ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2012 року 11:00 № 2а-12167/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою про визнання протиправними та неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни та про зобов'язання відповідача встановити їй статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2012 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 25 вересня 2012 року.

В судовому засіданні 25 вересня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 21 вересня 2012 року через канцелярію суду подав свої заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких просив суд розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи також в судове засідання не з'явився, проте 20 вересня 2012 року через канцелярію суду подав свої пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд розглядати справу без участі третьої особи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку представників відповідача та третьої особи в судове засідання 25 вересня 2012 року, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, безпосередньо приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також вона є інвалідом другої групи в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації неправомірно відмовлено їй у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Відповідач заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на те, що статус інваліда війни встановлюється особам залученим до складу формувань цивільної оборони на підставі документів, які повинні містити інформацію про розпорядчий документ по лінії Цивільної оборони про залучення підприємств, установ (наказ чи розпорядження) до вказаного формування та розпорядчий документ по підприємству, установі про залучення осіб до складу зазначеного формування, усі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, проте, довідка, видана головним управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації не є документальним підтвердженням факту залучення ОСОБА_1 до складу формування служби ЦО Чорнобильського району.

Третя особа підтримала позовні вимоги в повному обсязі та вказала на те, що Головним управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації видана довідка ОСОБА_1, якою встановлено факт, що має юридична значення, а саме: участь позивачки в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 в липні 2012 року звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом від 19 липня 2012 року за № 505 Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації відмовило ОСОБА_1 у наданні їй статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення на підставі того, що визначити такий статус на підставі наданих документів не є можливим, оскільки вони не підтверджують факт залучення ОСОБА_1 і виконання нею робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до інвалідів війни, крім інших категорій громадян, належать також особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Участь позивачки в період з 28 квітня по 04 травня 1986 року у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони Чорнобильського району і залучення її до виконання заходів Цивільної оборони по локалізації джерела радіоактивного забруднення підтверджується довідкою Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 06 липня 2012 року № 01-04/1011/160.

Крім того, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, та є безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням загальнодержавного зразка серії НОМЕР_1 та вкладкою до нього № НОМЕР_2.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки МСЕК про групу та причину інвалідності.

Довідкою МСЕК № 057987 від 29 червня 1992 року підтверджується, що внаслідок участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач у 1992 році отримала 2-гу групу інвалідності довічно.

Наведені положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, на думку суду, дають підстави дійти висновку, що посвідчення інваліда війни видається, в тому числі особам, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи на підставі довідки МСЕК про групу та причину інвалідності. При цьому, необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Викладеним спростовуються заперечення відповідача у справі та підтверджуються доводи ОСОБА_1 щодо відсутності законодавчих приписів які б для надання статусу інваліда війни вимагали документів, що містять інформацію про розпорядчий документ по лінії Цивільної оборони про залучення підприємств, установ (наказ чи розпорядження) до вказаного формування та розпорядчий документ по підприємству, установі про залучення осіб до складу зазначеного формування, усі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд також зазначає, що згідно Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони та норми оснащення (табелізації) їх матеріально-технічними засобами, яке введено в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР -заступником Міністра оборони СРСР від 06 липня 1975 року № 90, до складу формувань зараховувалися в обов'язковому порядку громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років і жінки від 16 до 55 років, за виключенням військовозобов'язаних, які мають мобілізаційні приписи, інвалідів І та ІІ груп, вагітних жінок і жінок, які мають дітей до восьмирічного віку, а також жінок із середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до дворічного віку.

Невоєнізовані формування Цивільної оборони, які можуть використовуватись у мирний час для боротьби з масовими лісними пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, великих аварій та катастроф, комплектуються особовим складом шляхом залучення до цих формувань в обов'язковому порядку робітників, службовців та колгоспників.

Разом з тим, участь позивачки у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується також маршрутним листом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з 28 квітня 1986 року по 04 травня 1986 року з 08:00 год. по 18:00 год. в м. Чорнобиль здійснювала погрузку піску, глини, свинцю на вертольоти, з 10 травня 1986 року по 31 липня 1986 року з 08:00 год. по 19:00 год. в м. Прип'ять здійснювала вивозку з бази «ЧЕЗ»на базу в м. Чорнобиль краски і матеріалів, устаткування, з 01 серпня 1986 року по 29 серпня 1986 року, з 30 серпня 1986 року по 09 вересня 1986 року з 08:00 год. по 19:00 год. в м. Прип'ять здійснювала забезпечення матеріалами бригад, які виконували роботи на ПУСО, Діброві, Черевач, Лельов, а також Чорнобильській АЕС та займалася вивозкою з бази м. Прип'ять устаткування і матеріалів на захоронення в могильник с. Буряківка, в період з 10 вересня 1986 року по 31 грудня 1993 рік з 08:00 год. по 20:00 год. позивачка в м. Чорнобиль працювала вахтовим методом по забезпеченню вахти матеріалами на Чорнобильській АЕС 1-ІІ блоків.

Крім того, в матеріалах справи наявний також лист Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 30 грудня 2008 року № 02-17796/284 про видачу посвідчень інвалідів війни, за змістом якого залучення до складу формувань Цивільної оборони для участі ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується довідками виданими відповідними підрозділами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Отже, за висновком суду, матеріали справи свідчать про наявність підстав для надання позивачу статусу інваліда війни, оскільки вона була особисто залучена до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, отримала посвідчення серії НОМЕР_1 з вкладкою № НОМЕР_2 про те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, а також є інвалідом 2-ї групи довічно внаслідок участі в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК № 057987).

Таким чином, висновок Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відсутності підстав для надання ОСОБА_1 статусу інваліда війни через відсутність документального підтвердження залучення її особисто до формувань Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно з наказом чи розпорядженням, а також через відсутність документів про створення такого формування є необґрунтованим та спростовується дослідженими судом доказами.

Судом враховано, що відповідачем, згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів на підтвердження правомірності своїх висновків та в спростування доказів, долучених позивачем до матеріалів справи.

В свою чергу, відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації (пункт 2).

Отже, не встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та ненадання їй відповідного посвідчення є порушенням права позивача на соціальний захист, встановленого Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яке, відповідно, підлягає поновленню шляхом задоволення позову та визнання дій відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення протиправними.

Разом з тим, відносно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Так, виключне право щодо надання статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення належить відповідачу та здійснюється в порядку врегульованому Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі -також «Рекомендація R (80)2»), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень -єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації присвоїти позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В той же час, відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Якщо судове рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень у випадку звільнення його від сплати судового збору та за відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків й проведенням судових експертиз, судові витрати на його користь відповідно до статті 94 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158, 160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

4. У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський