ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
"26" жовтня 2006 р. |
Справа № 34/288-06-6777А |
26.10.2006р. в 11год.10хв. господарський суд Одеської області
у складі судді Фаєр Ю.Г.
при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,
за участю представників від позивача: ОСОБА_1., діючий за довіреністю №б/н від 05.07.06р., від відповідача: Кучін В.В. - завідувач сектору супроводження справ у судах юридичного відділу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, діючий за довіреністю №12504/10/10-006 від 23.05.06р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області № 11 адміністративну справу №34/288-06-6777А
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси №НОМЕР_1, НОМЕР_2., НОМЕР_3. та НОМЕР_4 б/д.
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, змінами до адміністративного позову, та доповненнями, в яких просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси №НОМЕР_1, НОМЕР_2., НОМЕР_3. та НОМЕР_4 б/д.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченні на позов.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Згідно Національного плану перевірок СПД на 2006р. на підставі направлення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 21.04.2006р. НОМЕР_5 головним державними податковим ревізор-інспектором 1 рангу сектору документальних перевірок відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Добрянською С.О. проведена планова документальна перевірка щодо дотримання вимог законодавства про оподаткування позивача за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р., за результатами якої відповідач слав акт перевірки НОМЕР_6.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.12 розділу ІІІ Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.1992р. (із змінами та доп.) та ст.2, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8, п.п.9.12.1 та п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9, ст.16, ст.17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. (із змінами та доп.) внаслідок неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку) позивачем, що зумовило донарахування відповідачем податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 2956,4грн.
Поряд з цим, в акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), підпункту „а” п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами та доп.) внаслідок неподання податкових декларацій з ПДВ за грудень 2004р. та за лютий 2005р. позивачем до ДПІ, що зумовило застосування фінансових санкцій на суму 340грн.
Також відповідачем під час перевірки виявлено порушення позивачем приписів п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, підпунктів „в”, „г”, „д”, „є”п.п.7.2.1 п.7.2, а.а.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.) внаслідок заниження податкового кредиту з ПДВ в лютому 2003р., в липні 2003р., в березні 2003р., в вересні 2003р., в листопаді 2004р., в листопаді 2004р., в січні 2005р., в квітні 2005р. та в травні 2005р. та завищення податкового кредиту з ПДВ в січні 2003р., в лютому 2003р., в березні 2003р., в квітні 2003р., в травні 2003р., в червні 2003р., в липні 2003р., в листопаді 2003р. та в травні 2004р., що зумовило донарахування ПДВ на суму 39907,61грн.
Також в акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору” від 01.03.1999р. №303 (із змінами та доп.), п.7.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. №162/379, зареєстрованим в Мін'юсті України 09.08.1999р. №544/3837 (із змінами та доп.), п.9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору підпункту „б” п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами та доп.) внаслідок неподання розрахунків збору за забруднення навколишнього середовища за 1кв. 2003р., ІІкв.2003р., ІІІкв.2003р., ІVкв.2003р., за Ікв. 2004р., ІІкв.2004р., ІІІкв.2004р., ІVкв.20034р., за 1кв. 2005р., ІІкв.2005р., ІІІкв.2005р., ІVкв.2005р., що зумовило застосування відповідачем до позивача фінансових санкцій на суму 2040грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.06.2006р. НОМЕР_1 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 2956,4грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 5912,8грн.; НОМЕР_7 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 39907,61грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 19953,81грн.; НОМЕР_2 про визначення податкового зобов'язання по застосованим штрафним санкціям по збору за забруднення навколишнього середовища на суму 2040грн.; НОМЕР_3 про визначення податкового зобов'язання по застосованим штрафним санкціям по податку на додану вартість на суму 340грн.
Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про їх визнання нечинними
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Здійснене відповідачем визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 2956,4грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 5912,8грн. є правомірним на підставі наступного.
