Справа № 1-190/11 провадження № 11/2590/544/2012 Головуючий у І інстанції Бездідько В.М.

Категорія - ст. 121 ч. 1 КК Доповідач Навозенко Л. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіНавозенко Л. С.

суддів Рудомьотової С. Г., Демченка О. В.

при секретарі Терешко В. В.

з участю прокурора Щербака О. В.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5

на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 червня 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не працюючий, розлучений, раніше не судимий, -

засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_2 4968 грн. 73 коп. матеріальної шкоди, та 40000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати в сумі 206 грн. 40 коп.

Питання речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Судом ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що 09 серпня 2010 року близько 20 години 30 хвилин на ґрунті особистих неприязнених стосунків в ході сварки, яка переросла в бійку в господарстві будинку АДРЕСА_2 відрізком металевої труби умисно наніс удар по лівому плечу потерпілого ОСОБА_2, в результаті чого потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляції адвокат ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

Вважає, що ОСОБА_5 засуджений за ч.1 ст. 121 КК України необґрунтовано, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що конфлікт спровокувала ОСОБА_6, а не ОСОБА_7, що підтверджується їх показами. Крім того, в своїх висновках суд не взяв до уваги покази ОСОБА_7 щодо нанесення їй тілесних ушкоджень збоку ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Вважає, що мотивом дій ОСОБА_5 був виключно захист ОСОБА_7 від суспільно-небезпечного, протиправного посягання зі сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які перебували в стані алкогольного сп'яніння. При цьому, сам факт наявності протиправного, суспільно-небезпечного посягання на ОСОБА_7, під час того як ОСОБА_5 з'явився на місце події, та факт нанесення лише одного удару в область плеча, підтверджують, що мотивом його дій був захист ОСОБА_7 від побиття. За таких обставин, суд кваліфікувавши дії ОСОБА_5 як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, неправильно застосував кримінальний закон, оскільки вищевказані дії засудженого повинні кваліфікуватись за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у разі перевищення меж необхідної оборони. Вважає, що вирок суду в частині задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди, а саме зменшенню розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки саме ОСОБА_2 здійснив протиправне посягання на ОСОБА_7, і тільки в зв'язку з цим отримав тяжке тілесне ушкодження.

Вислухавши доповідь судді, захисника засудженого, який просив вирок суду скасувати в зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства, засудженого, який в ході судових дебатів та в останньому слові просив його суворо не карати, думку прокурора, який вважав, що підстав для задоволення апеляції не має, колегія суддів дослідивши доводи апеляції і матеріали кримінальної справи вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на додаткове розслідування в зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий, особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Досудове слідство розпочинається після винесення постанови про порушення кримінальної справи. 02 лютого 2011 року по даній справі була порушена кримінальна справа /а. с. 1/. Більше в матеріалах справи не мається жодної постанови про порушення кримінальної справи.

У відповідності з вимогами закону дана постанова була вручена потерпілому та підозрюваному, по що маються їх підписи.

Строк досудового слідства передбачений ст. 120 КПК України становить два місяці з моменту порушення справи до направлення її прокурору з обвинувальним висновком.

Справа направлена прокурору з обвинувальним висновком 26 квітня 2011 року /а. с. 166/. За таких обставин докази, які були зібрані після 02 квітня 2011 року є недопустимими і не можуть бути використані при розгляді справи.

В матеріалах справи на а. с. 142 мається постанова слідчого від 21 березня 2011 року якою він вирішив «початком досудового слідства по даній кримінальній справі вважати 21 березня 2011 року , тобто з моменту обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу по справі». При цьому слідчий послався на ст. 130 КПК України, яка не регламентує строки досудового слідства і відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства слідчий не наділений правом продовжувати строки досудового слідства.

Крім того по справі допущені інші суттєві порушення які свідчать про недопустимість доказів по справі. Так, на а. с. 132 мається постанова слідчого від 23 березня 2011 року про перекваліфікацію дій ОСОБА_5 зі ст. 122 ч. 1 на ст. 121 ч. 1 КК України, хоча на той час у слідчого таких підстав не було.

23 березня 2011 року винесена постанова про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_5 за ст. 121 ч. 1 КК України /а. с. 134/, хоча висновку судово-медичної експертизи про те, що потерпілому були заподіяні більш тяжкі тілесні ушкодження на той час слідчий не мав.

Всі ці обставини є такими що порушують право ОСОБА_5 на захист і тому досудове розслідування не може бути визнано законним, а зібрані докази допустимими.

Крім того в порушення вимог ст. 130 Конституції України слідчий без дозволу власника будинку проводив огляд будинку АДРЕСА_2 /а. с. 138-139/, взявши дозвіл на проникнення до будинку у ОСОБА_5, який не має ніякого відношення до даного домоволодіння.

Враховуючи всі вище викладені істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, які порушують право засудженого ОСОБА_5 на захист, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню прокурору для проведення додаткового розслідування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 370, 377 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 червня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, справу направити Прилуцькому міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

СУДДІ:

Навозенко Л. С. Рудомьотова С. Г. Демченко О. В.