30.08.2012
Справа № 22ц-2790/934/2012р. Головуючий у першій
інстанції Євдокімова І.А.
Категорія 45 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Алєєвої Н.Г., Лівінського С.В.,
при секретарі: Блох Д.Д.,
за участю: представника позивача Севастопольської міської Ради - Капустіна Д.М., представника третьої особи О.К. «ДБК «Беркут-08» - Муляр В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м.Севастополя, діючого в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 13 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом прокурора Ленінського району м.Севастополя, діючого в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, до ОСОБА_6, третя особа Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Беркут-08» для індивідуального дачного будівництва, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2011 року прокурор Ленінського району м.Севастополя, діючи в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа ОК «Дачно-будівельний кооператив «Беркут-08» для індивідуального дачного будівництва, у якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0700 га, розташовану у АДРЕСА_1 серія ЯИ № 061157, виданий відповідачу Головним управлінням Держкомзему у м.Севастополі 06 квітня 2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088401342; витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0700 га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:04:001:0257.
Вимоги позову мотивовані тим, що спірна земельна ділянка вибула із державної власності всупереч земельного законодавства та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що є підставою для звернення до суду із відповідним позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 13 грудня 2011 року у задоволенні позову прокурора Ленінського району м.Севастополя відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 09 березня 2011 року.
Прокурор Ленінського району м.Севастополя з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалення нового про задоволення вимог його позову у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно п.„б" ч.1 ст.81, ч.1 ст.116, п.„в" ч.2 ст.116 ЗК України, громадяни отримують право власності на земельні ділянки шляхом безоплатної передачі з земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Зі справи видно, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1016-р від 11 грудня 2009 року (а.с.116-118) затверджений проект землеустрою щодо відведення дачному кооперативу „Беркут - 08" земельної ділянки площею 10,0 га, розташованої по вул.Епронівська, 8/1-8/146 з передачею останньої безоплатно у власність 146 членам кооперативу (згідно списку) по 0,1000 га кожному для індивідуального дачного будівництва.
На підставі вказаного розпорядження 06 квітня 2010 року відповідачці ОСОБА_6 в порядку ст.126 ЗК України виданий державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0700 га по вул.Епроновська 8/81 (а.с.8).
При цьому, передбачений ч.ч.6-9 ст.118 ЗК України порядок безоплатної передачі у власність громадянам-членам кооперативу „Беркут-08" земельних ділянок із земель державної власності не порушений. Розпорядження № 1016-р від 11 грудня 2009 року видано на підставі звернення голови кооперативу, який діяв в інтересах його членів за дорученням. Видачі розпорядження передувало надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; по останньому проведена експертиза, яка містить позитивний висновок про те, що проект відповідає нормативно-технічним документам та вимогам закону.
Суд належно оцінив викладене і ту обставину, що державний акт це документ, котрим посвідчується право власності на земельну ділянку (ч.1 ст.126 ЗК України) і який виданий ОСОБА_6 на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1016-р від 11 грудня 2009р., тобто згідно п."г" ч.3 ст.152 ЗК України вимога про скасування останнього є похідною і залежить від доведеності незаконності розпорядження органу, на підставі якого він виданий. Оскільки розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1016-р від 11 грудня 2009 року не скасовано, більш того, питання про визнання останнього незаконним прокурор в даному позові не ставить, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Підстав для зміни, скасування рішення суду колегія не убачає.
При цьому колегія враховує і той факт, що позов пред'явлений прокурором в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради. Однак, Севастопольська міська Рада згідно ч.1 ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування", представляє інтереси Севастопольської громади та не має повноважень діяти в інтересах держави. Оскільки, згідно з п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво в суді виключно інтересів держави або громадянина, то прокурор звернувся до суду з вказаним позовом безпідставно, так як правом пред'являти позов в інтересах Севастопольської міської Ради він не наділений, тобто являється неналежним позивачем по справі.
Більш того, вимоги позову суперечливі, так як в останньому ставиться питання про витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_6 на користь держави в особі Севастопольської міської Ради, тобто одночасно ставиться питання про повернення земельної ділянки як в державну так і в комунальну власність.
Посилання прокурора на те, що згідно ст.12 Розділу Х ЗК України „Перехідні положення", Севастопольська міська державна адміністрація не мала повноважень розпоряджатися спірною земельною ділянкою, такі повноваження належать Севастопольській міській Раді, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах м.Севастополя; більш того, розпорядженням № 1016-р від 11 грудня 2009 року земельна ділянка відведена ДБК „Беркут-08", а не громадянці ОСОБА_6; розпорядження № 1016-р від 11 грудня 2009 року скасоване розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1803-р від 13 вересня 2010 року, - також правильно не прийняті до уваги судом як не засновані на законі і матеріалах справи.
