ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 21769/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Гінди О.М., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання - Барана П. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом прокурора Личаківського району м.Львова ві нтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова до Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків,-

ВСТАНОВИЛА:

17 грудня 2009 року Прокурор Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом до КВП «Енергомонтаж» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 278 466, 82 грн., покликаючись на те, що відповідач перебуває на обліку в управлінні як платник страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати такі внески в установлені законом строки та у повному обсязі. Однак, встановлено, що у зв'язку із несплатою внесків за КВП «Енергомонтаж» рахується заборгованість у вказаному розмірі, яка залишається непогашеною.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року у справі №2а-8328/09 заявлений позов задоволено. Постановлено стягнути з КВП «Енергомонтаж» на користь Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 278 466,82 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило КВП «Енергомонтаж», яке покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, вказуючи на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги клопотання про відкладення розгляду справи від 15 лютого 2010 року, чим порушено його права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що за страхувальником КВП «Енергомонтаж» станом за період з 01.03.2009 року по 25.11.2009 року рахується заборгованість перед Пенсійним фондом України у розмірі 278 466,82 грн., що підтверджується матеріалами справи та наданими суду доказами. Оскільки факт наявності спірного боргу відповідача є доведеним, однак, на час постановления судом рішення залишається непогашеним, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ГУ) він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обовязки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 ст. 11 Закону № 1058-ГУ встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із пунктом 1 ст. 14 Закону № 1058-ІУ страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-ІУ зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати таких внесків або звільнення від сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 105 8-ІV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Як вбачається матеріалів справи, доказів сплати, як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини, відповідач не надав, добровільно визначену суму в розрахунках боргу по КВП «Енергомонтаж» в повному обсязі не сплатив, тобто сума заборгованості в розмірі 278 466,82 грн. станом на час розгляду справи є узгодженою та не сплаченою.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

На підставі ч. 3 ст. 106 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після 'її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Враховуючи відсутність оскарження з боку відповідача суми боргу та доказів про сплату заборгованості, висновки суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог є вірними, а сума заборгованості підлягає стягненню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 195, ч.4 ст. 196, ч.1 п.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2010 року у справі №2а-8328/09 - без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С. І. Богаченко

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.С. Затолочний

Повний текст виготовлений 25 вересня 2012 року.