Справа № 2-4654/11

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В., за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 травня 2011 року в місті Києві на вул. Н.Хрещатицька, 25 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мітсубіші Лансер, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Мазда 3 МРS д/н НОМЕР_1 під його керуванням.

Зазначає, що за результатами даної ДТП на відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання останнім п. 10.4 Правил дорожнього руху України.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 09.06.2011 року відповідача було визнано винним у вчиненні зазначеної вище пригоди за що притягнуто до адміністративної відповідальності.

Посилається на те, що в результаті ДТП належний йому автомобіль Мазда 3 МРS д/н НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зазначає, що оскільки відповідач є учасником бойових дій (офіцер запасу) то відповідно до ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України і відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є відповідач, проводить МТСБУ у межах встановлених Законом лімітів відшкодування.

Посилається на те, що він звернувся з заявою про виплату суми страхового відшкодування до Моторного (транспортного) страхового бюро України і в межах встановленого ліміту відповідальності МТСБУ, отримав 19.07.2011 року суму страхового відшкодування у розмірі 47 077,05 грн.

Звертає увагу суду на те, що відповідно до висновку експертного дослідження № 163 від 23.08.2011 року, складеного експертом суб'єкта оціночної діяльності ЗАТ Український центр післяаварійного захисту «Експерт-СЕРВІС» ОСОБА_6, вартість матеріального збитку завданого йому (власнику автомобіля Мазда 3 МРS д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження) складає 103 887, 92 грн.

Зазначає, що відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

А тому, на його думку, різниця між заподіяною шкодою (103 887, 92 грн.) та сплаченою МТСБУ сумою відшкодування (47 077, 05 грн.) становить 56 810,87 грн. і має бути відшкодована відповідачем.

Крім того посилається на те, що його витратами, які він зробив для відновлення свого порушеного права - є додатково сплачені грошові кошти у загальному розмірі 2 301,60 грн., а саме:

222,00 грн. за складання дефектної відомості автомобіля Мазда 3 МРS д/н НОМЕР_1 та його дослідження в умовах СТО ДП АК «АВТО Інтернешнл»; 1 200, 00 грн. за проведення експертного дослідження та складання висновку № 163 від 23.08.2011 року ЗАТ Український центр післяаварійного захисту «Експерт-СЕРВІС»; 35,60 грн. за здійснення виклику відповідача на огляд пошкодженого автомобіля; 564,00 грн. за вимушене зберігання належного йому пошкодженого та відповідно не захищеного від протиправних дій третіх осіб, автомобіля «Мазда 3 МРS д/н НОМЕР_1, на охоронюваній автостоянці ТОВ «АВЕА-Сервіс»; 280 грн. сплачених за послуги евакуатора.

Також зазначає, що у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, він постійно перебуває у пригніченому емоційному стані, який супроводжується нервовими зривами, депресивними настроями та ін. Внаслідок протиправної поведінки відповідача, він не в змозі в повній мірі задовольняти свої звичайні життєві потреби, гальмується процес роботи та досягнення поставлених ним цілей та завдань. У зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, порушені його звичайні життєві зв'язки, унеможливлена реалізація родинних планів на відпочинок та відвідування рідних та друзів. Заподіяна моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього. І розмір спричиненої відповідачем моральної шкоди він оцінює в 1690 грн.

Посилається на те, що крім того, з метою захисту своїх прав у процесі досудового та судового врегулювання спору, він звернувся до фахівця в галузі права адвоката ОСОБА_7, з яким уклав договір про надання правової допомоги та оплатив правові послуги у розмірі 1536 грн. і дана сума також повинна бути стягнута з відповідача. У зв'язку з чим змушений звернутися з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримують з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що позивач необґрунтовано завищив розмір матеріального збитку і він (збиток) повністю компенсується в результаті виплати МТСБУ. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 17 травня 2011 року в місті Києві на вул. Н.Хрещатицька, 25 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мітсубіші Лансер, д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Мазда 3 МРS д/н НОМЕР_1 під його керуванням.

Як вбачається з наданої суду Постанови Подільського районного суду м. Києва від 09.06.2011 року (а.с.10), винним у вчиненні вищезазначеної пригоди визнано ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має

наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,

відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач є учасником бойових дій (офіцер запасу).

