Справа № 1-55/12 провадження № 11/2590/574/2012 Головуючий у І інстанції Грушко О.П.

Категорія - ч.1 ст.122 КК Доповідач Навозенко Л. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіНавозенко Л. С.

суддів Баглая І. П., Шахової О. Г.

з участю прокурора Щербака О. В.

захисника адвоката ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3

на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 20 червня 2012 року

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, з вищою освітою, не одружений, приватний підприємець, раніше не судимий

засуджений за ч.1 ст. 122 КК України до 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Згідно ст. 76 КК України покладено на нього відповідно обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 8901 грн. 15 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 4000 грн. моральної шкоди.

Питання речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Судом ОСОБА_3 визнаний винним в тому, 24 грудня 2011 року, близько 01 години 30 хвилин, знаходячись на перехресті доріг вул. Кибальчича та Горького, в смт. Короп, Чернігівської області, біля магазину „Все по 38", в ході сварки, яка виникла на ґрунті неприязних відносин, наніс удар невстановленим предметом по правій нозі ОСОБА_5, в результаті чого останньому було заподіяно ушкодження у вигляді закритого гвинтоподібного перелому правої великогомілкової кістки в нижній третині та перелому малогомілкової кістки справа в нижній третині, які згідно висновку експерта № 59 від 19 березня 2012 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу на термін більше 3 тижнів.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити прокурору для організації додаткового розслідування. Свої вимоги аргументує тим, що його вина у скоєному злочині не доведена.

Посилаючись на покази потерпілого та свідків по справі, висновок судово-медичної експертизи, протоколи відтворення обстановки та подій, очних ставок, суд, не надав їм належної оцінки та не завернув уваги на суттєві протиріччя у показах свідків та заяві потерпілого та його дружини та порушення вимог ст. 113 КПК України.

Так, із заявою про отримання тілесних ушкоджень потерпілий звернувся з лише 03 квітня 2012 року. За яких підстав він не подав таку заяву одразу після отримання тілесних ушкоджень ні органи досудового слідства, ні суд не встановлювали. Дружина потерпілого також звернулась із заявою про отримання тілесних ушкоджень її чоловіком лише 29 грудня 2011 року, незважаючи на те, що 24 грудня 2012 року до їх будинку було викликано бригаду швидкої медичної допомоги, яка доставила ОСОБА_5 до районної лікарні.

При цьому, ні потерпілий, ні його дружина не зазначали, що будь-які тілесні ушкодження йому завдав він або будь-яка інша особа. Органи досудового слідства не витребували картку виклику швидкої допомоги, в якій зі слів хворого фіксується час та обставини отримання тілесних ушкоджень.

Із висновку судово-медичної експертизи також не вбачається, що під час поміщення потерпі лого на лікування до Чернігівської обласної лікарні він вказував, що отримав тілесні ушкод ження від будь-якої особи, а зазначив, що травма є побутовою.

Ставить під сумнів пояснення дружини потерпілого про те, що потерпілий не міг власноручно написати заяву.

Зазначає, що суд належним чином не дав оцінки показам свідка ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо обставин справи.

Зазначає, що з протоколом про призначення судово-медичної експертизи був ознайомлений після отримання її висновку, а тому не міг заявити клопотання відносно своїх питань для проведення експертизи. Клопотання його захисника про проведення додаткової експертизи під час завершення додаткового слідства з незрозумілих причин було відхилено.

Вважає, що з початку порушення кримінальної справи досудове слідство проводилось упереджено та з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, а всі докази по справі зібрані незаконним шляхом. Слідча ОСОБА_9 є кумою дружини потер пілої ОСОБА_10, що свідчить також і її упередженість.

Зазначає, що суд фактично продублював такий висновок слідчого, не звернувши уваги на те, що свідки, покази яких покладені в основу обвинувального вироку відносно нього, є близь кими родичами потерпілого та його друзями.

Крім того, апелянт не погоджується з вироком в частині відшкодування матеріальної та мо ральної шкоди. Так, стягуючи матеріальну шкоду за лікування потерпілого, суд не звернув належним чином уваги на квитанції на суму 4100 грн. та 4200 грн. про перерахування не лікарняній установі, а ФОП ОСОБА_11 та куди вони в подальшому були використані судом не з'ясовано. В чому ж конкретно полягає отримані потерпілим моральна шкода районний суд в постановленому вироку взагалі не висловився.

Вислухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який в судових дебатах та в останньому слові підтримав свою апеляцію і просив вирок суду скасувати, потерпілого та його представника, які просили апеляцію залишити без задоволення, думку прокурора, який вважав, що підстав для задоволення апеляції не має, колегія суддів дослідивши доводи апеляції і матеріали кримінальної справи вважає, що підстав для задоволення апеляції не має.

Висновок суду про доведеність вини Чабана у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.

У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами події злочину, правильно застосований і матеріальний закон, що не оспорюється в апеляції.

Посилання засудженого ОСОБА_3 на необ'єктивне дослідження обставин події злочину та умисне формулювання проти нього доказової бази обвинувачення, безпідставні. Навпаки, усі докази мають процесуальні джерела і досліджувалися судом відповідно до вимог закону.

Суд належно оцінив всі докази і обґрунтовано визнав наведені показання свідків достовірними, так як їх показання про обставини і механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому співпадають з висновками судово-медичної експертизи.

З матеріалів справи і протоколу судового засідання видно, що слідчими органами і судом досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для правильного її вирішення, тому посилання в апеляції засудженого на однобічність судового слідства необґрунтоване.

З матеріалів справи не встановлено даних, які б могли свідчити про порушення з боку слідчих органів або суду вимог кримінально-процесуального законодавства, що тягнуть скасування вироку, у зв'язку з чим доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 про те, що справу відносно нього сфальсифіковано, безпідставні.

Суд належно оцінив всі розглянуті докази в їх сукупності і обґрунтовано визнав їх достовірними.

Так, в ході судового розгляду було встановлено з показів свідка ОСОБА_6 про те, що він був очевидцем скоєння злочину засудженим. І бачив як засуджений скоїв побиття потерпілого.

Засуджений в судовому засіданні підтвердив, що ніяких неприязне них стосунків між ним та свідком не має. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку по достовірність показів свідка та визнав їх як доказ, оскільки ніяких підстав для обмови засудженого у свідка не було.

Місцевий суд, перевіряючи версію засудженого про непричетність до скоєного злочину, ретельно перевірив всі сумніви по справі, з цією метою допитав свідків, які проходили лікування разом з потерпілим та були присутні під час розмов потерпілого та засудженого, який визнавав свою вину.

Підстав для сумніві в об'єктивності і правильності такої оцінки доказів судом, колегія суддів не знаходить.

Твердження в апеляції засудженого про те, що ці злочини могла вчинити інша особа, є аналогічним його твердженням в судовому засіданні, які були предметом ретельної судової перевірки, і свого підтвердження не знайшли.

Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів висновки суду про доведеність винності Чабана та правильність кваліфікації його дій, судом допущено не було.

Висновки суду ґрунтуються на допустимих і достатніх доказах.

Колегія суддів вважає, що дії засудженого ОСОБА_3 судом правильно кваліфіковані за ст. 122 ч. 1 КК України.

Колегія суддів не може погодитись з тим, що слідчий проводив досудове слідство не маючи на те право. На а. с. 3 мається постанова про прийняття справи до свого проводження слідчим Ашейкіною Т. О. від 12 березня 2012 року. Всі слідчі дії даним слідчим виконані після прийняття справи до свого провадження. Ні в ході досудового, ні під час судового розгляду не було встановлено родинних стосунків між потерпілим та слідчою, тому даний довід апеляції засудженого є необґрунтованим. За таких обставин ніяких порушень під час досудового слідства встановлено не було.

При вирішенні питання про призначення покарання засудженим місцевий суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України з достатньою повнотою врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ними тяжких злочинів, дані про особу кожного з них, а також обставини справи, що обтяжують їх покарання.

Цивільний позов потерпілого вирішено відповідно до вимог закону на підставі наведених у справі доказів. Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляції в тій частині, що 8300 грн. були проплачені потерпілим приватному підприємцю, а не за лікування. Як з платіжних документів так і з пояснень потерпілого вбачається що дана сума була витрачена для придбання пластин необхідних для проведення операції.

Вирішуючи заявлений по справі потерпілим цивільний позов, суд дотримав вимоги закону і відповідно до ст. 1190 ЦК України правильно визначив розмір заподіяної моральної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 20 червня 2012 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

СУДДІ:

Навозенко Л. С. Шахова О. Г. Баглай І. П.