ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

 

справа № 5020-4/105

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"10" липня 2008 р.  16:43                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі

судді Остапової К.А.,

при секретарі Лебедеві С.О.,

розглянувши справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Купуй Сам”(вул. Велика Морська, 31-17, місто Севастополь, 99011)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)

про скасування податкових повідомлень-рішень №000165231/2 від 23.01.2008 та №000166231/2 від 23.01.2008,

За участю представників:

від позивача: Сухореброва Т.В., довіреність б/н від 10.04.2008;

 Бородін Є.М., довіреність б/н від 03.03.2008;

від відповідача: Ягунов В.П., довіреність №319/10-004 від 23.06.2008;

     Сотнікова Л.О., довіреність 1850/9/10-0 від 10.04.2008,

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Купуй Сам” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень №000165231/2 від 23.01.2008 та №000166231/2 від 23.01.2008.

Ухвалою від 05.03.2008 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Купуй Сам” залишена  без руху.

Після надходження до господарського суду міста Севастополя виправлень до позову, якими позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою від 11.03.2008 було відкрито провадження в адміністративній справі №5020-4/105 на підставі зазначеної позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 10.04.2008.

Оскільки протягом проведення попереднього судового засідання судом не встановлено можливості  врегулювання даного спору до судового розгляду, суд ухвалою від 10.04.2008 закінчив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 13.05.2008.

          В судовому засіданні оголошувалась перерва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача висновки податкової інспекції з посиланням на підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” про завищення позивачем валових витрат на суму 625062,00 грн. є необґрунтованими, оскільки ці витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Також позивач стверджує, що послуги з проведення аналізу потреби і перспектив розвитку універсамів типа “Дискаунтер”, послуги з розробки політики ціноутворення, послуги по розробці планограм розміщення продукції у торговому залі та аналізу ефективності позіционування та використання полочного простору, послуги по оптимізації бізнес-процесів, інформаційно-консультаційні послуги з питань господарської діяльності і управління підприємством, послуги по укладенню договорів з постачальниками, послуги з оптимізації асортименту товару і оцінка ліквідності окремих товарних груп (далі –послуги) мають безпосереднє відношення до підготовки, організації та продажу продукції, у зв’язку з чим посилання податкового органу на підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вищевказаного Закону є безпідставним.

В ході розгляду справи позивач уточнів позовні вимоги, просить скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 000165231/0 від 13.09.2007, № 000165321/1 від 16.11.2007, № 000165231/2 від 23.01.2008, № 000166231/2 від 23.01.2008.

Проти висновків податкового органу щодо необґрунтованості віднесення до складу валових витрат витрат по наданню обідів штатним працівникам підприємства позивач не заперечував, однак зазначив, що оскільки за підсумками 2006 року об’єкт оподаткування є від’ємним і зменшення валових витрат призведе до зменшення збитків підприємства, а не до донарахування податку на прибуток, він підтримує позовні вимоги про скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень й у частині донарахування сум податку та застосування штрафних санкцій за цими витратами.

Відповідач позовні вимоги не визнав. На думку відповідача позиція позивача не основана на законі та не відповідає фактичному стану справ.

Так, відповідач вважає, що активи, що потрапляють до господарського обороту суб’єкта господарювання у кінцевому підсумку повинні привести до росту власного капіталу. Якщо такі активи перекриваються у подальшому зобов’язаннями, операції є збитковими.

Податковим органом зроблений висновок про відсутність документів, підтверджуючих зв’язок з господарською діяльністю ряду послуг, що отримані від фізичних осіб –підприємців, та про відсутність економічної обґрунтованості (доцільності) укладання договорів про надання послуг, оскільки такі послуги не призвели до збільшення обсягів продажів, а й відповідно – до збільшення прибутку позивача.

Відповідно до статті  41 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.

Згідно  зі статтями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні  представникам сторін  роз’яснені  процесуальні права та обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

В період з 03.08.2007 по 23.08.2007 співробітниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (далі –ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя) проведена виїзна планова комплексна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Купуй Сам” (далі –ТОВ “Купуй Сам”) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.08.2005 по 31.03.2007.

