КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.09.2012 № 20/026-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Горголь І.С.
за участю представників за первісним позовом:
від позивача - Костенкова О.П.
від відповідача - не з'явилися
від третьої особи - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2012 року (суддя Бакіна В.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго»
до Комунального підприємства «Житлово - комунальний центр»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Славутицька міська рада Київської області
про стягнення 34039,00 грн.
за зустрічним позовом Комунального підприємства «Житлово - комунальний центр»
до Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго»
про зобов'язання виконати умови договору № 335 від 01.10.2003 року про постачання електричної енергії, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» (далі - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, КП «ЖКЦ») про стягнення 34039,00 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2012 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (за первісним позовом), Славутицьку міську раду Київської області.
15.05.2012 року до господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява КП «Житлово-комунальний центр» № 1053 від 14.05.2012 року до ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» про зобов'язання виконати умови договору № 335 від 01.10.2003 року про постачання електричної енергії.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2012 року вказану зустрічну позовну заяву було прийнято судом для спільного розгляду з первісним позовом у даній справі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2012 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області по справі № 20/026-12 в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО».
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.09.2012 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 20/026-12 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Шапрана В.В., суддів: Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю.
У судове засідання 04.09.2012 року з'явився представник позивача.
Представники відповідача та третьої особи у призначене судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Враховуючи те, що представники відповідача та третьої особи були повідомлені про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.
За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача встановив наступне.
Правовідносини між ВАТ енергопостачальна компанія «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» (в даний час - ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО») (постачальник) та КП «Житлово-комунальний центр» (споживач) виникли на підставі укладеного 01.10.2003 року договору № 335 про постачання електричної енергії (далі - договір).
Предметом даного договору є те, що постачальник електричної енергії постачає електроенергію споживачеві, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до пп. 2.3.3 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати за спожиту електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими у цей період тарифами по класах напруги, умовами цього договору та діючого законодавства.
Згідно з пп. 2.2.5 договору остаточний розрахунок споживач зобов'язаний провести - не пізніше перших 3-х операційних днів після закінчення розрахункового періоду, який встановлено з 15 числа попереднього по 14 число розрахункового місяця включно.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.
Спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються в порядку, встановленому законодавством України (п. 9.4 договору).
На підставі звітів про використану електричну енергію, наданих споживачем, з липня 2011 р. по березень 2012 р. включно, йому було виставлено постачальником рахунки за активну електроенергію на загальну суму 697247,98 грн., а саме: № 4335-07-2011 від 15.07.2011 р. на суму 63873,49 грн., № 4335-08-2011 від 16.08.2011 р. на суму 66366,31 грн., № 4335-08-2011 від 16.08.2011 р. на суму 66,18 грн., № 4335-09-2011 від 15.09.2011 р. на суму 67966,61 грн., рахунок № 4335-09-2011 від 15.09.2011 р. на суму 81,23 грн., № 4335-10-2011 від 17.10.2011 р. на суму 76655,50 грн., № 4335-11-2011 від 15.11.2011 р. на суму 78990,68 грн., № 4335-11-2011 від 18.11.2011 р. на суму 684,85 грн., № АD4335-11-2011 від 21.11.2011 р. на суму 23,71 грн., № 4335-12-2011 від 16.12.2011 р. на суму 81441,59 грн., № 4335-01-2012 від 17.01.2012 р. на суму 90115,87 грн., рахунок № АD4335-01-2012 від 17.01.2012 р. на суму 229,49 грн., № 4335-02-2012 від 16.02.2012 р. на суму 89485,61 грн., № 4335-03-2012 від 16.01.2012 р. на суму 81266,86 грн.
Як зазначає позивач, вказані рахунки були частково оплачені споживачем на загальну суму 689027,62 грн., зокрема, 05.07.2011 р. на суму 65000,00 грн., 21.07.2011 р. на суму 40000,00 грн., 16.08.2012 р. на суму 50000,00 грн., 19.08.2012 р. на суму 305,98 грн., 29.09.2011 р. на суму 2456,66 грн., 24.10.2011 р. на суму 5110,48 грн., 04.10.2011 р. на суму 60000,00 грн., 31.10.2011 р. на суму 60000,00 грн., 22.11.2011 р. на суму 684,85 грн., 22.11.2011 р. на суму 3141,54 грн., 02.12.2011 р. на суму 90000,00 грн., 19.12.2011 р. на суму 85000,00 грн., 23.01.2012 р. на суму 7328,11 грн., 24.01.2012 р. на суму 50000,00 грн., 21.02.2012 р. на суму 85000,00 грн., 30.03.2012 р. на суму 85000,00 грн.
