ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2012 р. № 2а-4808/12/1370
06 липня 2012 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
Головуючого -судді: Сасевича О.М.
за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Здинянчина Р.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі -ГУМВС України у Львівській області), в якому просить:
- визнати неправомірними видачу довідки про відсутність судимості з посиланням на ст. 89 КК України як опосередковане посилання на наявність судимості в минулому та відмову видати довідку без такого посилання;
-зобов'язати начальника Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області видати довідку про відсутність судимості без вказівки на ст. 89 КК України;
-судові витрати стягнути з відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем ОСОБА_1 видано довідку від 20.02.2012 року за формою ІП-1 № 1648044, в якій протиправно, на думку позивача, зазначено «Згідно ст. 89 КК України, вважається таким, що не має судимості та в розшуку не перебуває». Довідка була видана для оформлення на роботу. Зазначив, що 06.03.2012 року він звернувся із заявою до начальника Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області, в якій просив видати нову довідку, в якій би не містився текст, який, як вважає позивач всупереч статтям 28 і 32 Конституції України порушує його право на недоторканість приватного життя. 15.03.2012 року начальник Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області Омельяненко О.В. надіслала ОСОБА_1 листа № 4/4-М-2, в якому стверджувалось, наступне: «Інформація, що зазначена у довідці, до сторонніх організацій чи установ не надавалась і відомості про Вашу судимість та її погашення не розповсюджувались, оскільки довідка була надана Вам особисто».
Позивач вказав, що ГУМВС України у Львівській області своїми діями, щодо видачі довідки № 1648044 від 20.02.2012 р. та відмови видати нову довідку порушив норми Конституції України (ст.ст. 28, 32), Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Закону України «Про захист персональних даних»(стаття 14), Закону України «Про доступ до публічної інформації» (стаття 7), наказу МВС України № 823/188 від 23.08.2002.
Представником відповідача було подано до суду письмове заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечив у повному обсязі. Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав наведених у ньому.
Представник ГУМВС України у Львівській області дав також усні пояснення у судовому засіданні, у яких акцентував увагу на тому, що оскаржуваний зміст довідки від 20.02.2012 року про несудимість ОСОБА_1, видана останньому особисто, не була розповсюджена чи розголошена та містить правдиві достовірні відомості. Банк даних не обмежується фразою «Судимий»чи «Не судимий», а відтак, враховуючи наявність в банку даних інформації про засудження позивача до позбавлення волі, набрання вироком законної сили та умовно -дострокове звільнення УІАЗ було видано довідку про несудимість з урахуванням вимог ст. 89 Кримінального кодексу України, що аж ніяк не можна розцінювати як недотримання чи тим паче порушення п. 9.9. Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 823/188 від 23.08.2002 року (надалі-Інструкція).
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Законодавством України, зокрема Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 823/188 від 23.08. 2002 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.09.2002 р. за № 738/7026, затверджено Інструкцію про порядок формування, ведення та використання оперативно -довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально -виконавчої системи України (далі-Інструкція).
Згідно пункту 2.1. Інструкції об'єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку.
Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек (далі - ОДК) і дактилоскопічних картотек (далі - ДК), у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем.
Централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС), а регіональний (місцевий) облік - управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях.
Відповідно до пункту 9.9. Інструкції інформацію про судимість (несудимість) за особистим зверненням громадян надають територіальні УОІ-ВОІ за місцем останнього постійного мешкання цих громадян з урахуванням вимог статей 5, 89, 108 КК України.
Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області (далі - УІАЗ) отримавши 16.02.2012 р. письмову заяву ОСОБА_1 опрацювало інформацію з банку даних і враховуючи норму п. 9.9. Інструкції 20.02.2012 року видало позивачу довідку серії МВС № 1648044 на бланку встановленого зразка з інформацією що відповідає дійсності, а саме, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 «Згідно ст. 89 КК України, вважається таким, що не має судимості та в розшуку не перебуває».
Бажання позивача, відображене у його заяві від 06.03.2012 року на ім'я Омельяненко О.В., отримати іншу довідку в іншій редакції без посилання на ст. 89 Кримінального кодексу України, однак заява не містить посилання на норми права зобов'язального характеру для відповідача. Заява була розглянута в порядку та у визначений Законом України «Про звернення громадян»від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР, строк та ОСОБА_1 було дано обґрунтовану відповідь за вих. № 4/4-М-2 від 15.03.2012 р.
Суд враховує, що чинним законодавством України, в тому числі відомчими наказами Міністерства внутрішніх справ України, не передбачено ні права позивача вимагати приховування у довідці про несудимість факту погашення судимості через посилання на ст. 89 Кримінального кодексу України, ні обов'язку відповідача на звернення особи, відносно якої готується така довідка не вказувати в її тексті ст. 89 відповідного Кодексу.
Посилання позивача на факт поширення, розповсюдження, розголошення інформації що міститься у довідці серії МВС № 1648044 не заслуговують на увагу, виходячи з такого. Посадові особи відповідача на прохання самого позивача (заява ОСОБА_1 від 16.02.2012 року) видали довідку з інформацією особі, якої ця інформація безпосередньо стосується.
В ході судового розгляду у даній адміністративній справі Позивач не довів випадків поширення, розповсюдження чи розголошення Відповідачем інформації відображеній у довідці серії МВС № 1648044 третім особами. Більше того, судом не встановлено в діях посадових осіб відповідача порушення вимог Законів України «Про інформацію»від 02.10.1992 р. № 2557-ХІІ, «Про захист персональних даних»від 01.06.2010 р. № 2297-VI, «Про доступ до публічної інформації»від 13.01.2011 р. № 2939-VI в частині використання інформації про ОСОБА_1 Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати по справі. Суд враховує, що згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а не з відповідача. У зв'язку з цим доводи позивача в цій частині позовних вимог також є безпідставними та необґрунтованими.
За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач під час видачі ОСОБА_1 довідки від 20.02.2012 року серії МВС № 1648044 діяв з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій - відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 липня 2012 року.
Суддя Сасевич О.М.