Висновки перевірки містяться в Акті № 94/23-1/33712602/14779/10 від 31.08.2007 (арк. справи 10-91 том 1).

Перевіряючими зроблений висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” які виразились у завищенні валових витрат у загальному розмірі 680862,00 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач направив на адресу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя свої заперечення на Акт за вих. № 49 від 04.09.2007.

За результатами розгляду заперечень позивача ДПІ у Ленінському районі зробила висновок про правомірність визначення завищення валових витрат ТОВ “Купуй Сам” на суму 625062,00 грн., та в частині необґрунтованості зняття з валових витрат витрат на послуги дизайну і оформлення універсаму з фізичною особою - підприємцем Трошиним Н.Л. за 4 квартал 2006 року на суму 55800,00 грн. погодилась з доводами скаржника, зазначивши, що необґрунтованість зняття з валових витрат цих сум буде врахована при винесенні податкового повідомлення-рішення.

За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 000165231/0 від  13.09.2007 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 71575,80 грн., у тому числі за основним платежем –42906,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –28669,05 грн. (арк. справи 5 том 1).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ТОВ “Купуй Сам” звернулось до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя зі скаргою за вих. № 54 від 21.09.2007.

Рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 16.11.2007 № 21031/10/250 про результати розгляду скарги податкове повідомлення–рішення № 000165231/0 від 13.09.2007  залишено без змін, а скарга –без задоволення, в результаті чого на адресу позивача було направлено податкове повідомлення-рішення № 000165231/1 від 16.11.2007 на суму 71575,80 грн.

23.11.2007 позивач звернувся зі скаргою на податкове повідомлення-рішення №000165231/0 від 13.09.2007 до Державної податкової адміністрації у місті Севастополі.

Державна податкова адміністрація у місті Севастополі 23.01.2008 прийняла за результатами розгляду скарги позивача рішення № 81/10/25-020, яким залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та збільшила на 5598,25 грн. суму податкового зобов’язання з податку на прибуток, визначену податковим повідомленням-рішенням № 000165231/0 від 13.09.2008.

У зв’язку з цим на адресу позивача ДПІ у Ленінському  районі м. Севастополя були направлені податкові повідомлення-рішення № 000165231/2 від 23.01.2008 на суму 71575,80 грн. та № 000166231/2 від 23.01.2008 на суму 5598,25 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення позивач просить скасувати з підстав, викладених у позовній заяві та письмових доповненнях до позову.

Суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

При вивченні установчих документів позивача та Акта перевірки судом встановлено, що у числі інших, позивач здійснює таку діяльність, як роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Перевіркою встановлено, що позивач укладав з суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами договори на одержання послуг, а саме:

послуги з надання маркетингових послуг та послуг мерчандайзинга

-          договір № 1 від 01.09.2005 з фізичною особою –підприємцем Чирко М.В. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 8600,00 грн.

-          договір № 2/2006 від 03.01.2006 з фізичною особою –підприємцем Чирко М.В. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 60300,00 грн.,

-          договір № 3 від 01.08.2006 з фізичною особою –підприємцем Трошиним Н.Л. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 19300,00 грн.,

-          договір № 4 від 01.03.2007 з фізичною особою –підприємцем Трошиним Н.Л. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 750,00 грн.,

-          договір № 1/2007 від 03.01.2007 з фізичною особою –підприємцем Чирко М.В. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 26550,00 грн.,

послуги з розробки рекламної компанії у засобах масової інформації

-          договір №3/2007 від 10.01.2007 з фізичною особою –підприємцем Чирко М.В. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 9750,00 грн.,

інформаційно-консультаційні послуги з питань господарської діяльності і управління підприємством

-          договір № 1/2006 від 03.01.2006 з фізичною особою –підприємцем Чирко М.В. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 78000,00 грн.,

-          договір № 2/2007 від 03.01.2007 з фізичною особою –підприємцем Чирко М.В. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 17000,00 грн.,