З акту перевірки та копій платіжних доручень наданих суду вбачається, що позивач перерахував без утримання та перерахування прибуткового податку суб'єктам підприємницької діяльності-фізичним особам ОСОБА_3 (іден.номер НОМЕР_8) за книги 300грн. п/д НОМЕР_9 та ОСОБА_4 (іден.номер НОМЕР_9) за журнали 42грн. п/д НОМЕР_10 174,18грн. НОМЕР_11, 186грн. п/д НОМЕР_12, 42грн. п/д НОМЕР_13, без надання свідоцтва про сплату єдиного податку або фіксованого податку. Надані позивачем копії свідоцтв про сплату єдиного податку не приймаються судом до уваги як докази оскільки вони не стосуються періодів перерахування позивачем суб'єктам підприємницької діяльності-фізичним особам грошових коштів по платіжним дорученням.
Поряд з цим, позивач перерахував без утримання та перерахування прибуткового податку без свідоцтва єдиного податку або фіксованого податку суб'єктам підприємницької діяльності-фізичним особам ОСОБА_4 (іден.номер НОМЕР_9) за журнали грошові кошти у розмірі 70грн. п/д НОМЕР_14., 53грн. п/дНОМЕР_15, 318,6грн. п/дНОМЕР_16., 354,82грн. п/д НОМЕР_17., 370,12грн. п/дНОМЕР_18., ОСОБА_5 (ідент.номерНОМЕР_19) за книги 3350грн. п/д НОМЕР_20., 500грн. п/д НОМЕР_21., 1000грн. на п/д НОМЕР_22., 730грн. на п/д НОМЕР_23., ОСОБА_6 (ідент.номер НОМЕР_24) за оргтехніку 4500грн. п/д НОМЕР_25., ОСОБА_7 (ідент.номерНОМЕР_26) за книги 350грн. п/д НОМЕР_27, ОСОБА_8 (ідент.номер НОМЕР_28) за книги 1950грн. п/д НОМЕР_29, 8050грн. п/дНОМЕР_30.
Надані позивачем копії свідоцтв про сплату єдиного податку не приймаються судом до уваги, оскільки вони не стосуються періодів перерахування позивачем суб'єктам підприємницької діяльності-фізичним особам грошових коштів по платіжним дорученням. Не надав позивач суду й доказів наявності свідоцтва про сплату єдиного податку або фіксованого податку суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами ОСОБА_3,ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, що свідчить про порушення позивачем вимог ст.12 розділу ІІІ Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.1992р. (із змінами та доп.).
Згідно п.3 ст.7 названого декрету із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20 процентів.
Відповідно до п.п.9.12.1 та п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9 зазначеного Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Зокрема таким спеціальним законодавством належить спрощена система оподаткування, обліку та звітності, порядок провадження якої здійснюється фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за правилами, встановленими Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” вiд 03.07.1998р. №727 (із змінами та доп.).
Вiдповiдно до статтi 2 названого Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату податковий єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності.
Згідно п.п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 названого закону агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Посилання позивача на необхідність перерахування зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за березень 2003р. при проведенні перевірки з 28 квітня 2006 р. по 23 травня 2006 р. внаслідок закінчення 1095 дня відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами та доп.) судом не приймається до уваги, оскільки березень 2003р. ввійшов в період, за який перевіряється господарська діяльність позивача.
За таких обставин відповідач правомірно визначив позивачу податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 2956,4грн. внаслідок порушення позивачем вимог ст.12 розділу ІІ Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.1992р. (із змінами та доп.) та ст.2, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8, п.п.9.12.1 та п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9, ст.16, ст.17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. (із змінами та доп.) та застосував штрафні санкції по цьому податку на суму 5912,8грн.
Здійснене відповідачем визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 39907,61грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 19953,81грн. є правомірним на підставі наступного.
