ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2012 р. № 2а-4881/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Сасевича О.М.
за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,
представника позивача Товкало П.О.,
представника відповідача Яремко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Енергозахід»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000232301 від 22.05.2012 року, -
В С Т А Н О В И В :
Приватне підприємство «Енергозахід»(надалі-ПП «Енергозахід») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби (надалі-ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС), у якому просить:
- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000232301 від 22.05.2012 року, відповідно до якого ПП «Енергозахід»зменшено розмір від'ємного значення суми з податку на додану вартість у розмірі 7 680,00 грн., штрафні санкції 1 920,00 грн.;
- стягнути з відповідача судові витрати у справі.
В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Енергозахід» складено Акт №132/2200/36084263 від 11.05.2012 року, на підставі зазначеного Акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232301 від 22.05.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7680,00 грн., застосовано штрафні санкції на суму 1920,00 грн. Вважає висновки податкового органу, зроблені на підставі Акту безпідставними, необґрунтованими та недоведеними у встановленому законом порядку, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить чинному законодавству. Позивач неодноразово наголошує у позовній заяві, що факти про можливі порушення ним вимог податкового законодавства відсутні, а вказане вище, навпаки свідчить про протиправність дій податкового органу, що ґрунтується на умисному перекручуванні відповідачем норм податкового законодавства. У зв'язку із наведеним просить спірне податкове повідомлення-рішення скасувати.
Ухвалою судді від 05 червня 2012 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
У зв'язку із виконанням вимог зазначеної вище ухвали, 12.06.2012 року у даній адміністративній справі відкрито провадження .
Ухвалою судового засідання 10.09.2012 року із занесенням секретарем до журналу судового засідання судом в порядку, передбаченому ст.55 КАС України допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечила, подала суду письмові заперечення №7095/10/10-010 від 03.07.2012 року, доповнення до заперечення №8325/10/10-010 від 07.09.2012 року (вх. №36885 від 10.09.2012 року) проти адміністративного позову, у яких правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обґрунтовує тим, що в процесі проведення перевірки встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену від вартості отриманих послуг згідно договору укладеного з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь Холод». Вважає, що такий правочин є удаваним та укладеним підприємством без належної цивільної правоздатності та дієздатності, а відтак, у силу ст.ст.203, 215 ЦК України є нікчемним. Посилається на те, що позивачем на час перевірки не представлено усіх первинних документів, які б підтверджували факт придбання юридичних послуг. Окрім цього, зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами і доповненнями), ЦК України, ПК України, КАС України.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №546082 ПП «Енергозахід»зареєстроване як юридична особа 22.08.2008 року Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області за №1 408 102 0000 001200. Позивач є платником податку на додану вартість. На податковому обліку ПП «Енергозахід»перебуває у ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС з 26.08.2008 року за №7597. Ідентифікаційний код юридичної особи - 36084263, місцезнаходження: 80000, Львівська область, м.Сокаль, вул.Героїв УПА, будинок №27, квартира №71.
Свою діяльність ПП «Енергозахід»здійснює на підставі статуту, затвердженого власником Приватного підприємства «Енергозахід»Товкало П.О. від 21.08.2008 року та зареєстрованого у Державному реєстраторі 22.08.2008 року.
Відповідно до Довідки АБ №351761 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ПП «Енергозахід»згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) має право на наступні види діяльності: «51.90.0 Інші види оптової торгівлі», «51.32.0 Оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами», «51.33.0 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами», «51.51.0 Оптова торгівля паливом», «51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами».
З матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС у період з 24.04.2012 року по 03.05.2012 року проведена виїзна позапланова перевірка ПП «Енергозахід»з питань правомірності формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, про що складений Акт від 11.05.2012 року №132/2200/36084263 (далі - акт перевірки від 11.05.2012 року).
