ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 р. Справа № 132731/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача - Клюби В.В.

суддів - Попка Я.С., Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2011 року по справі № 2-а-4161/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 27 липня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком за період з 01 липня 2007 року по 01 липня 2011 року та надалі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував вимогами статей 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 серпня 2011 року позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року до 27 січня 2011 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2011 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 4, в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень статтей 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вже виплачених сум за період з 27 січня 2011 року і до виникнення обставин, з якими закон пов'язує зміну чи припинення наведених правовідносин.

Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що нарахування та виплату позивачу доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю проведено правомірно, відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а також тим, що розмір мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» може застосовуватись виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід змінити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач належить до четвертої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є пенсіонером, який постійно проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Всупереч вимогам статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нарахування та виплату позивачу доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю проведено у фіксованому розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вказаних вище постанов Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції вірно враховано, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 27 липня 2011 року та не надав доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин, тому, з огляду на наведене, позовні вимоги в частині виплат за період з 09 липня 2007 року по 26 січня 2011 року включно слід залишити без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати доплати до пенсії за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 4, в розмірі 15% мінімальної пенсії підлягають задоволенню починаючи з 27 січня 2011 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує зміну чи припинення наведених правовідносин.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, колегія суддів визнає можливим змінити постанову, оскільки системний аналіз положень ч. 1 та 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 195, ст.197, ч.1 п.2 ст. 198, ст.200, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області - задоволити частково, а постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2011 року у справі №2а-4161/11 - в частині негайного виконання - змінити.

На підставі п.1 ч.1 ст.256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2011 року у справі №2а-4161/11- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Клюба

Суддя Я.С. Попко

Суддя В.П. Сапіга