Судом встановлено, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1803-р від 13 вересня 2010 року скасоване розпорядження адміністрації № 1016-р від 11 березня 2009 року, хоча розпорядження за таким номером 11 березня 2009 року не приймалось взагалі. Більш того, постановою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 10 листопада 2010 року, яка набрала чинності, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1803-р від 13 вересня 2010 року визнано незаконним та скасовано (а.с.74-77).
З тексту та сенсу розпорядження № 1016-р від 11 грудня 2009 року видно, що останнім затверджений проект землеустрою про відведення ДБК „Беркут-08" земельної ділянки площею 10 га з передачею останньої безоплатно у власність 146 членам кооперативу згідно списку по 0,1000 га кожному. ОСОБА_6 є членом кооперативу, включена в указаний список, тобто названим розпорядженням у власність відповідачки передана спірна земельна ділянка.
Доводи прокурора про те, що повноваження розпоряджатися названою земельною ділянкою належить не Севастопольській міській державній адміністрації, а Севастопольській міській Раді, - також правильно не прийняті до уваги судом, так як згідно п.п.3 ч.2 ст.17 КАС України спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління підвідомчі адміністративному суду.
Правила ст.12 „Перехідних положень" ЗК України, згідно якої повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів належать міським радам, а за межами населених пунктів - відповідним органам виконавчої влади, - також обґрунтовано не застосовані судом з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», рішення про розмежування земель державної та комунальної власності, які знаходяться за межами населених пунктів, приймають обласні державні адміністрації. Свої рішення вони лише погоджують з органами місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст.126 Земельного кодексу України та ст.14 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» право комунальної власності на земельну ділянку посвідчується державним актом на право комунальної власності на земельну ділянку, якого в Севастопольській міській Раді не було й не могло бути, оскільки на даний момент форма державного акту на право комунальної власності на земельну ділянку навіть ще не затверджена Кабінетом Міністрів України, що передбачає ст.14 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності».
Земля, з якої громадянам були надані у власність земельні ділянки, була державною власністю та не належала до комунальної власності. Оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» під поняттям «розмежування земель державної та комунальної власності» слід розуміти таке: розмежування земель державної та комунальної власності полягає в здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави.
Крім того, в адміністративно-територіальному утворенні України - місто Севастополь - розмежування земель державної власності відповідно до Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» не здійснено, у зв'язку з чим всі землі на території міста, за виключенням земельних ділянко приватної власності, є землями державної власності (ст.14 Конституції України, ст.84 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»).
Відповідно до статей 173-176 Земельного кодексу України до цього часу межа населеного пункту саме міста Севастополя, яка відокремлює територію населеного пункту від інших населених пунктів і територій приміської зони на території Севастопольської міської Ради, не встановлена (проект землеустрою щодо встановлення межі населеного пункту м.Севастополя відповідно до ст.173 Земельного кодексу України, а також ст.46 Закону України «Про землеустрій» не розроблявся, рішення про розробку проекту було прийнято Севастопольською міською Радою 19 квітня 2011 року, постанова Верховної Ради України про встановлення межі населеного пункту м.Севастополя відповідно до ст.174 Земельного кодексу України не приймалась).
Викладене, а також ті факти, що:
- станом на 11 грудня 2009 року згідно даних земельного кадастру спірна земельна ділянка зареєстрована як державна власність;
- доказів, підтверджуючих право комунальної власності на названу ділянку, - яким є держакт про право комунальної власності, - прокурор не представив;
- на спірній земельній ділянці відсутні будь-які ознаки населеного пункту (розселення людей в межах забудованої земельної ділянки, використання останньої як місця проживання і т.п.);
- адреса - вул.Епроновська, 8/1-8/146 привласнена земельній ділянці 27 листопада 2009 року (а.с.150), тобто після дачі згоди кооперативу на розробку землевпорядної документації, - також свідчать про те, що суд правильно відмовив в задоволенні позову.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги прокурора, колегія враховує і той факт, що вимоги позову прокурора фактично зводяться до припинення права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку. Однак, вибраний позивачем спосіб захисту державних інтересів шляхом визнання недійсним виданого ОСОБА_6 державного акту про право власності на землю, не відповідає як вимогам ст.140 ЗК України, яка передбачає вичерпний перелік підстав припинення права власності, так і ст.І Першого протокола до Конвенції про захист прав та основних свобод людини (1) від 20.03.1952р., підписаних та ратифікованих Верховною Радою України 17.07.1997р., згідно якої ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Доказів, підтверджуючих вилучення спірної земельної ділянки в інтересах суспільства прокурор не представив.
Посилання про надання будь-якого відшкодування шкоди, спричиненої відповідачу припиненням права власності останньої на земельну ділянку, позов прокурора не містить.
Керуючись ч.1 ст.308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м.Севастополя відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 13 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: Н.Г.Алєєва
С.В.Лівінський