04.09.2012
Справа № 22ц-2116/2012р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
категорія 45 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 вересня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Моцного М.В., Володіної Л.В.
при секретарі - Соменко О.П.,
за участю позивача - ОСОБА_3,
представника позивача
ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
відповідача - ОСОБА_5,
представника відповідача
ОСОБА_5 - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 11 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору недійсним,-
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2011 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5, та просило суд усунути перешкоди в праві користування земельною ділянкою НОМЕР_1, площею 668 кв.м.(0,0688 га), розташовану на території Ленінського району м.Севастополя в межах землекористування СТ "Яблуня", шляхом зобов'язання відповідача знести самовільно збудовані огорожу та будову, які знаходяться на вказаній земельній ділянці, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є власником земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0688 га, що розташована в Ленінському районі м.Севастополя, в межах землекористування СТ "Яблуня". При оформленні документації їй стало відомо, що на території її земельної ділянки знаходиться самовільна будівля - гараж та огорожа відповідача. Добровільно звільнити земельну ділянку відповідач відмовляється, у зв'язку з чим вона позбавлена права користування належним їй на праві власності майном.
Відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, в якої просив суд визнати договір купівлі - продажу земельної ділянки від 23 листопада 2010 року, укладений між ним та відповідачем недійсним та стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 листопада 2012 року він з відповідачем уклав договір купівлі - продажу земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0668 га, розташовану в Ленінському районі м.Севастополя в межах землекористування СТ "Яблуня", але при оформленні договору купівлі - продажу він мав намір продати лише частку земельної ділянки, а саме вказану земельну ділянку площею 0,0501 га, а відповідач в свою чергу зобов'язався побудувати КТП. Вважає, що позивачка ввела його в оману відносно умов договору при його укладенні, чим порушила його права та інтереси, а тому просить визнати оскаржуваний договір недійсним на підставі ст.230 ЦК України.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 11 липня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити.
Усуненні перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою НОМЕР_1, площею 668 кв.м (0,0668 га), розташованою на території Ленінського району м.Севастополь в межах землекористування СТ "Яблуня", шляхом зносу за рахунок ОСОБА_5 самочинно побудовані огорожу та капітальну нежитлову споруду, розташовані на земельній ділянці НОМЕР_1 в межах землекористування СТ "Яблуня" на території Ленінського району м.Севастополя. Вирішено питання про судові витрати.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору недійсним відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки наданої для ведення садівництва площею 0,0668 га, розташованої на території м.Севастополя, Ленінського району, у межах землекористування СТ "Яблуня", ділянка НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 листопада 2010р., посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №27 99 (а.с.6).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ВЕ № 893104 від 04 вересня 2008 р.), вбачається, що право власності за ОСОБА_3 зареєстровано Головним управлінням Держкомзему у м.Севастополі в земельній книзі 18.03.2011р. (а.с.7).
Відповідно до акту винесення в натурі меж земельної ділянки за адресою: м.Севастополь, СТ "Яблуня", ділянка 154 від 28 березня 2011 відповідно до схеми прив'язок поворотних точок меж земельної ділянки вбачається, що на її частині знаходиться незначна частина споруди(а.с. 8).
Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 17 травня 2011р.- встановлено, що в момент проведення перевірки виявлено, що частина спірної земельної ділянки орієнтовною площею 0,0167 га огороджена та використовується ОСОБА_5, на цій частині земельної ділянки розташована частина капітальної нежитлової споруди, правовстановлюючих документів, зазначених в ст. от. 125,126 ЗК України, ОСОБА_5 не оформлено.
Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку засвідчується державним актом.
Відповідно до ст.125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникає після одержання користувачем документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Спірна земельна ділянка у користування або у власність відповідачу у встановленому Земельним Кодексом України порядку не передавалася.
Статтею 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобовязані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Крім того, згідно пункту 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст.212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог у частині зносу знесення капітальної нежитлової споруди, розташованої на земельній ділянці НОМЕР_1 в межах Садівничого товариства "Яблуня", на території Ленінського району м.Севастополя, оскільки як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями ОСОБА_3, при купівлі земельної ділянки, позивачка бачила споруди, які належали відповідачу, однак претензій не пред'являла, оскільки вважала, що споруда та огорожа знаходяться в межах ділянки, яка належить відповідачу. Позивачка не переконавшись при купівлі в межах земельної ділянки, котру набула, дала згоду на купівлю у тих межах, які вказав відповідач ОСОБА_5, з урахуванням того, що огорожа та споруда мались в наявності.
Крім того як, поясненнями сторін та матеріалами справи підтверджується, що відповідач мав намір продати частину ділянки, а не всю ділянку в цілому.
Колегією суддів був оглянутий у судовому засіданні договір доручення №25 від 17 травня 2010 року, відповідно до якого, ПП "Імперія - Сіті" в особі директора ОСОБА_8 взяло на себе зобов'язання надати спеціальні інформаційні послуги щодо відчуження земельної ділянки НОМЕР_1, розташованого в м.Севастополі в межах землекористування СТ "Яблуня". Відповідно до заяви від 17 травня 2010 року, яка є частиною договору, вказано, що ОСОБА_5 має намір продати частку земельної ділянки НОМЕР_1, а саме 5 соток за 35 000 доларів США, що еквівалентно 277 900 грн., за курсом 7,94 грн. за 1 долар США на момент заповнення заяви.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги позивачки, щодо знесення самовільного будівництва, суд першої інстанції в порушення п.22 Постанвои Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (Про правовий режим самочинного будівництва)", не врахував, що знос спірної споруди являється крайньою мірою та можливе тоді, коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, також суд першої інстанції не врахував можливості переобладнання споруди.
Щодо вимог зустрічної позовної заяви про визнання договору купівлі - продажу земельної ділянки від 23 листопада 2010р. недійсним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення зустрічної позовної заяви без задоволення.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману , і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Позивачем в супереч вимог ст.60 ЦПК України, не доведена підстава позову, не надано доказів того, що позивач був введений в оману ОСОБА_3, оскільки договір, в якому зазначено що оплата отримана , ділянка вільна від обмежень та самовільних споруд (а.с.6), має його підпис, свідок ОСОБА_8 підтвердила, що позивачу за зустрічним позовом нею було роз'яснено, що без розподілу ділянки та отримання двох державних актів продаж частки земельної ділянки неможлива , що свідчить про те, що позивач був сповіщений про неможливість укладання договору на тих умовах , про яки нібито договорилися сторонни.
З огляду на вищевикладене, рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 11 липня 2012 року підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.1 п. 2 ст.307, п.4 ч. 1 ст. 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 липня 2012 року в частині знесення капітальної нежитлової споруди, розташованої на земельній ділянці НОМЕР_1 в межах землекористування Садівничого товариства "Яблуня" на території Ленінського району м.Севастополя - скасувати.
В задоволенні позову в частині знесення капітальної нежитлової споруди, розташованої на земельній ділянці НОМЕР_1 в межах землекористування Садівничого товариства "Яблуня" на території Ленінського району м.Севастополя - відмовити.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Л.М.Водяхіна
Судді: Л.В.Володіна
М.В.Моцний