ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"15" липня 2008 р. | Справа № 26/15-08-1135 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Вардзєлова О.В. за довіреністю від 11.07.2008р.
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”
на рішення господарського суду Одеської області від 23 травня 2008 року
у справі №26/15-08-1135
за позовом Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”
до відповідача Одеської залізниці
про стягнення 12180,60 грн., -
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ „Макіївський металургійний завод” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці 12180,60 грн. вартості недостачі вантажу –чавуну переробного рядового. При цьому вказаний позов від імені ЗАТ „Макіївський металургійний завод” поданий до господарського суду Одеської області ТОВ „ІНТЕРІОР” на підставі довіреності, яка видана ЗАТ „Макіївський металургійний завод” ТОВ „ІНТЕРІОР” 06.07.2007р. за №0109/89/3.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що 13.05.2008р. подав до господарського суду Одеської області відповідну заяву, згідно з якою, позивач просив суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу в сумі 11555,20 грн., із врахуванням норми природної втрати 0,5% .
Рішенням господарського суду Одеської області від 23 травня 2008 року у справі №26/15-08-1135 (суддя Никифорчук М.І.) ЗАТ „Макіївський металургійний завод” відмовлено у задоволені позовних вимог, з огляду на пропуск останнім строку позовної давності, встановленого вимогами ст.136 Статуту залізниць України.
Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ЗАТ „Макіївський металургійний завод”, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.315, п.4 Перехідних положень ГК України, ст.1 ГПК України, ст.4 ЦК України.
Так позивач не погоджується з позицією суду першої інстанції, який при винесенні рішення застосував позовну давність у 6 місяців, але не з дня отримання відповіді на претензію, а з дня складання комерційного акту, керуючись ст.134 Статуту залізниць України, де зазначено, що претензії до залізниць про відшкодування за недостачу вантажу можуть бути заявлені протягом шести місяців з дня видачі вантажу. При цьому позивач посилається на те, що Статут залізниць України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457. Господарський кодекс України прийнято 16.01.2003р. Згідно з п.4 Перехідних положень ГК України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, яки виникли після набрання чинності його положеннями. Таким чином з моменту набрання чинності ГК України, до спірних правовідносин повинні застосовуватися саме його норми, а не положення раніше прийнятих нормативних актів, що регулюють одні й ті ж самі господарські відносини. Також положення ГК України мають перевагу перед постановою КМУ від 06.04.1998р. №457, якою затверджено Статут залізниць України, оскільки згідно ст.4 ЦК України, якщо Постанова КМУ суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону застосовуються положення цього Кодексу або іншого закону. Відповідно до ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Також позивач посилається на те, що строк позовної давності на звернення до суду ним не пропущений, оскільки позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №8 за вих.№674 від 20.07.2007р. Відповідач 29.08.2007р. надав відповідь на претензію, в якій претензію відхилив. Позивач 29.02.2008р. звернувся з позовом до суду. Відповідь на претензію отримано 29.08.2007р. Таким чином від дати отримання відповіді на претензію до подачі позовної заяви пройшло 6 місяців. Згідно ст.315 ГК України заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді на претензію. Разом з тим, ухвалою суду від 07.03.2008р. позовну заяву було повернуто позивачу на підставі ст. 63 ГПК України вже після спливу строку позовної давності. Після усунення недоліків, вказаних судом першої інстанції позивач повторно звернувся до суду. Окрім того, позивач посилається на те, що відповідальність за недостачу вантажу повинна нести залізниця, оскільки при відправлені вантаж був маркований, а на станції отримання встановлено, що маркування порушено, переривається, що є ознакою втрати вантажу на шляху прямування.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Відповідач (Одеська залізниця) про час і місце судового засідання повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.06.2008р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ЗАТ „Макіївський металургійний завод” за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи випливає, що вантажовідправником –ЗАТ „Макіївський металургійний завод” - зі станції відправлення Ясинувата Донецької залізниці на адресу ДП „Іллічівський морський торговельний порт” (станція призначення Іллічівськ –експорт Одеської залізниці) у вагоні №56362213 було направлено чавун переробний рядовий в кількості 68800 кг, що підтверджується наявною у матеріалах справи залізничною накладною №49223595 від 24.02.2007р. (а.с. 9-10). Отже, в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, вказана накладна свідчить про укладення між позивачем та залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу.
Згідно з відмітками у цій накладній, прокат чорних металів завантажений у вагон навалом засобами відправника (ЗАТ „Макіївський металургійний завод”) та був прийнятий залізницею до перевезення без зауваження щодо кількості та якості, про що свідчить відбиток календарного штемпелю ст. Ясинувата Донецької залізниці на зворотній стороні залізничної накладної. Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 4 гл.1, 1 гл.3 ТУ правильно та запломбовано ЗПП відправника. Вантаж маркований фарбою. Маса вантажу визначена на 200 тонних вагах відправника.
В процесі перевезення вантажу 27.02.2007р. на станції Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №2867, на підставі якого вагон відчеплений на вагову перевірку. За результатами вагової перевірки станцією Знам'янка Одеської залізниці складений комерційний акт №АЭ 878795/145, згідно з яким, при перевантаженні встановлено брутто 83900 кг, тара з бруса 22300 кг, нетто 61600 кг, що становить різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 7200 кг (а.с. 29).