Відповідачем під час перевірки виявлено порушення позивачем приписів п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, підпунктів „в”, „г”, „д”, „є” п.п.7.2.1 п.7.2, а.а.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.) внаслідок заниження податкового кредиту з ПДВ в лютому 2003р., в липні 2003р., в березні 2003р., в вересні 2003р., в листопаді 2004р., в листопаді 2004р., в січні 2005р., в квітні 2005р. та в травні 2005р. та завищення податкового кредиту з ПДВ в січні 2003р., в лютому 2003р., в березні 2003р., в квітні 2003р., в травні 2003р., в червні 2003р., в липні 2003р., в листопаді 2003р. та в травні 2004р., що зумовило донарахування ПДВ на суму 39907,61грн.
Всупереч вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. (із змінами та доп.) включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними, а саме: за січень 2003р. на суму 1022,12грн., за лютий 2003р. на суму 1666,66грн., за березень 2003р. на суму 1000грн., за квітень 2003р. на суму 3657,07грн., за травень 2003р. на суму 2376,64грн., за червень 2003р. на суму 8481,17грн., за липень 2003р. на суму 4920,75грн., за листопад 2003р. на суму 83,33грн., за травень 2004р. на суму 3333,33грн., внаслідок не зазначення податкового номеру платника ПДВ, ПІБ фізичної особи, повної назви отримувача, місця податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ в податкових накладних за зазначений період: вiд 28.02.2003р. №ПО-0000315 ПП Видавництво «Махаон - Україна»на суму 6642,24грн., в т.ч. ПДВ 1107,04грн., №ПО-0000316 ПП Видавництво «Махаон - Україна»на суму 437,48грн., в т.ч. ПДВ 72,91грн., №ПО-0000317 на суму 2920,27грн., в т.ч. ПДВ на суму 486,71 грн., №145 від 20.03.2003р. ТОВ «Лотос»на суму 6000грн, в т.ч. ПДВ на суму 1000грн., №69 від 25.04.2003р. ТОВ «Євроекспрес»на суму 6467,19грн., в т.ч. ПДВ 1077,87грн., №70 вiд 25.04.2003р. ТОВ «Євроекспрес»на суму 991,06грн., в т.ч. ПДВ 1651грн., №71 вiд 25.04.2003р. ТОВ «Євроскспрес»на суму 5158,15грн., в т.ч. ПДВ на суму 859,69грн., №72 вiд 25.04.2003р. ТОВ «Євроскспрес»на суму 1702,73грн., в т.ч. ПДВ на суму 283,79грн., №7З вiд 25.04.2003р. ТОВ „Євроекспрес” на суму 7623,25грн., в т.ч. ПДВ на суму 1270,54грн.; №ПО-0000724 від 15.05.2003р. вiд ПП Видавництво «Махаон - Україна»на суму 14259,83грн., в т.ч. ПДВ на суму 2376,б4грн.; №ПО-0000931 вiд 27.0б.2003р. ПП Видавництво «Махаон-Украiна” на суму 14623,61грн., в т.ч ПДВ на суму 2437,27грн., №ПО-0000937 вiд 27.06.2003р. ПП Видавництво «Махаон - Україна»на суму 36263,42грн., в т.ч. ПДВ на суму 6043,9грн., №3/1 від 21.07.2003р. ПП „Див” на суму 7441,43грн., в т.ч. ПДВ 1240,24грн., №3/2 вiд 21.07.2003р. ПП «Див» на суму 14515,99грн., в т.ч. ПДВ 2419З3грн., №3/3 вiд 21.07.2003р. ПП «Див»на суму 4432,42грн., в т.ч. ПДВ 738,74грн., №3/4 від 21.07.2003р. ПП «Див»на суму 3134,б2грн., в т.ч. ПДВ 522,44грн.; №532 вiд 10.11.2003р. АОЗТ «ЭкспоНиколаев»на суму 200грн., в т.ч. ПДВ 33,33грн., №542 вiд 17.11 .2003р. АОЗТ „ЭкспоНиколаев»на суму 300грн., в т.ч. ПДВ 50грн.; №ПО-0000768 вiд 28.04.2004р. ПП Видавництво «Махаон - Україна» на суму 1б166,6грн., в т.ч. ПДВ на суму 269443грн., №ПО-0000769 вiд 28.04.2004р. ПП Видавництво «Махаон - Україна»на суму 3833,4грн., в т.ч. ПДВ 638,9грн.
