ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" липня 2008 р. Справа № 05/4960
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Швидкого В.А., секретаря судового засідання Холодної Л.В., за участю представників:
від позивача: Сухобруса І.В. - за довіреністю;
від відповідача: Кушніренко І.О. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фермерського господарства "Мрія-Агро-ІІ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Канів-Нафта" про стягнення 23000,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Фермерським господарством "Мрія-Агро-ІІ" (далі - позивач) заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Канів-Нафта" (далі - відповідач) про стягнення 23000,00 грн. заборгованості за договором оренди приміщення станції технічного обслуговування, стоянки під охороною для автомобілів та боксів, розташованих за адресою: м. Канів Черкаської області, вул. Леніна, 188/2.
Відповідач проти позову заперечив, свої заперечення виклав у відзиві на позов. Представник відповідача у судовому засіданні заперечення підтримав.
Матеріалами справи і в судовому засіданні встановлено.
01.01.2002 р. між сторонами укладено договір оренди приміщення станції технічного обслуговування, стоянки під охороною для автомобілів та боксів, які знаходяться за адресою: м. Канів Черкаської області, вул. Леніна, 188/2. Строк дії договору до 01.01.2007 р.
Позивач стверджує, що об"єкт оренди відповідачем використовувався для обслуговування автомобільної техніки, яку відповідач орендував у позивача, та автомобільної техніки, яка належала ВАТ ТД "Укртатнафта-Київ", та знаходилась у відповідача на збереженні.
Розмір орендної плати сторони визначили у розмірі 1500,00 грн. за один місяць, враховуючи ПДВ.
Позивач стверджує, що за час дії договору оренди відповідач повинен був сплатити орендну плату на загальну суму 90000 грн. Останній сплатив 67000 грн. Борг становить 23000 грн.
В ході розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги та просить суд визнати дійсним договір оренди, а також збільшив суму позову до 33950,00 грн., що становить заборгованість по орендній платі станом на 24.12.2007 р.
Доповнення до позову позивач обгрунтовує тим, що відповідач ставить під сумнів законність договору оренди з тих підстав, що земельна ділянка, на якій знаходиться об"єкт оренди, є власністю позивача.
Оскільки ні позивач, ні відповідач не попередили іншу сторону про свій намір розірвати договір за 30 днів до його закінчення, тому, у відповідності із п.3.2, договір є пролонгованим на наступний термін.
Позивач стверджує, що на даний час на об"єкті оренди знаходиться майно відповідача, а саме: автомобіль РАФ, автомобіль КАВЗ та два двигуни до легкових автомобілі, що є підставою вважати договір оренди пролонгованим.
Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивує тим, що згідно з рішенням зборів-учасників відповідача звільнено з посади директора Сухобруса І.В. з 05.04.2004 р.
За умови наявності договору оренди відповідач міг користуватись об"єктом оренди з 01.01.2002 р. по 05.04.2004 р., тобто, по дату звільнення Сухобруса І.В. з посади директора відповідача, і який є фактичним власником об"єкта оренди. Тому відповідач міг використовувати об"єкт оренди до 05.04.2004 р. Оскільки договір оренди припинив свою дію 05.04.2004 р., позивач пропустив встановлений ст. 258 ЦК України строк позовної давності. Поважності причин пропуску позовної давності, які можуть слугувати підставою для її поновленння, позивачем на надано.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Представник відповідача у судовому засіданні, зіславшись на сплив часу та відсутність у відповідача оригіналу договору, не змогла підтвердити чи заперечити факт наявності договору оренди.
Суд вважає, що договір оренди на час його укладення відповідав чинному законодавству та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Спірний договір оренди укладено повноважними представниками сторін.
Згідно з п.п. 1.1, 1.2 цього договору, об"єкт, що орендується, являє собою огорожену територію з приміщеннями і знаходиться за адресою: м. Канів Черкаської області, вул. Леніна, 188/2.
Актом приймання-передачі від 01.01.2002 р. позивач передав відповідачу об"єкт оренди. Акт підписано представниками сторін, їх підписи завірено круглими печатками.
Згідно з даними інвентарної справи, будівля станції технічного обслуговування, бокси, стоянка під охороною знаходяться за адресою: м. Канів Черкаської області, вул. Леніна, 188/2. Вказана адреса зазначена і в довідці головного архітектора, яка видана на запит позивача.
Законність дій посадових осіб сторін при укладенні спірного договору оренди та при проведенні розрахунків за використання об"єкта оренди перевірялась, в тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, та складання акту взаємозаліку однорідних грошових вимог від 20.12.2003 р., перевірялась правоохоронними органами та Канівською ОДПІ. Порушень в діях посадових осіб сторін не встановлено.
15.04.2004 р. представник позивача передав представнику відповідача по акту приймання-передачі транспортні засоби, що знаходились в оренді та на зберіганні у відповідача.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що сторонами був укладений спірний договір, який відповідав чинному законодавству та фактичним обставинам, що мали місце на час його укладення.
Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірвано за згодою сторін.
В судовому засіданні встановлено, що 15.04.2004 р. відповідач забрав свої транспортні засоби, що знаходились на території об"єкта оренди.
З цієї дати були припинені будь-які відносини між сторонами, які пов"язані з виконанням договору оренди.
За таких обставин слід вважати, що договір оренди припинив свою дію з 15.04.2004 р. за взаємною згодою сторін.
Суд не може погодитись із твердженням позивача, що на його виробничій базі знаходяться автомобілі марки РАФ та КАВЗ, що дає позивачу право стверджувати, що відповідач використовував виробничу базу як об"єкт оренди та продовжує її використовувати після закінчення строку дії договору.
Позивачем не надано доказів використання відповідачем вказаних автомобілів, а значить доказів використання його виробничої бази відповідачем для зберігання цих автомобілів.
Позивачем надано суду фотографії, з яких вбачається, що вказані автомобілі за своїм технічним станом взагалі не можуть використовуватись за призначенням, оскільки можуть бути здані тільки як металобрухт. Знаходження металобрухту на виробничій базі не є доказом використання відповідачем цієї бази відповідно з договором оренди.
Не може вважатись таким доказом і наявність у позивача двигуна до автомобіля КІА-КААРУС та трьох технічних паспортів.
Статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Такий спосіб захисту, як визнання договору дійсним, крім випадків, передбачених ст. 220 ЦК України, чинним законодавством не передбачено.
Тому позов в частині визнання дійсним спірного договору оренди задоволенню не підлягає.
Статтею 257 ЦК України визначено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу, загальною тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд вважає поважними пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Суд прийшов до висновку, що строк дії договору закінчився 15.04.2004 р. Позивач звернувся до суду з даним позовом 01.10.2007 р., тобто, з пропущенням встановленого загального строку позовної давності. Заяви про визнання поважними причини пропущення позовної давності позивачем не подано.
Пропущення позовної давності без поважних причин є підставою для відмовлення у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 49, 82 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
СУДДЯ В.А. Швидкий