Зі змісту статті 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що особа звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України і відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої вона є, проводить МТСБУ у межах встановлених Законом лімітів відшкодування.

Як вбачається з наданого суду Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 09.06.2011 року складеного Приватним підприємцем ОСОБА_8 за дорученням МТСБУ (а.с.118-148), розмір витрат на проведення відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля Мазда 3 МРS д/н НОМЕР_1, складає 56 492, 46 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 9415,41 грн.

Згідно Листа МТСБУ № 23467/3-2-06 від 27.10.2011 року (а.с.112), останні зазначили, що згідно з чинним законодавством МТСБУ здійснило відшкодування на рахунок ОСОБА_4 47 077, 05 грн., в рахунок компенсації витрат на проведення відновлюваного ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу марки Мазда 3 з номерним знаком НОМЕР_1 (без врахування ПДВ - 9 415, 41 грн.). В разі надання ОСОБА_4 оригіналів документів, які підтверджують сплату ПДВ під час ремонту зазначеного вище автомобіля, МТСБУ буде прийняте рішення стосовно відшкодування ПДВ (в межах ліміту відповідальності - 50 000,00 грн.).

Крім того дана обставина, а саме факт виплати позивачу 47 077, 05 грн. в рахунок компенсації витрат на проведення відновлюваного ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу марки, не заперечується останнім.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивача, останній в їх обґрунтування надав суду Висновок експертного дослідження № 163 від 23.08.2011 року, складений експертом суб'єкта оціночної діяльності ЗАТ Український центр післяаварійного захисту «Експерт-СЕРВІС» ОСОБА_6, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Мазда 3 МРS д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження складає 103 887, 92 грн., а не 56 492, 46 грн. (а.с.63-80), а тому, на його думку, відповідач відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України повинен сплати йому різницю між заподіяною шкодою та сплаченою МТСБУ сумою відшкодування в розмірі 56 810, 87 грн.

24.11.2003 року Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України було затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Зі змісту п. 1 Методики, вбачається, що методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

Відповідно до п.п. 8.6.-8.6.2. Методики, величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Величина ВТВ нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Величина ВТВ КТЗ не нараховується: а) якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ; б) якщо легкові автомобілі експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний), а строк експлуатації перевищує: 3,5 роки - для КТЗ виробництва країн СНД; 5 років - для інших КТЗ; в) якщо строк експлуатації вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів перевищує 3 роки для КТЗ виробництва країн СНД та 4 роки - для інших КТЗ; г) якщо строк експлуатації мототехніки перевищує 5 років; ґ) у разі заміни кузова до оцінюваних пошкоджень; д) якщо КТЗ раніше був аварійно пошкоджений або є корозійні руйнування; е) у разі заміни окремих складників, що не потребують пофарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо).

Як вбачається з наданого суду Протоколу огляду ТЗ від 23.05.2011 року складеного

оцінювачем ОСОБА_8: «Стан ТЗ до ДТП», зазначено пошкодження: кришки багажника, деформація в нижній частині правого крила, деформація накладки правого порогу, скло фонаря лівого внутрішнього.

Згідно ж Протоколу огляду ТЗ від 23.08.2011 року складеного експертом ОСОБА_6, останній вищезазначених пошкоджень ТЗ не містить, у зв'язку з чим у Висновку експертного дослідження № 163 від 23.08.2011 року наявний розрахунок ВТВ та не врахований коефіцієнт фізичного зносу ТЗ, що стало підставою для збільшення матеріального збитку.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 212 ЦК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги Висновок експертного дослідження № 163 від 23.08.2011 року, складений експертом суб'єкта оціночної діяльності ЗАТ Український центр післяаварійного захисту «Експерт-СЕРВІС» ОСОБА_6, як такий, що складений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому і вимога позивача про стягнення з відповідача різниці між заподіяною шкодою та сплаченою МТСБУ сумою відшкодування в розмірі 56 810, 87 грн. є необґрунтованою.

Крім того, оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача різниці між заподіяною шкодою та сплаченою МТСБУ сумою відшкодування в розмірі 56 810, 87 грн., а тому і всі інші вимоги є також необґрунтованими, оскільки є похідними від неї.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, постанови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних ТЗ від 24.11.2003 року № 142/5/2091, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Декаленко