За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС дійшла висновку щодо порушення ПП «Енергозахід»:
1) ч.2, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216, ст.ст.901, 902 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог вказаних положень у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовнені ними з ТзОВ «Волинь холод»;
2) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого Підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 7680,00 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих позивачем Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року податковим органом встановлено, що на формування показників у рядку 1 Декларацій «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів» та у рядку 9 «усього податкових зобов'язань»(загальна сума -190514,00 грн.) мало вплив відображення податкових зобов'язань за операціями з реалізації вугілля, шахтного обладнання (опори), продажу послуг залізниці з транспортування вантажу та не виявлено заниження задекларованих Підприємством показників у рядку1 Декларацій.
Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів, з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою»встановлено податковим органом, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, шахтного обладнання, запчастин, вугілля, отримання послуг залізниці, оренда приміщення, у зв'язку із чим виявлено завищення задекларованих ПП «Енергозахід»показників у вказаному рядку на суму 7679,60 грн., у тому числі за лютий 2012 року у сумі 7679,60 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232301 від 22.05.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7680,00 грн., застосовано штрафні санкції на суму 1920,00 грн.
Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Суд звертає увагу на те, що позивач, не погодившись із спірним податковим повідомленням-рішенням не звертався із скаргою до органів ДПА України з метою його скасування.
Окрім цього, відповідачем у судовому засіданні зазначено, що у порушення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України згідно висновку ДПІ в Сокальському районі Львівської області ДПС, не пред'явлено первинних документів, які б, у свою чергу, підтверджували факт придбання юридичних послуг згідно Договору №102/12-П від 01.02.2012 року, зокрема, акт наданих послуг №1, що складений у м.Радивилів 29.02.2012 року, оскільки такий не містить відповідних обов'язкових реквізитів.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.п.2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи .
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Положеннями статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і такий договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на зазначене, суд позитивно оцінює твердження відповідача та зауважує, що в Акті наданих послуг №1, пред'явленого до перевірки, відсутні прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції та складання первинного документа, окрім цього, в акті не вказано згідно якого договору виконані юридичні послуги та не зазначено детального переліку наданих ТзОВ «Волинь Холод»послуг. Всупереч цьому, виконавець юридичних послуг ТзОВ «Волинь Холод»згідно відомостей ЄДРПОУ має такі види діяльності за ЗКГНГ: - 18222 виробництво молочних консервів; - 71130 оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; - 71250 роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації та види діяльності за КВЕД: «15.51.0 перероблення молока та виробництво сиру»; «51.38.0 оптова торгівля іншими продуктами харчування»; «52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту». Тому, враховуючи наведене, суд погоджується із позицією відповідача, що оскільки такий вид діяльності ТзОВ «Волинь Холод»як «надання юридичних послуг»у відомостях з ЄДРПОУ не міститься, відповідно, Договір №102/12-П від 01.02.2012 року про надання юридичних послуг укладений з Підприємством без належної цивільної правоздатності та дієздатності і у силу положень ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Водночас згідно п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
У судовому засіданні судом також було досліджено докази позивача у підтвердження проведення господарської операції, щодо надання юридичних послуг, згідно договору №102/12-П від 01.02.2012 року «Про надання юридичних послуг». Зміст юридичних послуг полягав у наданні ТзОВ «Волинь Холод»для ПП «Енергозахід»юридичного супроводу виконання договорів з ПП «ІВК-Постач», ППВКФ «Мегіон», ТОВ «Ферум Строй Сервіс», ПП «Термостиль», а саме:у проведенні претензійної роботи з контрагентами у частині забезпечення виконання договорів поставки. З огляду на вказане, суд критично оцінює доводи позивача з цього приводу та констатує, що статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. У порушення даної норми, позивачем не надано суду копій таких претензій, які повинні були надсилатися контрагентам з метою виконання договорів. Отож, суд, підсумовуючи викладене та беручи до уваги аналіз договорів, приходить до переконання, що жодні претензійні роботи з переліченими вище контрагентами ПП «Енергозахід»не проводилися, оскільки усі договори поставки такими виконано у добровільному порядку.
У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000232301 від 22.05.2012 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС норм чинного законодавства України та не надано доказів на обґрунтованість даного позову.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, дослідження наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає до задоволення.
Згідно ст.94 КАС України судові витрати у формі судового збору, що понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Енергозахід»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000232301 від 22.05.2012 року -відмовити повністю.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Сасевич О.М.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 вересня 2012 року.