ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
"25" жовтня 2006 р. |
Справа № 34-30/243-06-7546А |
25.10.2006р. в 12год.15хв. господарський суд Одеської області
у складі колегії суддів:
головуючого судді Фаєр Ю.Г.
суддів Демешина О.А., Роги Н.В.,
при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,
за участю представників від позивача: Горюхіна Р.В. -головного державного податкового інспектора юридичного відділу Державної податкової інспекції у Біляївському районі, діючого за довіреністю №87 від 12.12.2005р.; від відповідача: ОСОБА_1., ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №1 в м. Одесі адміністративну справу №34-30/243-06-7546А
за позовом Державної податкової інспекції у Біляївському районі
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості на загальну суму 2463,24грн.
ВСТАНОВИЛА:
Державна податкова інспекція у Біляївському районі звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача до бюджету заборгованість на загальну суму 2463,24грн., що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1., прийнятого на підставі акту перевірки позивача від 19.03.2005р. НОМЕР_2.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить залишити позовну заяву без розгляду внаслідок проведення позивачем перевірки з порушенням вимог Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. (із змінами та доп.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.03.2005р. о 14год.20хв. працівниками Державної податкової інспекції у Біляївському районі була здійснена перевірка господарської одиниці - магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт перевірки НОМЕР_2.
Під час перевірки встановлені наступні порушення:
1. Відсутність торгового патенту. Зазначеним порушено приписи ст.7 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.), якою передбачений порядок використання торгового патенту та відповідно до ч.1 зазначеної статті торговий патент повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності - біля касового апарату; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.8 названого Закону суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть відповідальність: за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць, тобто штраф у розмірі 5,33грн.
2. Невидача розрахункового документу на суму 12грн. Зазначеним порушено п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95р. (із змінами та доп.), згідно якого суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до п.1 ст.17 зазначеного закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
3. Невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків коштів сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, на суму 139,6грн. Даний факт підтверджується копією денного звіту та опису наявних готівкових коштів. Зазначеним порушено вимоги п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95р. (із змінами та доп.), згідно якого суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідно до ст.22 названого закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, тобто на суму 698грн.
4. Відсутність ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Зазначеним порушено вимоги ч.6 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995р. (із змінами та доп.), якою передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.
Згідно абз.5 ч.2 ст.17 названого закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень, тобто 1700грн., оскільки вартість тютюнових виробів, пред'явлених до реалізації у магазині відповідача, становить 18,3грн., про що свідчить опис табачних виробів (а.с.7).
Поряд з цим позивач прийняв першу податкову вимогу НОМЕР_3, отриману відповідачем 23.09.2005р. та другу податкову вимогу НОМЕР_4, отриману відповідачем 30.12.2005р.
Доказів оскарження в адміністративному, судовому порядку та скасування вищенаведеного податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1., першої податкової вимоги та другої податкової вимоги відповідач колегії суддів не надав. Тобто, вищенаведене податкове повідомлення-рішення, перша та друга податкові вимоги є чинними.
Господарським судом справи розглядаються в межах позовних вимог, тобто стосовно предмету та згідно підстав, визначених в позовній заяві.
Предметом позовної заяви, яка розглядається, є майнова вимога - стягнення заборгованості в розмірі 2463,24грн., на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення позивача.
Проте, предметом даної позовної заяви не є немайнова вимога, а саме, дослідження законності та обґрунтованості відповідного податкового повідомлення-рішення позивача про застосування фінансових санкцій (яке є підставою, а не предметом даного позову) з наступним його скасуванням, з тієї підстави, що зроблені в акті перевірки (який став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення) висновки не відповідають дійсності, а перевірка проведена в порушення вимог Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4.12.1990р. (із змінами та доп.).
За таких обставин, колегія суддів позбавлена можливості досліджувати доводи відповідача про необґрунтованість проведення перевірки позивачем 19.08.2005р., прийняття податкового повідомлення-рішення позивача про притягнення відповідача до відповідальності.
В зв'язку з несплатою відповідачем добровільно суми штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.
З урахуванням викладеного, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
При вирішенні питання розподілу судових витрат колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Покладення на відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено. На підставі викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.
Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5, адреса: АДРЕСА_1) на користь бюджету (р/р31111104600111, отримувач -ВДК у Біляївському районі, МФО 828011, банк отримувача УДК в Одеській області, код ЄДРПОУ 23214723, код платежу 23030100) штрафні (фінансові) санкції на суму 2463(дві тисячі чотириста шістдесят три)грн.24коп.
3. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Фаєр Ю.Г.
Суддя Демешин О.А.
Суддя Рога Н.В.