).
Абзацом „а” п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України № 2181-Ш передбачено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізінгу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти, за цінами, що не є меншими за звичайні.
Таким чином, необхідність узгодження з податковим органом операцій по відчуженню товарів, виникає, по-перше, внаслідок наявності або відсутності фактичних розрахунків за кошти по вказаним операціям.
Відповідно до п.1.13 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. термін „ кошти” у вказаному Законі вживається як гривня або іноземна валюта. Проведення позивачем взаємозаліків та вексельних розрахунків не підпадає під поняття кошти, наведене у п.1.13 ст.1, абз. „а” п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України №2181 від 21.12.00р..
Відповідно до підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181 від 21.12.00р. “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції, у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність податкового боргу з податку на прибуток у позивача та, як наслідок, знаходження активів ДП „Техноскрап” ТОВ „Скрап” м. Донецьк в податковій заставі на дату встановленого актом перевірки № 433-23-112-2364201 від 13.12.04р. відчуження активів, проведення підприємством взаємозаліків у листопаді-грудні 2003року на суму 5480грн. (т.1, л.с.18) було здійснено в порушення пп. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України № 2181 від 21.12.00р. „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тому застосування до позивача штрафних фінансових санкцій за спірним податковим повідомленням на підставі пп.. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.00р. в сумі 5480грн., на яку відбулось відчуження активів, є правомірним, що зумовлює скасування постанови місцевого господарського суду в цій частині з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ст.198, п.3,4 ст.202, п.2 ст.205, ст..207, п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 26.06.06р. по справі № 37/213а –задовольнити частково.
.
Постанову господарського суду Донецької області від 26.06.06р. по справі № 37/213а –скасувати частково.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства „Техноскрап” Товариства з обмеженою відповідальністю „Скрап” м. Донецьк щодо визнання недійсним податкового повідомлення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецьку № 0000112430/3 від 06.06.05р. про застосування штрафної санкції за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження у розмірі суми відчуження 5480грн.
В інший частині постанову місцевого господарського суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Постанова складена в повному обсязі 03.11.2006 року.
Головуючий: І.В. Москальова
Судді: Г.І. Діброва
М.Д. Запорощенко