ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2006 Справа № 25/339
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Павловського П.П., Чус О.В.
при секретарі судового засідання Мацекос І.М.
з участю представників сторін :
позивача –Монич М.В.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006р. у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос”, м. Дніпропетровськ
до відповідача Науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова”, м. Дніпропетровськ
з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Українська академія аграрних наук
про стягнення 2110328гр.
В С Т А Н О В И В :
24.09.2004р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” (далі ТОВ “Колос”) про спонукання науково-виробничу дослідну агрофірму “Наукова” (далі Агрофірма) виконати зобов’язання за договором. Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі договору про сумісну діяльність від 5.04.2004р. він виконав для відповідача роботи по вирощуванню сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 2273,3га., в зв’язку з чим ТОВ “Колос” понесло певні витрати. В порушення умов договору відповідач самовільно зібрав урожай та відмовився в подальшому спільно реалізувати зібрану продукцію. На цій підставі позивач просив зобов’язати Агрофірму розподілити прибуток від реалізації спільно виробленої продукції в пропорції 75% - ТОВ “Колос”, 25% - Агрофірмі.
Під час розгляду справи позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог (т.3 а.с.107-109) в якій ТОВ “Колос” просило стягнути з відповідача грошову суму. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він вважає, що врожай 2004р. у відповідача не зберігся. Вартість зібраного вражаю складає 2319737гр. З урахуванням понесених позивачем витрат, Агрофірма повинна сплатити ТОВ “Колос” 2110328гр.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2004р. (т.2 а.с.11) до участі в справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Українську академію аграрних наук.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006р. (суддя Чередко А.Є.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням ТОВ “Колос” звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт зазначив що мотивувальна частина рішення суду не відповідає її резолютивній частині. Судом неповно з’ясовано обставини справи, а саме –місцезнаходження врожаю 2004р.; безпідставно не прийнято до уваги довідку про вартість сільськогосподарської продукції, наданої позивачем та зроблено неправильний висновок про те, що на час звернення позивача до суду його права не було порушено.
У своєму відзиві Агрофірма зазначила що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Українська академія аграрних наук відзиву не надала, апеляційну каргу просила розглянути у відсутність свого представника.
Після відкладення розгляду справи та зобов’язання відповідача надати додаткові докази представник Агрофірми в судове засідання призначене для розгляду апеляційної скарги не з’явився. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв’язку з хворобою юриста задоволенню не підлягає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що інтереси Агрофірми в суді захищало декілька представників, а сам розгляд справи було затягнуто на невиправдано тривалий строк внаслідок дій відповідача. Враховуючи це та те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача, якого належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав :
З матеріалів справи вбачається, що 5.04.2004р. сторони уклали договір про сумісну діяльність (т.1 а.с.7-11) предметом якого є спільні дії у галузі виробництва сільськогосподарської продукції. На підставі п.5 договору спільно вирощена продукція повинна бути реалізована позивачем з участю відповідача на тендерній основі. Отриманий від реалізації продукції прибуток розподіляється наступним чином : 25% - Агрофірмі, 75% - ТОВ “Колос”. Цим же пунктом договору передбачено, що до моменту реалізації виробленої продукції остання повинна знаходитись в розпорядженні ТОВ “Колос”.
Відповідність зазначеного договору вимогам чинного законодавства була предметом розгляду господарським судом в межах справи №31/368, під час якого суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору від 5.04.2004р. недійсним (т2 а.с.136-137,144).
Таким чином, зібраний у 2004р. на землях, наданих Агрофірмою врожай є, у відповідності до ст.1134 ЦК України, спільною частковою власністю сторін із визначенням розміру часток у відповідності до наведеної у п.5 договору пропорції. З матеріалів справи вбачається, що сторонами внаслідок сумісної діяльності було вирощено та зібрано наступний врожай : тритікале у кількості 980,37т, овес –226,1т., 385,68т., соняшник –594,78т., кукурудза –1414,32т., просо –236,55т. Обсяги зібраного врожаю підтверджуються наданими сторонами доказами (т.1 а.с.15-86, т.3 а.с.11-106, 113-138).
У відповідності до умов договору та приписів ст.193 ГК України після збору врожаю сторони повинні були здійснити його реалізацію та розподілити отриманий прибуток, але відповідач своїми діями позбавив позивача можливості прийняти участь в реалізації зібраної продукції та подальшому розподілу прибутків.
Твердження ТОВ “Колос” про те, що Агрофірма самостійно реалізувала зібраний урожай відповідачем не спростовано. Не зважаючи на те, що апеляційний суд своїми ухвалами двічі : 19.09. та 5.10.2006р. зобов’язував відповідача надати інформацію про долю зібраного у 2004р. врожаю, останній ніякою інформації з цього приводу не надав. За таких обставин колегія суддів виходить з того, що Агрофірмою в порушення умов договору та ст.193 ГК України було самостійно реалізовано спільне майно сторін, а отриману виручку залишено у розпорядженні відповідача. Натомість, позивачем надано докази, що ТОВ “Колос” виконано всі зобов’язання, покладені на нього п.3.2 договору.
Відповідно до ст.358 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці, а у разі неможливості цього він має право вимагати від іншого співвласника відповідної матеріальної компенсації.
ТОВ “Колос” надано суду докази, що підтверджують обсяг видатків, понесених із здійсненням спільної діяльності та відомості про ринкову ціну сільськогосподарської продукції (т.3 а.с.139). З огляду на це колегія суддів вважає, розрахунок, наведений в заяві про зміну позовних вимог (т.3 а.с.108) таким, що відповідає обставинам справи, а вимоги позивача такими, що ґрунтуються на чинному законодавстві.
Висновок суду першої інстанції, що в заяві позивача про зміну позовних вимог йдеться про одночасну зміну предмету та підстави позову є помилковим. Як у первісній позовній заяві, так у в заяві про її зміну предметом позову було розподіл спільного майна –врожаю 2004р. Що стосується питання сплати державного мита, то враховуючи роз’яснення Вищого господарського суду України, викладені в його інформаційному листі №01-8/341, ТОВ “Колос” не повинно здійснювати додаткову оплату державного мита.
За таких обставин, та враховуючи, що з різних причин позивач звернувшись до суду у 2004р. на протязі тривалого часу не може отримати гарантований Конституцією України судовий захист своїх законних інтересів, порушених діями відповідача, суд першої інстанції не мав підстав для відмови розглядати змінені позовні вимоги ТОВ “Колос”.
З огляду на наведене, на підставі п.4 ч1 ст.104 ГПК України, колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду повинно бути скасовано через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ст.49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем повинні бути відшкодовані відповідачем.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006р. скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова” (49131 м. Дніпропетровськ, сел. Таромське, вул. Наукова,8 код 03374617) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” (52412 м. Дніпропетровськ, сел. Таромське, вул. Шевченка,18а код 24421195) 2110328гр. та судові витрати : 2550гр. державного мита та 118 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус
Суддя П.П. Павловський