При прибутті вантажу 03.03.2007р. на станцію призначення Іллічівськ в доповнення до акту станції Знам'янка №АЄ 878795/145 складений комерційний акт №БК 012547/47, згідно з яким, здійснено комісійне перевантаження вагону №56362213 і виявлено, що по документу значиться: вага брутто - не вказано, тара - 21400 кг, нетто - 68800 кг. Справді вага брутто –83500 кг, тара з документу –21400 кг, нетто – 62100 кг, тобто менше на 6700 кг проти документів. У комерційному акті станції Знам'янка Одеської залізниці вага нетто 61600 кг, тара з бруса 22300 кг, тобто недостача проти документів 7200 кг. Завантаження вантажу рівномірне, нижче бортів 1600 мм, над 4 люком поглиблення розміром 1500х1000х200 мм., над 6 люком поглиблення розміром 1000х1000х250 мм. Вантаж маркований вапном, маркування порушено (а.с. 11).
Окрім того, одержувач вантажу –ДП „Одеський морський торговельний порт” переуступив своє право на пред’явлення претензій та позовів до залізниці ЗАТ „Макіївський металургійний завод” (як відправнику вантажу), що підтверджується переуступним написом у п.2 накладній №49223595.
20.07.2007р. ЗАТ „Макіївський металургійний завод” звернулося до залізниці з претензією за вих.№674 про відшкодування вартості недостачі вантажу в сумі 12180,60 грн. При цьому претензію до залізниці від імені ЗАТ „Макіївський металургійний завод” заявлено ТОВ „ІНТЕРІОР” (а.с. 19). 29.08.2007р. за вих.№210/4 залізницею надана відповідь на претензію ЗАТ „Макіївський металургійний завод”, згідно з якою, претензія останнього залізницею розглянута і відхилена (а.с. 21).
29.02.2008р. ЗАТ „Макіївський металургійний завод” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 12180,60 грн. Проте ухвалою суду першої інстанції від 07.03.2008р. № 31/216-08 було повернуто на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України в зв’язку з тим, що в позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога (а.с. 24).
25.03.2008р. після усунення недоліків позовної заяви ЗАТ „Макіївський металургійний завод” повторно звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 12180,60 грн. При цьому позов від імені ЗАТ „Макіївський металургійний завод” поданий до суду також ТОВ „ІНТЕРІОР” на підставі довіреності від 06.07.2007р. №0109/89/3, згідно з якою, ЗАТ „Макіївський металургійний завод” уповноважує ТОВ „ІНТЕРІОР” звернутися від імені ЗАТ „Макіївський металургійний завод” до Одеської залізниці з претензією та позовом щодо недостачі чавуну переробного за відправкою №49223595 у вагоні №56362213 (а.с. 18).
Оскаржуваним рішенням господарського суду Одеської області у задоволені позовних вимог відмовлено, з огляду на те, що позивачем пропущений встановлений вимогами ст.136 Статуту залізниць України шестимісячний строк позовної давності на звернення до залізниці з позовом.
Вказане рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог залишається без змін апеляційним господарським судом, але з інших мотивів.
Як свідчить залізнична накладна №49223595 відправником вантажу у вагоні №56362213 є ЗАТ „Макіївський металургійний завод”, перевізником –залізниця, а вантажоодержувачем - ДП „Іллічівський морський торговельний порт”. Також матеріалами справи встановлено, що в процесі перевезення цього вантажу виявлено його недостачу.
Відповідно до п. ”б” ст.130 Статуту залізниць України, у разі недостачі вантажу право на пред’явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач вантажу –за умови пред’явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Водночас вимогами ст.133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред’явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред’явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженій особи –довіреністю, оформленою згідно з законодавством.
Таким чином із вищевказаних правових норм Статуту залізниць України випливає, що саме вантажоодержувач має право на пред’явлення до залізниці претензій та позовів щодо недостачі вантажу. Водночас саме вантажоодержувач має право передати це право або вантажовідправнику, або вищій організації, або уповноваженій особі, яка виступає від його імені.
Між тим, як випливає із матеріалів справи, право на пред’явлення до залізниці претензії та позову щодо недостачі вантажу вантажоодержувач передав вантажовідправнику, що підтверджується відповідним переуступним підписом у залізничній накладній та відповідає вимогам Статуту залізниць України. Водночас наявна у матеріалах справи довіреність від 06.07.2007р. №0109/89/3 свідчить, що одержане від вантажоодержувача за переуступним підписом право на пред’явлення до залізниці претензії та позову вантажовідправник в свою чергу передав уповноваженій особі –ТОВ „Інтеріор”, що вимогам ст.133 Статуту залізниць України не відповідає, оскільки в силу вимог ст.133 Статуту залізниць України передати таке право ТОВ „Інтеріор” (уповноваженій особі) може лише вантажоодержувач, а не вантажовідправник.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що ТОВ „Інтеріор” не мало право не звернення до залізниці з претензією і позовом про відшкодування вартості недостачі вантажу, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 23 травня 2008 року у справі №26/15-08-1135 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |