ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 05/2417а
"20" червня 2008 р., 11 год. 00 хв. м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області в складі : головуючого - судді Швидкого В.А., при секретарі Холодній Л.В., за участю представників:
від позивача: Коваля В.А.- за довіреністю;
від відповідача: Філатової Л.В. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Черкаського обласного військового комісаріату в інтересах Уманського об"єднаного міського військового комісаріату
до Уманської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Черкаський обласний військовий комісаріат заявив позов в інтересах Уманського об"єднаного міського військового комісаріату (далі-позивач) до Уманської міської ради (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №2.7-13/24 від 18 грудня 2002 року "Про перелік підприємств, організацій, установ, майно яких перебуває у комунальній власності міста" яким комплекс будівель і споруд військкомату, що знаходяться за адресою: м. Умань, Черкаська область, вул. Урицького,12 передано до комунальної власності і територіальної громади міста з підстав акту приймання в експлуатацію будівлі Уманського об"єднаного міського військового комісаріату, що знаходяться по вул. Урицького,12 м. Умань і перебувають на балансі РЕУ-3.
Представник позивача позов в судовому засіданні підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач позов не визнав. Свої заперечення виклав у відзиві на позов. Представник відповідача заперечення на позов в судовому засіданні підтримав.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об"єкти, визначені відповідно до закону як об"єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Сільські, селищні та міські ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб"єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Сільські, селищні та міські ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об"єктами спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб"єктів. Об"єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб"єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
В судовому засіданні встановлено, що комплекс будівель і спору на які вказує позивач введено в експлуатацію у 1929 році.
Актом від 13 листопада 1980 року вказані будівлі на підставі розпорядження КЕЧ КВО №37/1/751 від 15 грудня 1975 року безкоштовно передані з балансу Білоцерківської КЕЧ на баланс РЕУ Уманського міськвиконкому.
Оспорюваним рішенням затверджено перелік підприємств, установ та організацій майно яких передано у комунальну власність міста.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб"єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Позивач не вказує, які ж конкретно його права порушені оспорюваним рішенням. Виходячи із змісту позовних вимог слід розуміти, що оспорюваним рішенням порушено право власності позивача відносно вказаних у цьому рішенні нежитлових приміщень.
Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тільки суб"єкт права власності може звертатись до суду про усунення перешкод щодо розпорядження власністю.
Позивачем не надано доказів права власності відносно нежитлових приміщень вказаних у оспорюваному рішенні, що ставить під сумнів право позивача на звернення до суду з таким позовом.
Виходячи із приписів ст. ст. 99 , 100 КАС України адміністративний позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач звернувся до суду із позовом про визнання незаконним рішення відповідача від 15 березня 2002 року 24 квітня 2008 року тобто поза межами визначеного ст. 99 КАС України річного строку для звернення до суду. Причин пропуску цього строку позивач суду не навів.
За таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.160-162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовлено повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені відповідно до ст. 186 КАС України.
СУДДЯ В.А.ШВИДКИЙ