послуги з розробки планограм і аналізу ефективності позиціонування товару

-          договір № 5/2006 від 05.05.2006 з фізичною особою –підприємцем Чирко М.В. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 27000,00 грн.,

послуги з розробки політики ціноутворення

-          договір № 6/2006 від 15.05.2006 з фізичною особою –підприємцем Чирко М.В. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 30000,00 грн.,

послуги з проведення аналізу потреби ті перспектив розвитку універсамів типу “Дискаунтер”

-          договір № 3/2006 від 15.03.2006 з фізичною особою –підприємцем Чирко М.В. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 25000,00 грн.,

-          договір № 4/2006 від 03.04.2006 з фізичною особою –підприємцем Чирко М.В. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 46542,00 грн.,

послуги по укладенню договорів з постачальниками товарів

-          договір № 1/07-Д від 01.07.2006 з фізичною особою –підприємцем Савченко А.Е. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 50500,00 грн.,

-          договір № 1/01-Д від 03.01.2007 з фізичною особою –підприємцем Савченко А.Е. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 9000,00 грн.,

послуги по оптимізації асортименту товарів та оцінка ліквідності товарних груп

-          договір № 2/07-Д від 01.07.2006 з фізичною особою –підприємцем Савченко А.Е. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 62000,00 грн.,

-          договір № 2/01-Д від 03.01.2007 з фізичною особою –підприємцем Савченко А.Е. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 11000,00 грн.,

послуги з оптимізації бізнес-процесів

-          договір № 1/09 від 01.09.2006 з фізичною особою –підприємцем Савченко А.Е. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 7220,00 грн.,

-          договір № 7/2006 від 15.08.2006 з фізичною особою –підприємцем Чирко М.В. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 11800,00 грн.,

-          договір № 1/02 від 01.02.2007 з фізичною особою –підприємцем Савченко А.Е. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 4000,00 грн.,

послуги з проведення промоакцій

-          договір № 1 від 01.07.2006 з фізичною особою –підприємцем Трошиним Н.Л. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 77200,00 грн.,

-          договір № 1 від 03.01.2007 з фізичною особою –підприємцем Трошиним Н.Л. за яким надано послуг за актами виконаних робіт на суму 43550,00 грн.,

Вказаними договорами передбачено, що оплата здійснюється безготівковим розрахунком після надання виконавцями актів про надання послуг.

В ході перевірки встановлено, що сплата шляхом безготівкових розрахунків, за надані послуги здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується видатковими касовими ордерами, які є в матеріалах справи.  

Перевіряючими зроблений висновок про необґрунтованість віднесення до складу валових витрат понесених витрат по сплаті за вищевказані послуги, оскільки в наданих до перевірки актах приймання-передачі робіт не розшифровані види та не підтверджений розрахунок вартості за видами послуг. Інші первинні документи, які підтверджують факт надання таких послуг, а саме: план-схема розміщення товарів, щомісячні звіти виконавця про роботи, акти, які фіксують безпосередньо виконання послуг на місцях продажу і т. і. відсутні. За відсутності вказаних документів на думку податкового органу неможливо встановити зв’язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача.

Також в Акті перевірки зроблений висновок, що оскільки зроблені витрати не призвели до отримання прибутку, відсутній зв’язок між цими витратами, які повинні були привести до збільшення доходів підприємства та, відповідно, прибутку,  з господарською діяльністю.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Береться до уваги, що пункти 5.3-5.8 Закону не містять чіткого посилання, що віднесення до складу валових витрат, понесених витрат на отримані послуги, подібні тим, що отримав позивач від суб’єктів підприємницької діяльності –фізичних осіб, є неправомірним.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судом встановлено, що позивачем під час проведення перевірки було надано перевіряючому органу договори про надання послуг, акти приймання-передачі виконаних робіт та докази оплати у готівковій формі за надані послуги.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704  первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Усі реквізити, що передбачені вищевказаним Законом, містяться в актах здачі-приймання послуг. В актах здачі-приймання послуг, які були надані в ході перевірки та в процесі розгляду справи,  приведений перелік послуг, що надавалися та їх вартість, що на думку суду, враховуючі неможливість вираження цих послуг у будь-який одиниці виміру у зв’язку з характером послуг, не суперечить вимогам діючого законодавства. До перевірки позивачем також були надані договори на надання послуг, та докази оплати за надані послуги.