Оскільки станом на 30.06.2011 року за споживачем рахувався борг у сумі 25000,00 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків, то станом на 01.04.2012 року, з урахуванням проведених оплат, заборгованість за використану активну електроенергію КП «Житлово-комунальний центр» перед ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО», за твердженням останнього, складає 33 220,36 грн.
Спір на думку позивача за первісним позовом виник у зв'язку з тим, що споживач свої зобов'язання з оплати отриманої електроенергії виконував неналежним чином.
Зокрема, за період з липня 2011 року по березень 2012 року КП «ЖКЦ» здійснювало оплату виставлених йому рахунків не у повному обсязі, застосовуючи при оплаті спожитої гуртожитками електроенергії зменшений тариф згідно з абзацом другим п. 2.3 Постанови НКРЕ від 17.03.2011 року № 343 (17,95 грн. без ПДВ), в той час як, на переконання ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО», до даного споживача має бути застосований тариф відповідно до абзацу першого п. 2.3 Постанови НКРЕ від 17.03.2011 року № 343 (23,35 грн. без ПДВ), з яким споживач не погоджується.
Як вірно встановлено судом першої інстанції між сторонами відсутній спір щодо обсягів спожитої електроенергії, а заявлена позивачем до стягнення з відповідача заборгованість за договором № 335 від 01.10.2003 року утворилась внаслідок щомісячної недоплати споживачем, на думку первісного позивача, через різницю у застосуванні сторонами тарифів до гуртожитків, що перебувають у сфері управління комунального підприємства і безпосередньо споживають електричну енергію.
Згідно з Тарифами на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженими постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 10.03.1999 року № 309 (із змінами) встановлено окремий тариф на електричну енергію, що відпускається гуртожиткам.
Постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 17.03.2011 року № 343, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 березня 2011 року за № 378/19116, «Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам», встановлено, що для такої категорії споживачів як гуртожитки, що розташовані в будинках, обладнаних кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості) абзацом другим п. 2.3 постанови було встановлено тариф 17,95 грн. без ПДВ, який є нижчим від тарифу, встановленого абзацом першим того ж підпункту постанови для населених пунктів, що обладнані кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), крім гуртожитків - 23,35 грн. без ПДВ.
Позивачем за первісним позовом при обрахуванні вартості спожитої відповідачем електроенергії за квітень, травень та червень 2011 року до гуртожитків, обладнаних електроплитами, застосовувався тариф 17,95 грн. без ПДВ, що безпосередньо випливає із рахунків № 4335-04-2011 від 15.04.2011 року, № 4335-05-2011 від 16.05.2011 року, 4335-06-2011 від 16.06.2011 року, виставлених постачальником електроенергії споживачеві.
Водночас, з липня 2011 року до гуртожитків, обладнаних електроплитами, що належать до сфери управління відповідача за первісним позовом, ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» вже застосовувався тариф 23,35 грн. без ПДВ відповідно до першого абзацу п. 2.3 Постанови НКРЕ від 17.03.2011 року № 343, що підтверджується відповідними рахунками.
Свою позицію щодо застосування даного тарифу первісний позивач пояснює тим, що в роз'ясненні НКРЕ від 03.03.2011 р. № 1473/09/17-11 зазначено, що з метою отримання гуртожитком для проживання сімей (у т. ч. гуртожитком для малих сімей, молодих сімей тощо) тарифу на електричну енергію згідно з абзацами другими пунктів 2.1, 2.2 та 2.3 Постанови НКРЕ від 17.03.2011 р. № 343, необхідно надати до відповідного РЕМу енергопостачальної компанії копію Реєстраційного посвідчення гуртожитку.