Згідно п.1.3 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. (із змінами та доп.) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до п.1.7 ст.1 названого закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 зазначеного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п 7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Дана вимога викладена й в п.7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №165 (зареєстрованого в Мінюсті 23.06.97р. за №233/2037 ( із змінами та доп.).
Доказів звернення до органу державної податкової служби протягом зазначеного періоду з відповідним заявками позивач суду не надав.
Посилання позивача на відсутність порушення з його боку вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „ Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. (із змінами та доп.) внаслідок того, що отримані від контрагентів позивача суми сплачені без ПДВ, про що свідчать виписки банки за перевіряємий період, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.
Відповідно до п.п7.3.1 п.7.3 ст.7 названого закону датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
З врахуванням викладеного позивач не відобразив у книзі продажу та не включив до складу податкових зобов'язань за лютий 2003р. отримані від ТОВ «Фолiо-Прiнт»25.02.2003р. на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у сумі 100грн., не відобразив у книзі продажу та не включив до складу податкових зобов'язань за липень 2003р. отримані від ТОВ «Бега»07.07.2003р. на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у сумі 849,3грн.; не відобразив у книзі продажу та не включив до складу податкових зобов'язань за березень 2004р. отримані від СПДОСОБА_9. 16.03.2004р. на розрахунковий рахунок грошові кошти у сумі 200грн.; не відобразив й позивач у книзі продажу та не включив до складу податкових зобов'язань за вересень 2004р. отримані від ЗАТ «ПрокредитБанк»17.09.2004р. на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у сумі 1340грн., позивач частково відобразив у книзі продажу та відповідно частково включив до складу податкових зобов'язань за листопад 2004р. отримані від СПД ОСОБА_10 15.11.2004р. на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у сумі 22500грн., не відобразив у книзі продажу та не включив до складу податкових зобов'язань за січень 2005р. отримані від КФ «Ольга»10.01.2005р. на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у сумі 197,69грн., частково відобразив у книзі продажу та частково включив до складу податкових зобов'язань за квітень 2005р. отримані від СПД ОСОБА_10 26.04.2005р. на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у сумі 77500грн., не відобразив у книзі продажу та не включив до складу податкових зобов'язань за травень 2005р. отримані від СПД ОСОБА_11. 13.05.2005р. на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у сумі 4000грн.
Вищевикладене свідчить про заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість з ПДВ за зазначені періоди на суму 13884,5грн.
За таких підстав суд вважає, що податковий орган при визначенні податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосованим штрафним санкціям по цьому податку діяв на підставі Закону України „ Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. (із змінами та доп.), Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого у Мінюсті 23.07.97р., та у межах наданих йому повноважень.
Здійснене відповідачем визначення позивачу податкового зобов'язання по застосованим штрафним санкціям по збору за забруднення навколишнього середовища на суму 2040грн. є неправомірним на підставі наступного.
Законом України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. (із змінами та доп.) визначено принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки й відповідальність платників.
Згідно зі ст.14 цього Закону до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить, зокрема, збір за забруднення навколишнього природного середовища.
Пунктом 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. № 162/379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за N 544/3837), передбачено, що платниками цього збору є суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Відповідно до п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 та п.1.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. № 162/379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за N 544/3837), такий збір справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщення відходів.
Статтею 44 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91р. (із змінами та доп.) закріплено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
Пунктами 4, 15 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 передбачено, що суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюється платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду і визначених за місцем реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів. Контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби.
Крім того, згідно п.3.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. № 162/379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за N 544/3837) об'єктом обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища для пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.