У зв’язку з цим твердження відповідача, про те, що у позивача відсутні будь-які документи з яких можливо встановити, що фактично послуги по вказаним договорам здійснювались, є неправомірним, оскільки надані до перевірки акти відповідають вимогам діючого законодавства України і є первинними документами.

В ході розгляду справи позивачем наданий ряд аналітичних матеріалів, звіти про виконану роботу з оптимізації асортименту товару, звіти по проведеним промоакціям, звіти по мерчандайзінговим та маркетинговим послугам, розробка політики ціноутворення, отриманих позивачем від виконавців інформаційних та консультаційних послуг.

Твердження відповідача про обов’язковість надання таких документів на підтвердження взаємозв’язку наданих послуг із господарською діяльністю підприємства, як звіти по наданим послугам, а також пред’явлення до таких звітів вимог щодо повноти їх реквізитів не ґрунтується на законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналіз норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” свідчить, що платник податків вправі віднести до валових витрат підприємства суми витрат, що здійснені у зв’язку з придбанням послуг, для подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства. При цьому Закон не визначає чітко граничних строків такого подальшого використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.02.2005 по справі № 25/267 та від 12.05.2005 по справі № 3/346.

Пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якого це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Тобто, згідно з приведеним у Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначенням терміну “господарська діяльність”, господарською є діяльність, яка направлена на отримання саме доходу.

При цьому вказаний Закон не містить в собі визначення поняття “дохід”.

В Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 391/3684 зазначено, що доходи –це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Поняття прибутку як суми, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, надано у  Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 N 87, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за N 397/3690.

Таким чином, не обов’язково отримання суб’єктом підприємницької діяльності доходу має наслідком отримання ним прибутку.

Під господарською діяльністю відповідно до статті 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Підприємництво згідно зі статтею 42 вказаного Кодексу - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

Тому з аналізу норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” випливає, що до складу валових витрат платника податку на прибуток включаються у числі інших витрати, які пов’язані із господарською діяльністю такого платника податку, але їх понесення не призвело до отримання підприємством прибутку.

Таким чином, вивчивши надані позивачем документи, враховуючи предмет та мету діяльності підприємства, суд вважає, що послуги, що надані контрагентами позивача на виконання вищезазначених договорів, пов’язані із діяльністю позивача, а тому висновок, зроблений перевіряючими у акті перевірки, щодо відсутності можливості підтвердити понесені витрати по сплаті цих послуг та їх зв’язок із господарською діяльністю позивача, не є обґрунтованим.

Крім того, в акті перевірки було встановлено, що позивач необґрунтовано відніс на валові витрати витрати, по наданню харчування –обідів для штатних співпрацівників позивача у 2006 році в сумі 6770,00 грн.

Вказане порушення відповідачем не оспорюється.

Однак, враховуючі, що Актом перевірки підтверджується, що у 2006 році об’єкт оподаткування податком на прибуток позивача мав від’ємне значення, зменшення валових витрат призведе до зменшення збитків підприємства, а не до нарахування податку на прибуток.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності  Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 71575,80 грн., з яких за основним платежем –42906,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –28669,05 грн., та в сумі 5598,25 грн. (основний платіж).

Враховуюче вищевикладене, суд вважає податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються, протиправними, у зв’язку з чим позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями  158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000165231/0 від 13.09.2007.

3.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000165231/1 від 16.11.2007.

4.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000165231/2 від 23.01.2008.

5.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000166231/2 від 23.01.2008.

6.          Копії постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

   Суддя                                                                                          К.А. Остапова

          Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

15.07.2008