Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/11055/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Троянова О.В.

при секретарі Максімчук М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Державного підприємства «Селидіввугілля»(м. Селидове)

до

Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції (м. Селидове)

про

визнання протиправними дії та скасування постанови про арешт майна боржника від 01.09.2010 року,

за участю представників сторін:

від позивача: Сорока С.С. за дов. №1/1160 від 30.08.2012 року,

від відповідача: не з'явився,

Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання незаконними дії, визнання протиправними дії та скасування постанови про арешт майна боржника від 01.09.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявні відомості. Через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2012 року Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про:

- визнання протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області Манойло О.В., які виявились у постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 01.09.2010 року, серія АА №470856;

- визнання протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області Манойло О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2010 року серія АА № 470856.

Свої вимоги мотивує тим, що на виконанні у відповідача знаходиться зведене виконавче провадження боржником, за яким виступає Державне підприємство «Селидіввугілля» загальний розмір заборгованості за яким на 23.03.2012 року складає 234876279,61 грн.

16 липня 2012 року позивач дізнався про те, що 01.09.2010 року була винесена постанова державного виконавця Манойло О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2010 року серія АА № 470856, проте вказану постанову отримав лише 23.08.2012 року.

Крім того, зазначав, що на момент винесення постанови, відповідно до балансу станом на 30.06.2010 року, балансова вартість всього майна боржника становила 1 млрд. грн. Таким чином на думку позивача, державний виконавець Манойло О.В. порушив діюче станом на 01.09.2010 року законодавство, з огляду на що просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечень не надав, хоча повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 30.08.2012 року, було витребувано з відповідача заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача та оригінал зведеного виконавчого провадження по ДП «Селидіввугілля» та належним чином завірені копії для залучення до матеріалів справи, проте відповідач ухвалу суду не виконав та у судове засідання заперечення та докази не надав.

Відповідно до ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Позивач- Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстровано у якості юридичної особи 06.06.05р. Виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області та включене до ЄДРПОУ за кодом 33426253.

Під час розгляду справи судом встановлено, що листом відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції від 23.03.2012 року №3974/04-30 було повідомлено Генерального директора ДП «Селидіввугілля», про те, що у складі виконавчого провадження №170185 від 10.01.2006 року обліковуються 1253 виконавчих листа на загальну суму 234876279,61 грн.

16 липня 2012 року позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби із листом, в якому зазначив, що в ході ознайомлення зі зведеним виконавчим провадженням №170185 була виявлена постанова державного виконавця Манойло О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2010 року серія АА № 470856, яку ДП «Селидіввугілля» не отримувало, тому просить видати копію постанови.

23.08.12р. за вхідним номером №2614, позивачем отримано Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2010 року серія АА №470856, відповідно до якої було накладено арешт на все майно ДП «Селидіввугілля».

27.08.12 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду для захисту своїх порушених прав.

Відповідно до п.5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженою постановою наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5 (далі - Інструкція), копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником у начальника відповідного органу державної виконавчої служби або в суді в 10-денний строк.

З огляду на вищевикладене, на підставі позовної заяви та доданих матеріалів визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки тільки після отримання Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження останній мав законні підстави для захисту своїх прав шляхом оскарження зазначеної постанови.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Правовою основою діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Відповідно до абз. 1 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV (в редакції 07.07.2010 року, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови) Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно абз. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV (в редакції 07.07.2010 року, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови), у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Абзацем 8 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV (в редакції 07.07.2010 року, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови) стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно абз. 2 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV (в редакції 07.07.2010 року, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови) Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

У відповідності до ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV (в редакції 07.07.2010 року, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови), у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

3) у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та у разі необхідності Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.

На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державного майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінансування Державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

У разі накладення арешту на майно підприємств-боржників, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє Фонд державного майна України про накладення арешту на майно підприємств-боржників, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача

Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи Фонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрутство боржника - юридичної особи, державний виконавець звертається до суду з заявою про відстрочку виконання відповідно до статті 33 цього Закону. У разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно.

Згідно з п. 5.1.4 Інструкції, стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України.

У рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, виходячи із вказаних норм Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та загальновизнаних принципів права, суд дійшов висновку про те що, застосуванню підлягає саме редакція від 07.07.2010 року Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV.

Як вбачається з вищевикладеного винесена відповідачем постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2010 року серія АА № 470856, не має законних підстав, оскільки арешт був накладений на все майно боржника, хоча відповідач повинен був накласти арешт спочатку на розрахункові рахунки боржника, та у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, спочатку накласти арешт на майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари), потім на інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві і лише після цього на об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

Відповідно до Балансу ДП «Селидіввугілля» станом на 30 червня 2010 року за підприємством обліковувалось на кінець звітного періоду необоротних та оборотних активів у розмірі 1129752000,00 грн. (необоротних активів у розмірі 979997000,00 грн., оборотних активів 131799000,00 грн.)

Проте усупереч наведеним нормам відповідач наклав арешт на все майно боржника без урахування співвідношення вартості цього майна та загальної заборгованості за зведеним виконавчим провадженням №170185 від 10.01.2006.

Крім того, державним виконавцем не було розпочато звернення стягнення на арештоване майно та не проведена його оцінка.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про скасування постанови державного виконавця Манойло О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2010 року серія АА № 470856.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області Манойло О.В., які виявились у постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 01.09.2010 року, серія АА №470856;, суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії -постанови про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про державну виконавчу службу", ст. ст. 8, 9, 10, 11, 99, 100, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Селидіввугілля»д о Відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання незаконними дії, визнання протиправними дії та скасування постанови про арешт майна боржника від 01.09.2010 року - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Манойло О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2010 року серія АА № 470856.

В іншій частині позову відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 17 серпня 2012 року.

Повний текст постанови складений 21 серпня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.