Посилання відповідача в акті перевірки НОМЕР_6. на те, що позивач використовував транспортні засоби для поставки товару до покупців ( в т.ч. ПП „Таврія Плюс”, ЗАТ „Фоззі Юг”, ВАТ Будинок торгівлі „Південний Буг”), не сплатив збір за забруднення навколишнього природного середовища та не подав розрахунків збору в зазначені терміни за 1кв. 2003р., ІІкв.2003р., ІІІкв.2003р., ІVкв.2003р., за Ікв. 2004р., ІІкв.2004р., ІІІкв.2004р., ІVкв.20034р., за 1кв. 2005р., ІІкв.2005р., ІІІкв.2005р., ІVкв.2005р., судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не надано суду доказів поставки позивачем транспортними засобами позивача товарів зазначеним контрагентам, не встановлено факт безпосереднього здійснення позивачем в результаті діяльності викидів i скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; факт здійснення викидів стаціонарними або пересувними джерелами забруднення; безпосередньо об'єкт оподаткування та відповідно ставку оподаткування.
Викладене спростовує твердження відповідача про порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору” від 01.03.1999р. №303 (із змінами та доп.), п.7.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. №162/379, зареєстрованим в Мінюсті України 09.08.1999р. №544/3837 (із змінами та доп.), п.9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору внаслідок неподання розрахунків збору за забруднення навколишнього середовища.
Згідно підпункту „б” п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами та доп.) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідач не довів суду обґрунтованих підстав для застосування штрафних санкцій внаслідок недоведеності обов'язку позивача розраховувати суми збору за забруднення навколишнього природного середовища, подання розрахунків збору до податкового органу та сплачувати збiр, що свідчить про неправомірне застосування відповідачем до позивача фінансових санкцій на суму 2040грн. на підставі п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами та доп.).
Здійснене відповідачем визначення позивачу податкового зобов'язання по застосованим штрафним санкціям по податку на додану вартість на суму 340грн. є неправомірним на підставі наступного.
Надані позивачем на розгляд суду податкові декларації з ПДВ за грудень 2004р. та за лютий 2005р. підтверджують доводи позивача про відсутність порушення ним вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.) та підпункту „а” п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами та доп.), оскільки податкова декларація з ПДВ з грудень 2004р. подана до ДПІ у Малиновському районі, де позивач знаходився на обліку, 19.01.2005р., про що свідчить відтиск штампу на ній, а податкова декларація з ПДВ за лютий 2005р. внаслідок переведення на облік 25.01.2005р. з ДПІ у Малиновському районі м. Одеси до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, де позивач на момент подачі декларації за зазначений період не був зареєстрований як платник ПДВ, зумовило подачу до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 10.03.2005р. Отже, позивач своєчасно подав декларації з ПДВ за зазначені періоди, що свідчить про безпідставне застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.1. п.1.71 ст.17 названого закону на суму 340грн.
Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.06.2006р. НОМЕР_1 та НОМЕР_7 щодо визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 2956,4грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 5912,8грн. та податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 39907,61грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 19953,81грн. є неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду законність зазначених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши свої доводи фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті перевірки.
Також, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості визначення позивачу податкового зобов'язання по застосованим штрафним санкціям по збору за забруднення навколишнього середовища на суму 2040грн. та податкового зобов'язання по застосованим штрафним санкціям по податку на додану вартість на суму 340грн., а також, що прийняті податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 08.08.2006р. НОМЕР_2 та НОМЕР_3 та підстави їх прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1,3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 08.06.2006р. НОМЕР_2 та НОМЕР_3 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 42,5грн., сплачений позивачем платіжним дорученням НОМЕР_28.
Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 08.08.2006р. НОМЕР_3 НОМЕР_2.
3. В решті задоволення позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31117095600008 отримувач УДК у Одеській області, адреса: Одеса, вул. Садова, 1/А, код ЄДРПОУ 23213460 банк-УДК в Одеській області МФО 828011, код платежу 22090200) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 42(сорок дві)грн.50коп.
5. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Фаєр Ю.Г.