КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.07.2008 № 26/69
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Вербицької О.В.
Гарник Л.Л.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2008
у справі № 26/69 (Пінчук В.І.)
за позовом Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Брок"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про зобов"язання передати простий вексель
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Т-БРОК” передати Кримському республіканському підприємству „Виробниче підприємство водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя” простий вексель № 713220780215 від 11.09.2003 на суму 705.003, 86 грн.
Представник відповідача в судові засідання двічі не з’явився, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2008 у справі № 26/69 (далі – Рішення суду) у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення суду скасувати та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Скаржник стверджує, що судом першої інстанції в порушення ч. 3 ст. 267 ЦК України застосовано позовну даність без заяви жодної із сторін у спорі.
Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2003 у справі № 4/142.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2008 розгляд апеляційної скарги був призначений на 02.07.2008, про що учасники усі судового процесу були повідомлені належним чином.
Представник відповідача у судове засідання 02.07.2008 не з’явився.
Ухвалою від 02.07.2008 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 16.07.2008.
Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2008 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити, скасувати Рішення суду та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 16.07.2008 не з’явився.
Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання не з’явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав, будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.
Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Т-БРОК” (замовником) та Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (виконавцем), правонаступником якого є позивач, був укладений договір № 02/05/01, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобов’язався провести розрахунки з Придніпровською залізницею за перевезення замовником вантажів в прямому залізничному сполученні.
Відповідно п. 3.1 договору замовник здійснює розрахунок, згідно з виставленими виконавцем розрахунками не пізніше 3-х місяців від дати здійснення кожного перевезення.
Згідно з п. 2, п. 3 додаткової угоди № 1 від 10.09.2001 до договору № 02/05/01 від 17.05.2001 відповідач має право на свій розсуд передати позивачеві в оплату за надані по договору послуги прості векселі на суму заборгованості, самостійно встановивши день їх оплати.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 від 10.09.2001 позивач зобов’язався прийняти векселі відповідача на оплату наданих послуг за договором № 02/05/01 від 17.05.2001 і не має права вимагати від відповідача іншого способу погашення заборгованості за цим договором, ніж передбачений п. 2 додаткової угоди.
Як зазначає позивач, відповідач - ТОВ “Т-БРОК” на день подання позовної заяви простий вексель № 713220780215 від 11.09.2003 на суму 705 003, 86 грн. позивачу не передавав.
Доказів зворотнього колегії суддів не надано.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив виключно з того, що позивач пропустив строк позовної давності.
Колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що пропуск позивачем трирічного строку позовної давності в даному випадку є підставою для відмови у позові, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 та ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як підтверджено матеріалами справи, представники відповідача (як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і апеляційним судом) в судові засідання не з’являлись. Жодних заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
Зокрема, відповідачем не заявлялись клопотання про застосування позовної давності в межах даного спору.
Не надходило таких клопотань і від позивача.
Таким чином у суду першої інстанції не було підстав для застосування позовної давності в даному випадку.
Як встановлено колегію суддів, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2003 у справі № 4/142:
- зобов’язано Сімферопольське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства прийняти в якості платежу та виконання зобов’язань за договором № 02/05/01 від 17.05.2001 згідно з умовами Додаткової угоди № 1 від 10.09.2001 до цього договору простий вексель № 713220780215 від 11.09.2003 на суму 705.003, 86 грн.;
- зобов’язано Сімферопольське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства підписати акти від 14.04.2003 прийому-передачі простого векселя № 713220780215 від 11.09.2003 на суму 705.003, 86 грн. за договором № 02/05/01 від 17.05.2001 згідно з умовами Додаткової угоди № 1 від 10.09.2001;
- визнано виконаними зобов’язання ТОВ „Т-Брок” за договором № 02/05/01 від 17.05.2001 та здійсненим платіж на користь Сімферопольського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства за договором № 02/05/01 від 17.05.2001 згідно з умовами Додаткової угоди № 1 від 10.09.2001 шляхом передачі простого векселя № 713220780215 від 11.09.2003 на суму 705.003, 86 грн.
Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про судоустрій України” судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України.
Частина друга цієї статті встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.
Як зазначає позивач, відповідач - ТОВ “Т-БРОК” на день подання позовної заяви простий вексель № 713220780215 від 11.09.2003 на суму 705.003,86 грн. позивачу не передавав.
Доказів зворотнього колегії суддів не надано.
Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2003 у справі №4/142 зобов’язано Сімферопольське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства прийняти простий вексель № 713220780215 від 11.09.2003 та підписати акти від 14.04.2003 прийому-передачі вказаного, що станом на день розгляду спору залишається невиконаним, то за таких обставин позовні вимоги про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Т-БРОК” передати Кримському республіканському підприємству „Виробниче підприємство водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя” простий вексель № 713220780215 від 11.09.2003 на суму 705.003, 86 грн. визнаються колегією суддів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому колегія суддів відзначає, що відповідно до пункту 4 статті 11 Закону України “Про судоустрій України” невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя” підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2008 у справі № 26/69 – скасуванню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції та за подання апеляційної скарги в розмірі 525,50 грн. (в т.ч. державне мито у розмірі 127,5 грн. (85,00 грн. + 42,5 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2008 у справі № 26/69 скасувати.
3. Постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Т-БРОК” (м. Київ, вул. Звіринецька, 65а, кв. 11, ідент. код 25394359; р/р 26002200000930 в Подільському відділенні АКБ „Укрсоцбанк” м. Києва, МФО 322078) передати Кримському республіканському підприємству „Виробниче підприємство водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя” (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідент. код 20671506; р/р 260018814 в КРД АППБ „Аваль”, МФО 324026) простий вексель № 713220780215 від 11.09.2003 на суму 705.003,86 грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Т-БРОК” (м. Київ, вул. Звіринецька, 65а, кв. 11, ідент. код 25394359; р/р 26002200000930 в Подільському відділенні АКБ „Укрсоцбанк” м. Києва, МФО 322078) на користь Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідного-каналізаційного господарства м. Сімферополя” (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідент. код 20671506; р/р 260018814 в КРД АППБ „Аваль”, МФО 324026) судові витрати у розмірі 525,50 грн.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
7. Матеріали справи № 26/69 повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Євсіков О.О.
Судді Вербицька О.В.
Гарник Л.Л.