ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2012 р. № 2а-4774/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Сасевича О.М.
за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,
представника позивача Горбаня О.В.,
представника відповідача Тищенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» про стягнення заборгованості у сумі 32579,90 грн.,-
В С Т А Н О В И В :
31 травня 2012 року Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду із позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства «Львівавтодор»на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів основний борг у сумі 32337,50 грн. та пеню 242,40 грн.
Обгрунтовуючи свою позицію, посилається на те, що відповідачем порушено вимоги, передбачені частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у відповідності до якої підприємства, установи, організація, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Оскільки, середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2011 році становила 12 осіб, відповідно до 4-х відсоткового нормативу повинні були працевлаштувати 1 інваліда, фактично непрацевлаштовано жодного інваліда. У зв'язку з тим, що не створено 1-го робочого місця для інвалідів, у відповідача утворилася заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 32337,50 грн. та пені у розмірі 242,40 грн., що разом складає 32579,90 грн.
Ухвалою судді від 01.06.2012 року відкрито провадження у даній справі і згідно ухвали від 01.06.2012 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечив, надав суду аналогічні пояснення, викладені у письмовому запереченні проти позову. Додатково зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2011 рік становила 12 осіб, а за перше півріччя 6 осіб, тому, відповідно, у першій половині півріччя 2011 року норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становив 0 осіб. У другій половині півріччя 2011 року середньооблікова кількість штатних осіб зросла до 12 осіб, і таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів уже становив -1 особа. Підприємством 03.10.2011 року було прийнято на роботу інваліда ОСОБА_3, згідно із наказом № 42-к від 03.10.2011 року. Тобто в оспорюваний період, відповідачем було фактично працевлаштовано 1 інваліда при необхідній нормі -1 особа. Окрім того, також вказав, що відповідно до ухвали Львівської міської ради від 21.04.2012 року № 381 «Про перейменування Львівського комунального автотранспортно-дорожнього підприємства № 1339 у Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор», 27.05.2011 року зареєстровано статут підприємства. Згідно із статутом, ЛКП «Львівавтодор»створене Львівською міською радою, яка є його власником, а уповноваженим власником є департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Тобто підприємство фінансується виключно із коштів міської ради, які передбачені на поповнення статутного фонду останнього. Із цих коштів ЛКП «Львівавтодор»здійснює оплату заробітної плати працівників та інших платежів. Таким чином вважає, що положення ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб,- у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Судом встановлено, що у відповідності до вимог закону для відповідача визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2011 рік в кількості 1 особи.
Як вбачається із поданого відповідачем до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2011 році становила 12 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів 0 осіб. Отже, відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач 06.04.2012 року звертався до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з приводу відсутності правових підстав сплачувати штрафні санкції Фонду, посилаючись на вимоги статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», обґрунтовуючи це тим, що положення даної статті не поширюються на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, саме яким і є Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор». У повідомленні Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 19.04.2012 року, позивач стверджує, що на підтвердження того факту, що Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор»є неприбутковим і повністю утримується за рахунок коштів місцевого бюджету не надано. Суд також звертає увагу на те, що у судовому засіданні представником відповідача не було обґрунтовано дану позицію та у підтвердження цього не подано належних доказів.
Відповідно до Розрахунку заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2011 рік Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відповідачу нарахована сума адміністративно-господарських санкцій за незайняте 1 робоче місце -32337 грн. 50 коп. та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій -242 грн. 40 коп.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позов слід задовольнити, стягнувши з відповідача на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість в сумі 32579 (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 90 коп.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О И В :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівавтодор» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 32579 (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 90 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Сасевич О.М.
Повний текст постанови виготовлений 26 липня 2012 року.