Тобто постачальником застосування споживачем для гуртожитків тарифу, передбаченого абз. другим пп. 2.3 Постанови НКРЕ від 03.03.2011 року № 343, поставлено в залежність від здійснення реєстрації вказаних гуртожитків в органах технічної інвентаризації з наступним наданням енергопостачальній організації Реєстраційних посвідчень гуртожитку.
Між тим, згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (частина друга ст. 11 ЦК України).
Поряд з цим згідно з приписами ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Так, рішенням Славутицької міської ради від 16.05.2001 року № 244-32-ХХШ «Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича» був затверджений акт прийому-передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Славутича.
Згідно цього акту до комунальної власності територіальної громади м. Славутича був переданий житловий фонд м. Славутича, в тому числі і гуртожитки.
Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Згідно з приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частина друга статті 327 ЦК України визначає, що управління майном, яке перебуває у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Як передбачено статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
З огляду на викладене, вирішення питання реєстрації об'єктів нерухомого майна у даному випадку на підставі наведених приписів ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить до компетенції Славутицької міської ради.
Статтею 4 Житлового кодексу Української РСР встановлено поняття та види житлового фонду, до якого належить житловий фонд спеціального призначення, який включає квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту.
Загальне визначення поняття «гуртожитки» наведено у статті 127 кодексу. Так, згідно з частиною першою зазначеної статті для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Гуртожитки належать до житлового фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЖК УРСР житлові будинки реєструються в якості гуртожитків у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Згідно з пунктом 5 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого чинною на даний час постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 року № 208, жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Як слідує з матеріалів справи, зазначену реєстрацію гуртожитків, що належать до сфери управління відповідача за первісним позовом, було здійснено рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради від 14.02.2011 року № 58 «Про перереєстрацію гуртожитків сімейного типу», яке є чинним актом органу місцевого самоврядування та підлягає обов'язковому виконанню.
Окрім того, згідно з п. 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 335/98, з подальшими змінами та доповненнями, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, комісія в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень. Рішення комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.
З огляду на викладене, роз'яснення НКРЕ від 03.03.2011 року № 1473/09/17-11, на яке ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» посилається як на підставу своїх вимог до відповідача за первісним позовом, як і інші листи - роз'яснення НКРЕ, на які посилається первісний позивач у даній справі, не може вважатися документом, обов'язковим для виконання споживачами електроенергії в частині управління належним їм майном, зокрема, у вигляді зобов'язання зареєструвати в бюро технічної інвентаризації гуртожитки, щодо яких дотримано порядку реєстрації у виконавчому комітеті відповідної ради. Відповідно, із зазначеного документа у споживача електроенергії не можуть виникати цивільні обов'язки в розумінні наведених вище приписів ст.ст. 11, 14 ЦК України.
Відповідачем за первісним позовом надано лист Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26.10.2011 року № 8150/09/17-11, адресований Славутицькій міській раді Київської області, в якому зазначено, що відповідно до частини другої статті 127 Житлового кодексу України жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Крім того, комісія зазначила, що питання обліку тощо об'єктів житлово-комунального господарства не належить до компетенції НКРЕ.
З урахуванням наведеного вище, у ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» під час дії постанови НКРЕ від 17.03.2011 року № 343 були відсутні передбачені чинним законодавством підстави для застосування до гуртожитків міста Славутич, обладнаних електроплитами, більшого за розміром тарифу, встановленого для іншої категорії споживачів.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Проте, позивачем за первісним позовом належними і допустимими доказами в розумінні наведених приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у КП «ЖКЦ» заборгованості в сумі 33220,36 грн., що виникла внаслідок безпідставного, на думку постачальника, застосування споживачем тарифу для гуртожитків.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом основної заборгованості у розмірі 33 220,36 грн., пені на підставі пп. 4.2.1, 3% річних та інфляційних втрат.
15.05.2012 року до господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява КП «Житлово-комунальний центр» № 1053 від 14.05.2012 року до ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» про зобов'язання виконати умови договору № 335 від 01.10.2003 року про постачання електричної енергії.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач посилався на те, що укладений 01 жовтня 2003 року між сторонами договір № 335 про постачання електричної енергії регулює постачання електричної енергії в тому числі - гуртожиткам, які є власністю територіальної громади м. Славутич, перебувають в управлінні КП «ЖКЦ», призначені для проживання сімей і розташовані в будинках, обладнаних електроплитами.
