УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0191/1088/2012Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.
"19" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О.,Кустової І.В.,
При секретаріШиловій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства будівельного управління ГУ МВС України в АР Крим, товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман ХХІ», товариства з обмеженою відповідальністю «Гросс» (третя особа - державний реєстратор Судацької міської ради АР Крим) про захист права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 24 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом до Державного підприємства будівельного управління ГУ МВС України в АР Крим (далі - ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим), товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман ХХІ» (далі - ТОВ «Флагман ХХІ») та товариства з обмеженою відповідальністю «Гросс» (ТОВ «Гросс»), у якому зазначив, що 13 травня 1992 року він придбав у МП «Зодчий» ангар арочний у зібраному вигляді, встановлений на площадці, розташованій по АДРЕСА_1 АР Крим. У серпні 2011 року ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим, вважаючи себе власником спірного майна, скориставшись послугами охоронного підприємства «Флагман ХХІ», неправомірно заволоділо ангаром та його особистими речами, що знаходилися у ньому, почало демонтаж ангару та незаконно відчужило його ТОВ «Гросс».
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: визнати дії ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим з демонтажу та вивозу ангару арочного незаконними та такими, що порушують його право власності; зобов'язати цього відповідача відновити ангар шляхом приведення його у стан, що передував порушенню його права власності, визнати дії ТОВ «Флагман ХХІ» противоправними та такими, що порушують його право власності на ангар арочний та інше майно, розташоване по АДРЕСА_1, витребувати з незаконного володіння ТОВ «Гросс» демонтований ангар арочний та передати його позивачу в установленому порядку.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 24 травня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
На думку апелянта, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам - квитанції до приходного касового ордеру та накладній від 13 травня 1992 року, які підтверджують його право власності на ангар арочний, договору продажу ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим спірного ангару ТОВ «Гросс» 13 вересня 2004 року, якій не створює жодних правових наслідків, оскільки є неукладеним правочином, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Також апелянт не погоджується з висновком суду про пропуск ним строку позовної давності, встановленого законом для захисту порушених прав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим неправомірно заволоділо майном позивача.
Такий висновок суду слід визнати правильним.
Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.
Встановлено, що 23 липня 2004 року, відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі рішення керівника ДПІ у м. Судаку від 12 липня 2004 року №1922 про звернення стягнення на майнові активи платника податку ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим, Державною податковою інспекцією у м. Судаку у присутності директора ТОВ «Поліс» ОСОБА_6 (визначеного як представник орендатора) був складений акт опису активів вказаного підприємства (як платника податків), до складу яких, зокрема, увійшов ангар арочного типу з оцинкованої сталі розміром 30х15х9 м (а.с. 193). Запис про податкову заставу внесений до Державного реєстру застав рухомого майна за номером 2762-124.
13 вересня 2004 року між ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим (продавець) та ТОВ «Гросс» (покупець) укладений договір купівлі-продажу №7, згідно якого товариство купило у ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим комплектуючі вказаного ангару: листи оцинкованої сталі 300 шт., арки сталеві решітного типу 7 шт. (а.с. 190).
Реалізація відбулася з дозволу Державної податкової інспекції м.Судаку на реалізацію майна, що знаходилося у податковій заставі, в рахунок погашення заборгованості з податку на землю.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач посилається на те, що згідно ст.658 ЦК України право продажу товару належить власникові товару, а власником ангару на час укладення вказаного договору був він, тому ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим не мало законних підстав на його продаж.
Доводи апелянта не можна визнати підставою для скасування рішення, оскільки вони спростовуються актом опису активів ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим, складеним 23.07.2004 року Державною податковою інспекцією у м. Судаку, та іншими матеріалами справи, з яких вбачається, що спірний ангар, який первісно належав БУ-40, в зв'язку з ліквідацією вказаного підприємства на підставі розпорядження Судацького райвиконкому №80-р від 13 березня 1991 року, разом з іншими майновими активами був переданий в безоплатну оренду МП «Зодчий» строком на 20 років або до ліквідації підприємства.
Змістом позовної заяви ОСОБА_6 підтверджується факт перебування спірного ангару у МП «Зодчий». Як випливає з позову, вказаний ангар використовувався в господарський діяльності МП «Зодчий», зокрема і в межах діючого на той час договору про сумісну діяльність, однією із сторін, якого було МП «Полис» (з 23.03.1993 року - ТОВ «Полис», єдиним засновником якого є позивач).
Згідно рішення виконавчого комітету Судацької міської ради №52/5 від 09 лютого 1993 року у зв'язку з виходом виконавчого комітету із складу МП «Полис» позивачу, як директору вказаного підприємства, належало здійснити передачу основних засобів Фонду комунального майна м.Судака.
У 1993 році Фонд комунального майна м.Судака за договором про господарське користування майном передав основні засоби, розташовані у східній промзоні, Будівельному управлінню УВС Республіки Крим (згодом перейменованого в ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим), а Судацька міська рада на підставі рішення №152 від 20 квітня 1993 року - передала в оренду земельну ділянку в північно-східній комунально-складской зоні м.Судак, на якій розташований спірний ангар (договір №8 від 20 квітня 1994 року).
Сукупність вказаний обставин, з урахуванням відсутності у справі відомостей про набуття Малим підприємством «Зодчий» права власності на спірний ангар, спростовує доводи апелянта про те, що саме він був власником спірного ангару на час укладення договору купівлі-продажу між ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим та ТОВ «Гросс». Надані позивачем квитанція до приходного ордеру №17 від 13 травня 1992 року про сплату ОСОБА_6 122347 карбованців МП «Зодчий» за ангар та накладна №17 від 13 травня 1992 року не є безспірним доказом виникнення у позивача права власності на спірний ангар.
Не свідчить про виникнення у позивача права власності на ангар і той факт, що до 2011 року ангар знаходився в його користуванні.
Наполягаючи на тому, що договір продажу ангару ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим товариству «Гросс» є неукладеним, апелянт виходить з відсутності попередньої згоди податкового органу на продаж майна. Такий довід апелянта є неспроможним, оскільки неукладеним є правочин, якій ніколи не існував та існувати не міг. З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 13.09.2004 року ТОВ «Гросс» прийняло придбане майно (що підтверджується підписаним сторонами актом) та згідно п.4.2 договору сплатило його вартість, що підтверджується поясненнями представників сторін договору та платіжними дорученнями №170 і №171 від 29.09.2004 року, № 186 від 05.10.2004 року про сплату ДП БУ ГУ МВС України в АР Крим земельного податку відповідно до умов згоди, наданої податковим органом. Виконання сторонами умов договору свідчить про його укладеність. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вказаний договір в установленому законом порядку недійсним визнаний не був.
Доводи апелянта про помилковість висновку суду щодо пропуску ним позовної давності, встановленої законом для захисту порушених прав, також не є підставою для скасування рішення, оскільки в задоволенні позову відмовлено з інших підстав і суд правильно по суті вирішив справу.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.303, п1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 24 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.