ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.08.12м. Севастополь Справа №2а-1525/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді - Гуріна Д.М.;
секретар судового засідання Ополєва О.Г.,
за участю: представника позивача -Іонової Н.В., представника відповідача -Махновець О.Г.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до юридичної консультації Нахімовського району міста Севастополя про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
10 липня 2012 року до Окружного адміністративного суду міста Севастополя звернувся прокурор Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (далі - СВФУ СЗІ) із позовом до юридичної консультації Нахімовського району міста Севастополя (далі - юридична консультація) про стягнення заборгованості.
У позовній заяві вказано, що відповідачем порушені вимоги статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон України № 875-XII), згідно якої для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Відповідач зобов'язаний був у 2011 році працевлаштувати 1 інваліда, однак середньооблікова кількість працюючих інвалідів у зазначеному році склала 0 інвалідів, тобто менш ніж встановлено нормативом на 1 одиницю. Просив, з урахуванням уточнень до позовної заяви, 6653 грн 79 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені.
10 серпня 2012 року до Окружного адміністративного суду міста Севастополя надійшло клопотання від прокурора Нахімовського району міста Севастополя про залишення позову без розгляду у зв'язку з проведенням перевірки обставин, які слугували підставою для пред'явлення позову.
У судовому засіданні представник позивача, підтримала уточнену позовну заяву, просила позов задовольнити із заявою прокурора не погодилась, просила розглядати справу.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відмову у позові з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 61 Кодексу адміністративного судочинства України Відмова органів та осіб, визначених у статті 60 цього Кодексу, від адміністративного позову або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, права вимагати від суду розгляду справи, вирішення адміністративного позову в попередньому обсязі.
Прокурор Нахімовського району міста Севастополя своєю заявою фактично відмовився від позову, при цьому представник Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів з заявою прокурора не погодилась, просила відповідно до положень частини 2 статті 61 Кодексу адміністративного судочинства України розглядати справу, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Суд на підставі частини 2 статті 61 Кодексу адміністративного судочинства України продовжив розглядати адміністративну справу за вимогою Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів без участі прокурора у зв'язку з його фактичною відмовою від позову.
Юридична консультація Нахімовського району міста Севастополя зареєстрована у Севастопольському відділенні Фонду України соціального захисту інвалідів, про що свідчить довідка від 24 березня 2008 року № 04/0848 про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 74).
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частиною 2 статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Юридична консультація Нахімовського району міста Севастополя подавала до Севастопольського міського центру зайнятості звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2011 році у яких Юридична консультація Нахімовського району міста Севастополя зазначала про наявність вакансії адвока інваліда (а.с. 7-12, 53-58). У звіті за 2011 рік відповідачем у графі «середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу» вказано 8 (а.с. 7). Відповідачем також надано до суду копію штатного розкладу Юридичної консультації Нахімовського району міста Севастополя за 2011 рік в якому зазначено: адвокати - 8 чоловік, в тому числі 1 місце для адвоката інваліда, 1 прибиральниця (а.с. 52). Отже, на підприємстві у 2011 році повинно було працювати 8 адвокатів в тому числі 1 адвокат інвалід, 1 прибиральниця, але фактично не було працевлаштовано жодного інваліда.
У постанові Верховного Суду України від 22 грудня 2012 року у справі № 21 554во10 зроблено посилання на правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09 згідно якої, нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
Актом від 19 квітня 2012 року № 18 перевірки Юридичної консультації Нахімовського району міста Севастополя встановлено невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону № 875-XII.
Відповідно до повідомлень від 26 липня 2012 року № 340 Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя (а.с. 66, 67) у 2011 році адвокати інваліди до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Севастополя не звертались. На обліку з питань працевлаштування адвокати інваліди в Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури міста Севастополя не знаходяться Всі адвокати інваліди, які зареєстровані в реєстрі адвокатів міста Севастополя працевлаштовані.
Стаття 18 Закону № 875-XII не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.
Аналіз положень статей 18, 19 Закону № 875-XII дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Відповідно до абзацу 3 статті 18-1 Закону № 875-XII Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Враховуючи наведене, сам факт відсутності у відповідача працевлаштованих інвалідів не являється порушенням діючого законодавства, оскільки Юридична консультація Нахімовського району міста Севастополя виконала усі передбачені законодавством дії для працевлаштування інвалідів, створила робоче місце інваліда відповідно до нормативів статті 19 Закону № 875-XII, та подавала звіти про наявність вакансії до Севастопольського міського центру зайнятості.
Окрім того, слід зазначити, що у розумінні положень статті 2 Закону України від 19 грудня 1992 року № 2887-XII «Про адвокатуру», який був чинним на час виникнення правовідносин, та положень пунктів 1, 2 частини 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат не є найманим працівником. Тому обрахунок кількості вакансій, що мають бути створені на підприємстві, установі організації, що використовує найману працю повинен проводитися, у даному випадку, на підставі статті 19 Закону № 875-XII та з урахуванням положень пунктів 1, 2 частини 1 статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Представник позивача не надав суду доказів того, що Юридичною консультацією Нахімовського району міста Севастополя не виділені та не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, або доказів про факти відмови у працевлаштуванні з боку відповідача за зверненням інваліда до нього чи за направленням державної служби зайнятості.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Юридичної консультації Нахімовського району міста Севастополя про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу з працевлаштування інвалідів задоволенню не підлягають.
Керуючись статями 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін
Повний текст постанови складено
15 серпня 2012 року