У липні 2011 року постачальник застосував до вказаної категорії споживання - гуртожитків - замість тарифу, встановленого абзацом 2 пункту 2.3 Постанови НКРЕ № 343 від 17.03.2011 року, тариф по іншій категорії (абзац 1 пункту 2.3 Постанови НКРЕ № 343 від 17.03.2011 року). Тобто, в односторонньому порядку, без зміни діючого договору та рішення суду, постачальник безпідставно почав виставляти рахунки з оплати наданої електроенергії за цими об'єктами по більш високому тарифу для інших категорій споживання. Вказаними односторонніми діями постачальник порушив основні умови і вимоги діючого договору всупереч вимогам статті 1 Господарського кодексу України, що призвело до необґрунтованого завищення вартості електроенергії (ціни договору).
Таким чином, на переконання позивача за зустрічним позовом, постачальник штучно створив для КП «ЖКЦ» заборгованість за спожиту електроенергію, у зв'язку з чим останній просить суд зобов'язати ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» виконати умови діючого договору № 335 від 01.10.2003 року про постачання електроенергії щодо застосування до приміщень гуртожитків тарифів на електричну енергію в розмірі відповідно до частини 2 пункту 2.3 Постанови НКРЕ № 343 від 17.03.2011 року.
Колегія суддів, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог з огляду на наступне.
КП «Житлово-комунальний центр» просить суд зобов'язати відповідача за зустрічним позовом виконати умови договору № 335 від 01.10.2003 року про постачання електричної енергії щодо застосування до приміщень гуртожитків тарифів на електричну енергію в розмірі відповідно до частини 2 пункту 2.3 Постанови НКРЕ № 343 від 17.03.2011 року.
Проте договір № 335 від 01.10.2003 року про постачання електричної енергії безпосередньо не містить умов щодо застосування до приміщень гуртожитків тарифів на електричну енергію в розмірі відповідно до частини 2 пункту 2.3 Постанови НКРЕ № 343 від 17.03.2011 року.
Як слідує з поданих позивачем за зустрічним позовом до початку розгляду зустрічного позову письмових пояснень № 1159 від 28.05.2012 року, в липні 2011 року відповідач за зустрічним позовом, на переконання КП «ЖКЦ», в односторонньому порядку без згоди споживача та відповідного рішення суду, всупереч вимогам пунктів 9.2 та 9.4 договору, а також приписам статті 188 Господарського кодексу України змінив порядок нарахування вартості електроенергії, що споживається гуртожитками, які перебувають в управлінні зустрічного позивача.
Таким чином, позивач за зустрічним позовом наголошує, що зустрічні позовні вимоги спрямовані на покладення на відповідача обов'язку виконувати вимоги пунктів 9.2 та 9.4 договору з урахуванням вимог чинного законодавства, а саме - статті 188 ГК України.
Згідно з приписами статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.
Спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються в порядку, встановленому законодавством України (п. 9.4 договору).
Крім того, слід зазначити, що відповідно пп. 2.3.3 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати за спожиту електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими у цей період тарифами по класах напруги, умовами цього договору та діючого законодавства.
Інших умов щодо застосування тарифів, у тому числі - щодо конкретних категорій споживачів, що перебувають у сфері управління КП «ЖКЦ», договір № 335 від 01.10.2003 року про постачання електричної енергії не містить.
При цьому позивач за зустрічним позовом, зазначаючи, що ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» в односторонньому порядку змінило умови договору, не вказує, які саме пункти договору були змінено постачальником.
У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Окрім того, Постанова НКРЕ № 343 від 17.03.2011 року, про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом виконати умови договору № 335 від 01.10.2003 року у відповідності до частини 2 пункту 2.3 якої просить КП «Житлово-комунальний центр», на даний час втратила чинність.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2012 року у справі № 20/026-12 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2012 року - без змін.
Матеріали справи № 20/026-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Буравльов С.І.
Пономаренко Є.Ю.