Справа № 0503/6670/2012

2/0503/2897/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2012 .

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Шевченко Л.В.

при секретареві судового засідання -Івашко К.В.,

за участі сторін:

представника позивача -ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за довіреністю),

відповідача -Канаєва І.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Артемівська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Бахмут-Вода» про стягнення середнього заробітку за період затримки при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 представник позивача - ОСОБА_4 за довіреністю звернулася до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства «Бахмут-Вода» м. Артемівськ (відповідач) про стягнення компенсації за період з 31 грудня 2010 року по 20 липня 2012 року середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 55 679,40 грн. та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні відповідач не надав йому розрахунку заробітної плати, не сплатив заборгованість з заробітної плати за частину грудня 2010 року та компенсацію щорічної відпустки в сумі 1521,02 грн., що призвело до душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, додаткових витрат часу та фізичних сил для організації свого проживання та існування сім'ї. Позивач просить стягнути з відповідач моральну шкоду у розмірі 5000 грн., яка полягає в тому, що через заборгованість по заробітній платі позивач постійно переживав займаючись пошуком засобів для існування, його родина була позбавлена джерела для існування, на нервовій почві у нього погіршився стан здоров?я, загострилися раніш поставлені діагнози.

Відповідач проти позовних вимог заперечував на підставах, викладених в запереченнях ( вх. № 28185 20.08.2012 року), у яких зазначено, що станом на 31.12.2010 року позивачу була нарахована заробітна плата та розрахункові виплати в сумі 3881,92 грн. Вже станом на 10.08.2011 року сума боргу по сплаті заробітної плати становила 2251,02 грн. Адміністрація підприємства надала всім працівникам юридичну допомогу, у тому числі і позивачу у справі № 2-н-1895-2011р.) для отримання судового наказу про стягнення частки заробітної плати. Разом з тим, реальний фінансовий стан підприємства не дозволяв всім працівникам одразу погасити заборгованість з заробітної плати. Також відповідач вказував на те, що в порушення статті 233 КЗпП України позивач із позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку звернувся до суду 20.07.2012 року, тобто поза строку у три місяця,з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з 10 серпня 2011 року, коли було постановлено наказ про стягнення заборгованості по заробітній платі та вважає, що дата постановлення судового наказу № 2-н-1895-2011 є датою фактичного розрахунку по заборгованості з заробітної плати позивачу.

У попередньому судовому засіданні 27.07.2012 року відповідач надав докази оплати заборгованості, але заявив клопотання про відкладення попереднього розгляду, оскільки не мав часу для ознайомлення з матеріалами позову та підготовки заперечень в частині заявлених позовних вимог в сумі середнього заробітку за час затримки розрахунку. Розгляд справи у попередньому судовому засіданні відкладено на 07.08.2012 року.

07.08.2012 року позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 83233,80 грн. суми компенсації за період з 31 грудня 2010 року по 07 серпня 2012 року середнього заробітку за час затримки розрахунку (несплаті заробітної плати при звільненні), суму моральної шкоди у розмірі 5000 грн., а також витребувати у відповідача оригінали платіжних доручень щодо повної сплати заробітної плати за грудень 2010 року та загального розрахунку сум, які належать позивачу при звільненні.

Заяву прийнято судом як таку, що не суперечить чинному законодавству України.

Ухвалою від 07.08.2012 року суд призначив судовий розгляд справи на 21.08.2012 року о 9.00 год.

В судовому засіданні 21.08.2012 року представник позивача ОСОБА_2 заявила усне клопотання про надання строку для ознайомлення з запереченнями, наданими відповідачем до суду 20.08.2012 року. Розгляд справи відкладено на 29.08.2012 року об 11.00 год.

31.08.2012 року відповідач надав до суду заперечення на змінену позовну заяву, у якій позовні вимоги не визнає та зазначає, що станом на 01.06.2012 року заборгованість по заробітній платі позивача відсутня, оскільки сума компенсації невикористаної щорічної відпустки у розмірі 1516,42 грн. сплачена позивачу 30.11.2011 року з поточного рахунку ТОВ «Артемівськводоканал»у відповідності до договору від 24.11.2011 року, укладеного між ТОВ «Артемівськводоканал»та КП «Бахмут-Вода»про порядок та розмір компенсації невикористаних щорічних відпусток. Відповідач також вказує, що вина в діях адміністрації підприємства відсутня, затримка розрахунку з позивачем відбулася в силу об'єктивних обставин, усунення яких не залежать від волі та дій відповідача.

В судовому засіданні 21 вересня 2012 року позивач звернувся до суду з заявою, у якій зазначив, що не заперечує проти стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні в сумі 2367,03 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Наказом № 3-к від 06.01.2009 року ОСОБА_4 був прийнятий на посаду контролера абонентського відділу до КП «Бахмут-Вода»з 08.01.2009 року. Згідно з наказом №166-к від 31.12.2010 року його було звільнено за переводом до ТОВ «Артемівськводоканал». В день звільнення, 31.12.2010 року, відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, заборгованість по заробітній платі за частину грудня 2010 року та компенсація щорічної відпустки йому сплачена не була.

