ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2012 р. № 2а-7229/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сасевича О.М.
за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,
представника відповідача Музики М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сокальському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій,-
В С Т А Н О В И В :
14 серпня 2012 року управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області звернулося до суду із вказаним вище позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сокальському районі Львівської області, в якому просить суд зобов'язати відповідача включити в Акт звірки виплачену позивачем суму допомоги на поховання у розмірі 5003,22 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку зі смертю гр. ОСОБА_2 у січні 2012 року, гр. ОСОБА_3 у лютому 2012 року, гр. ОСОБА_4 у квітні 2012 року Управління відповідно до вимог ст.53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року виплатило допомогу на поховання на загальну суму 5003,22 грн. Сума допомоги була включена у Списки на відшкодування допомоги на поховання за січень, лютий, квітень 2012 року, однак відповідач відмовився прийняти до відшкодування виплачену допомогу на поховання, зазначаючи про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між смертю та трудовим каліцтвом або професійним захворюванням. Вважає відмову неправомірною.
Позивач зазначив, що обов'язок відшкодування відповідачем витрат на виплату допомоги на поховання передбачений п.4 Порядку відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ухвалою судді від 15.08.2012 року провадження у даній адміністративній справі відкрито.
20.09.2012 року позивач - УПФУ в Сокальському районі Львівської області направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника Управління. Додатково вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, поданих у судовому засіданні 21.09.2012 року. Спростовуючи твердження позивача зазначив, що його дії є правомірними, оскільки Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» не передбачає такого способу як включення до актів звірки сум, що підлягають відшкодуванню. Цей Порядок передбачає механізм відшкодування на центральному рівні Фондом Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Посилається також на невірний спосіб захисту прав позивача, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.
Вважає, що у разі відсутності згоди на підписання Акту звірки вимоги про відшкодування сум, щодо яких між сторонами є розбіжності, вирішуються в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом вимог про підписання актів звірки. Крім того, відповідач наголошує на тому, що обов'язок відшкодувати витрати на поховання закон пов'язує з настанням страхового випадку, а в даному випадку позивач не надав доказів того, що смерть гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4 настала внаслідок трудового каліцтва. Оскільки допомога на поховання відшкодовується Фондом у випадку наявності причинно-наслідкового зв'язку між смертю застрахованої особи та нещасним випадком, законних підстав для включення до Акта звірки за за січень, лютий, квітень 2012 року 5003,22 грн., виплачених як допомоги на поховання гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4 немає, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності, встановив наступні фактичні обставини справи.
У зв'язку зі смертю гр. ОСОБА_2 у січні 2012 року, гр. ОСОБА_3 у лютому 2012 року, гр. ОСОБА_4 у квітні 2012 року Управління відповідно до вимог ст.53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року виплатило родичам допомогу на поховання на загальну суму 5003,22 грн.
Сума допомоги була включена у Списки на відшкодування допомоги на поховання за за січень, лютий, квітень 2012 року, однак Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сокальському районі Львівської області відмовилося внести ці суми до Акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, про що між сторонами складено таблиці розбіжностей.
Причиною не включення виплачених сум є те, що смерть не пов'язана зі страховим випадком державного соціального страхування.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до переконання про необґрунтованість позовних вимог.
Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(далі - Закон №16/98-ВР) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
У статті 25 Закону №16/98-ВР перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до частини восьмої статті 34 Закону №16/98-ВР, у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року №826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).
Згідно з абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Аналіз норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У той же час, наявності такого причинного зв'язку смерті громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з одержаним каліцтвом судом не встановлено і позивачем не доведено.
Одночасно з викладеним, суд вважає, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного, на думку позивача, права є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 р. №5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Оскільки, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади повинні діяти лише в межах, в порядку та у спосіб, визначені чинним законодавством, і зазначеними вище нормативними актами передбачено, як саме повинні діяти органи Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування під час відшкодування витрат, суд дійшов висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області немає повноважень звертатися до суду з позовом про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування включити для відшкодування до Актів щомісячної звірки суми пенсій, які є спірними.
Окрім цього, суд враховує, що аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 19.05.2009 року №21-494 во 09.
За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору із сторін стягненню не підлягають.
Керуючись наведеним вище та ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
у задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Сокальському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій - відмовити повністю.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сасевич О.М.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 вересня 2012 року .