25.06.2012
Справа № 22ц-1523/2012р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 51 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 червня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Володіної Л.В., Клочко В.П.
при секретарі - Блох Д.Д.,
за участю позивача - ОСОБА_3,
представників відповідача - Абрамова С.О.,
- Осипова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Командира військової частини Чорноморського Флоту Російської Федерації №06984 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 08 травня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до військової частини Чорноморського Флоту Російської Федерації №06984 про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу-,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до військової частини Чорноморського Флоту Російської Федерації №06984 та просила суд скасувати Наказ Начальника 357 відділу реалізації вивільнюочого військового майна Чорноморського флоту №104 від 14 грудня 2011 року на Наказ начальника 357 відділу реалізації вивільнюочого майна Чорноморського флоту №11 від 14 лютого 2012 року, поновити її на роботі на посаді ведучого бухгалтера у структурному підрозділу 369 центру с 14 лютого 2012 року, та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка працювала головним бухгалтером у 357 відділі реалізації вивільнюючого військового майна ЧФ з 11 грудня 2001 року, а з 2007 року провідним бухгалтером. 14 грудня 2011 року позивачку попередили про скорочення штату та майбутнє звільнення з роботи у зв`язку з переформуванням 357 відділу. Наказом №11 від 14 грудня 2012 року позивачка була звільнена по п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату робітників.
Позивачка вважає, що при її звільненні були порушені вимоги трудового законодавства, оскільки скорочення штату фактично не відбулося.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 08 травня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволений частково.
Скасовано Наказ начальника 357 відділу вивільнюйочого військового майна Чорноморського флоту №11 від 14 лютого 2012 року.
Позивачка ОСОБА_3 поновлена на роботі на посаді провідного бухгалтера у структурному підрозділі 369 центру забезпечення управління флоту з 14 лютого 2012 року.
Стягнуто з Військової частини Чорноморського флоту Російської Федерації 06984 на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платні в сумі 11764,93 грн., без врахування податків та інших обов`язкових платежів.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, Командир військової частини №06984 ЧФ РФ подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду, вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка з 2001 року працювала у 357 відділі реалізації вивільнюю чого військового майна ЧФ на посаді головного бухгалтера, а з 2007 року на посаді головного бухгалтера, а з 2007 року на посаді провідного бухгалтера. 357 відділ знаходився в штаті №70/073-54, який затверджений 08 грудня 2006 року (а.с.12).
Згідно вказівки Генерального штабу ВС РФ 2011 року та директиви командуючого ЧФ від 07 грудня 2011 року №ДК-55, 357 відділ реалізації вивільнюю чого військового майна (далі - ВРВВМ) флоту переформований в структурний підрозділ військової частини 06984 (а.с.4-6).
Відповідно до Наказу №138 від 09 лютого 2012 року (а.с.34) командуючий ЧФ проголосив, що з 09 лютого 2012 року була сформована військова частина 06984, або 369 Центр (забезпечення управління флоту, об`єднаний).
У відповідності з директивами начальника Генерального штабу ВС РФ та штабу Чорноморського флоту, на флоті проводилось переформування кількох військових частин в одну військову частину. Відповідно трудовому законодавству переформування являється одним із видів реорганізації. Відповідно до ч.3 ст.36 КЗпП України при зміні власника підприємства, а також при його реорганізації дія трудового договору робітника продовжується. Припинення трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу можливо тільки у випадках скорочення чисельності робітників (п.1 ч.1 ст.40).(а.с.8).
Структурний підрозділ 357 ВРВВМ повністю увійшов в склад військової частини 06984, яка знаходиться в штаті №77/288-51, затверджений 19 серпня 2011 року (а.с.9-10).
Як вбачається з Наказу, у зв`язку з переформуванням 357 відділу Наказом №104 від 14 грудня 2011 позивачка була попереджена за 2 місяці про зміну істотних умов праці (а.с.6).
Наказом начальника 357 відділу №11 від 14 лютого 2012 року ОСОБА_3 була звільнена 14 лютого 2012 року по п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.7), в цей же день вона була ознайомлена з наказом.
Але, відповідно до штатного розкладу від 08 грудня 2006 року (а.с.12) та штатного розкладу від 19 серпня 2011 року (а.с.10) встановлено, що посада ведучого бухгалтера, так як і весь відділ, мається як в одному, так і в другому штатному розкладах. Таким чином, ані скорочення чисельності, ані штату працівників фактично не відбулося.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, при переформуванні відділу 357 ніяких змін умов праці для позивачки не відбулося.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що доводи відповідача, щодо зміни коду спеціальності на посаді "провідного бухгалтера", яку займала позивач з 0605006 на 081096, згідно загальноросійському класифікатору спеціальностей по освіті ОК - 009-2003 року(що введена в дію з 01 січня 2004 року),а ОСОБА_3 має середню спеціальну освіту, що не відповідає звітній спеціальності (0801096), а на посаді ведучого бухгалтера за новим штатом повинен працювати спеціаліст з вищою спеціальною освітою (а.с.31), тому командування військовою частиною використало своє право доцільності переводу більш кваліфікованих спеціалістів на вказану посаду, звільнивши менш кваліфікованих робітників, не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки позивачка маючи середню спеціальну освіту, працювала у відповідача з 2001 року по 2012 рік, та відповідала вимогам, щодо освіти (а.с.29).
Крім того, доводи відповідача про законність звільнення позивача заперечуються роз`ясненням ФЄУ ЧФ РФ від 07 лютого 2012 року, згідно п.1 яких не може бути підставою відмови в працевлаштуванні тому робітнику, чия посада не скорочується, якщо його освіта не відповідає облікової спеціальності, а приймаючи до уваги, що посада позивача не скорочена, підстав для звільнення позивача не було.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що підстав для звільнення позивачки не було, тому позовні вимоги в частині поновлення на роботі підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо суми стягнених коштів з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу у розмірі 11764,93 грн., оскільки з розрахунку наданого відповідачем вбачається, що середньоденний заробіток позивачки складає 192,87 грн., без врахування утримань.
Крім того, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 з 15 лютого по 8 травня, виходячи з кількості робочих днів, встановлених та фактично відпрацьованих цивільним персоналом Чорноморського Флоту складає: 192,87 грн.*42 робочих дня =10607,85 грн., без врахування утримань податків та інших обов`язкових платежів, що підтверджується довідкою та графіком роботи, згідно якому були перенесені робочі дні.
У відповідності до ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав зазначених п.1 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачці у відповідності з Наказом №11 Начальника 357 відділу реалізації вивільнюючого військового майна Чорноморського Флоту від 17 лютого 2012 року, була виплачена при звільненні вихідна допомога у сумі 1342,33 грн., (а.с.7), яка на підставі п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року, зараховується при присудженні оплати за час вимушеного прогулу.
Таким чином, вихідна допомога при звільненні підлягає відрахуванню від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу (10607,85 грн. - 1342,33 грн.)=9265,52 грн.
На підставі вищевикладеного, згідно ч.3 ст.307 ЦПК України рішення в частині стягнення з Військової частини Чорноморського Флоту Російської Федерації 06984 на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303-313 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Командира військової частини Чорноморського Флоту Російської Федерації №06984 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 08 травня 2012 року в частині стягнення з Військової частини Чорноморського Флоту Російської Федерації №06984 на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 11764,93 грн. - змінити.
Стягнути з Військової частини Чорноморського Флоту Російської Федерації №06984 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі - 9265,52 грн. без врахування податків та інших обов`язкових платежів.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Л.М.Водяхіна
Судді: Л.В.Володіна
В.П.Клочко