Згідно розрахункового листка за грудень 2010 року заборгованість по заробітній платі становила 2977,02 грн., у тому числі компенсація за невикористану відпустку. Правильність нарахування позивач не оспорює. Частину боргу в загальній сумі 726 грн. позивачу перераховано: 18.01.2011 року - 365,00 грн., 20.05.2011 року -238,26 грн., 122,74 грн. Станом на 15.07.2011 року заборгованість становила 2251,02 грн. Позивач вимушений був звернутися до Артемівського міськрайонного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з заробітної плати, який виданий судом 10.08.2011 року по справі № 2-н-1895-2011 на суму 2251,02 грн. Судовий наказ набрав чинності 05.09.2011 року. Позивач зазначає, що судовий наказ він отримав лише у липні 2012 року, але доказів тому суду не надав. До виконавчої служби Артемівського МРУЮ із заявою щодо стягнення суми боргу згідно судового наказу від 10.08.2011 року позивач звернувся лише 16.07.2012 року.

Надані відповідачем докази свідчать про те, що судовий наказ від 10.08.2011 року по справі № 2-н-1895-2011 виконано, відповідачем сплачено 2251,02 грн., у тому числі 30.11.2011 року 1516,42 грн. -з розрахункового рахунку ТОВ «Артемівськводоканал»у відповідності до договору від 24.11.2011 року (відомість зарахувань на карткові рахунки компенсації невикористаних щорічних відпусток), а також платіжним дорученням № 166-06-12 від 01.06.2012 року платіжною відомістю № 3 від 01.06.2012 року в сумі 734,60 грн. (заробітну плату за грудень 2010 року). Тобто, суд вважає, що відповідач фактично розрахувався з позивачем 01.06.2012 року.

Крім того, платіжним дорученням № 3/1 платіжною відомістю № 3 від 25.07.2012 року сплачено 1628,82 грн. із зазначенням в платіжній відомості № 3, що платежі здійснюються за жовтень, листопад, грудень 2011 року (арк. с. 71,72), тобто за роботу ОСОБА_4 за сумісництвом в якості бухгалтера абонентського відділу.

Позивач в судовому засіданні наполягав на тому, що не отримував суми 1516,42 грн. Проте, позов не містить вимоги щодо стягнення заборгованості з заробітної плати.

Разом з тим, судом встановлено, що 20.07.2012 року на підставі заяви, поданої 18.07.2012 року ОСОБА_4, державним виконавцем ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 2-н-1895 10.08.2011 року щодо стягнення з КП «Бахмут - Вода»на користь ОСОБА_4 суми заборгованості за нараховану але не сплачену заробітну плату 2251,02 грн., про що винесено постанову ВП № 33521839 та встановлено 7-ми денний строк виконання цієї постанови відповідачем. 18.08.2012 року ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки встановлено фактичне виконання в повному обсязі рішення: грошові кошти перераховано стягувачеві платіжним дорученням № 166-06-12 від 01.06.2012 року, платіжною відомістю № 3 від 01.06.2012 року, платіжним дорученням № 3/1 платіжною відомістю № 3 від 25.07.2012 року. Позивач не надав суду доказів оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження, у разі незгоди та неотримання коштів. Наданою позивачеві судом можливістю надати виписку з карткового рахунку, він також не скористався, оскільки витяг про перерахунок коштів на картковий рахунок дається банківською установою лише власнику рахунку, а не його представнику.

Відповідачем надано довідку № 7а, в якій зазначено, що середньоденний дохід відпрацьованих 42 днів з листопада 2010 року по грудень 2010 року становить 142,28 грн.

Позивач скориставшись своїм правом, збільшив суму позовних вимог в частині суми компенсації за період з 31.12.2010 року по 07.08.2012 року середнього заробітку за час затримки розрахунку (несплати заробітної плати при звільненні) до суми 83233,80 грн., виходячи з середньоденного доходу відпрацьованих 42 днів в сумі 142,28 грн. за 585 днів.

Листом № 431 від 29.08.2012 року відповідач надав довідку № 7А, про те, що довідка від 26.07.2012 року містить помилку розрахунку середньоденної заробітної плати, який визначений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., помилково включено суму компенсації невикористаної щорічної відпустки в сумі 1873,53 грн.

Суд зазначає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»(п.4) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо…».

Таким чином, суд приймає довідку від 29.08.2012 року № 7а, у якій зазначено, що середньоденний дохід відпрацьованих ОСОБА_4 42 днів з листопада по грудень 2010 року становить 97,67 грн.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З аналізу норми ст. 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку, слідує, що підставою такої відповідальності є, по-перше, факт порушення власником строків розрахунку під час звільнення (ст. 116 КЗпП ) та, по друге, вина власника.

Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року офіційно розтлумачені положення статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, які слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Судом встановлено, що відповідач фактично розрахувався з позивачем платіжним дорученням від 01.06.2012 року, тобто при зверненні до суду 20.07.2012 року позивач дотримався тримісячного строку звернення до суду.

Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. У п. 20 цієї постанови зазначено, у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частики порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, але виходячи із принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Враховуючи, що з позивачем проводився розрахунок, починаючи з 18 січня 2011 року (365 грн.), потім в травні 2011 року, 10.08.2011 року видано судовий наказ по суті заявлених позовних вимог, тобто позивач вже в лютому 2011 року знав, що відповідач з ним повністю не розрахувався, і вже в лютому він мав право звернутися до суду з вимогою про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за необхідне в межах своїх повноважень ухвалити рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 2344,02 грн. виходячи із принципу співмірності даних вимог даних вимог: за 24 дня та з урахуванням середньоденного заробітку в сумі 97,67 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн. вмотивовані тим, що через заборгованість по заробітній платі позивач постійно переживав займаючись пошуком засобів для існування, його родина була позбавлена джерела для існування, на нервовій почві у нього погіршився стан здоров?я, загострилися раніш поставлені діагнози.

Суд з'ясував, що позивач був звільнений за переводом з КП «Бахмут- Вода»та прийнятий на роботу за переведенням контролером водопровідно-каналізаційного господарства та з призначенням його виконуючим обов'язки бухгалтера абонентського відділу (наказом № 2-к від 31.12.2010 року) з доплатою 0,3 посадового окладу згідно штатного розкладу, а тому немає підстав вважати, що через заборгованість по заробітній платі позивач постійно переживав займаючись пошуком засобів для існування, що негативно вплинуло на його подальше життя.

У позовній заяві також зазначається, що фізичний біль виражається у тому, що на протязі останніх декілька місяців він постійно переживає займаючись пошуком засобів для існування, відчував сильну нервову напругу, його мучить головний біль, запаморочення, порушено сон, потребує проходження додаткового лікування, проте докази суду не надано.

Позивач також зазначає, що саме в результаті неправомірних дій відповідача, його родина була позбавлена джерел для існування. Суд критично оцінює такі доводи для відшкодування моральної шкоди, оскільки як вбачається з матеріалів справи у зв'язку із укладанням договору концесії між Артемівською міською радою та ТОВ «Артемівсьководоканал», підписанням акту приймання-передачі основних засобів, цілісний майновий комплекс комунального підприємства «Бахмут-Вода»з 01.01.2011 року був переданий в управління ТОВ «Артемівськводоканал»і з цієї дати послуги з централізованого теплопостачання та водовідведення став надавати концесіонер, та відповідно кошти стали надходити на його рахунки, тобто ці дії не залежали від відповідача. Суд також враховує ту обставину, що згідно копії трудової книжки (наданої з позовною заявою) весь 2011 рік позивач працював на підприємстві «Артемівськводоканал»та, вочевидь, отримував заробітну плату. Тобто, позивачем не доведено, що фактичне звільнення (переведення до іншого підприємства) завдало йому страждань та ним були понесені додаткові витрати часу та фізичних сил для організації свого проживання.

Виходячи із вищезазначеного, суд приходить до висновку, що невиплата в повному обсязі заробітної плати позивачу була обумовлена об'єктивними причинами, які не залежали від його волі та була пов'язана з передачею цілісного майнового комплекса КП «Бахмут-Вода»в управління (концесію), поступовим отриманням заборгованості за надані підприємством послуги в 2010 році, та погашенням заборгованості з заробітної плати, що станом на 31.12.2010 року складала 1128161,39 грн. в кількості 409 осіб.

За наведених вище обставин, суд не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, а тому позовні вимоги в частині стягнення 5000 грн. моральної шкоди суд вважає такими, що не підлягають задоволенню і в позові відмовляє.

Як передбачено ч. 3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. На підставі зазначеної норми з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі пропорційному, задоволеній частині вимог, а саме в сумі 23, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, ЦПК України, ст. 116,117 КЗпП України, суд

ВИ Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Бахмут-Вода» про стягнення середнього заробітку за період затримки при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 2344,08 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Бахмут-Вода»(84500, м. Артемівськ, Донецької області, вул. Корсунського, 1, код ЄДРПОУ 35298787, р/р 26001000100230 в ПАТ «Укрсоцбанк»МФО 300023) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2344,08 грн. (дві тисячі триста сорок чотири грн. 08коп.) середнього заробітку за час затримки розрахунку (без урахування податку (єдиного соціального внеску з фізичної особи) та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Бахмут-Вода»(84500, м. Артемівськ, Донецької області, вул. Корсунського, 1, код ЄДРПОУ 35298787, р/р 26001000100230 в ПАТ «Укрсоцбанк»МФО 300023) на рахунок отримувача № 31214206700015; отримувач УДК у м. Артемівськ; код ЄДРПОУ одержувача - 37868870; банк отримувача - ГУ ДК служби України в Донецькій області; код (МФО) банку - 834016; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу - судовий збір за позовом ОСОБА_4, Артемівський міськрайонний суд, код ЄДРПОУ 26503744, судовий збір в сумі 23 грн.40 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення підписано та проголошено в судовому засіданні 21.09.2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано одноособово суддею 24.09.2012 року.

Апеляційна скарга на рішення може суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів після його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Л. В.Шевченко