ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.12 р. Справа № 5006/12/133/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Іллічівського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про стягнення 11052,99грн., розірвання договору №133/2 від 18.03.2009р. та зобов'язання відповідача демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами.

від Прокурора: Лисенко С.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Затворницька О.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Прокурором Іллічівського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення 11052,99грн., розірвання договору №133/2 від 18.03.2009р. та зобов'язання відповідача демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами - рекламні сітілайти, розміром 1,2*1,8, у кількості 4 одиниці, за адресами: пр-т Перемоги (зупинка готель «Азовсталь»), вул. Перемоги (район ТЦ «Амстор») - 3 одиниці.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №133/2 від 18.03.2009р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за користування місцем для розміщення рекламоносіїв, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 11052,99грн. Крім того прокурор зазначає, що відповідачем не був дотриманий порядок розрахунків за користування місцями розміщення зовнішньої реклами, що свідчить про істотне порушення відповідачем зобов'язань, у зв'язку із чим позивач просить суд розірвати договір та зобов'язати відповідача демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами. За твердженням прокурора зазначені порушення умов договору спричиняють шкоду економічним інтересам держави, оскільки порушується порядок надходження коштів до місцевого бюджету.

Представник виконавчого комітету Маріупольської міської ради надав суду письмові пояснення по справі від 18.09.2012р., в яких позов прокурора підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити вимоги щодо стягнення заборгованості та розірвання договору.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №133/2 від 18.03.2009р. надано дозвіл Приватному підприємцю ОСОБА_1 на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (сітілайти розміром 1,2*1,8м. - 4шт.), терміном на 5 років, згідно із встановленим порядком.

На виконання даного рішення між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (Адміністрація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Розповсюджувач зовнішньої реклами) 18 березня 2009р. було укладено договір №133/2.

Відповідно до умов укладеного договору (п.1.1.) Адміністрація надає, а Розповсюджувач приймає в тимчасове користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами: сітілайти розміром 1,2*1,8м. - 4шт. за адресами: пр-т Перемоги (зупинка готель «Азовсталь»); пр-т Перемоги (район ТЦ «Аматор»- 3шт.).

Відповідно до п.2.1 договору термін цього договору становить 5 років. Розповсюджувач зовнішньої реклами повинен протягом 5 діб після закінчення терміну демонтувати спеціальну конструкцію та привести місце розміщення в належний вигляд. Якщо по закінчені цього терміну Розповсюджувач зовнішньої реклами викаже бажання продовжити термін дії цього договору, він зобов'язаний подати заяву на ім'я керівника робочого органу за 30 діб до закінчення терміну. Договір може бути достроково припинено за згодою сторін або за ініціативою однієї із сторін. (п. 2.2. договору).

Згідно п.3.1.1 договору Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний внести протягом 10 робочих днів, із дня отримання договору до міського бюджету встановлену договором плату в повному обсязі, а при надання розстрочки платежу, перший платіж.

За приписами п.4.1 договору за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, Розповсюджувач протягом всього строку дії договору згідно п. 2.1., щоквартально до 18 числа першого місяця поточного кварталу сплачує на рахунок міського бюджету м. Маріуполя 850,23грн.

Договір підписано обома сторонами.

У зв'язку із неповною сплатою відповідачем суми за користування місцями розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами позивачем було надіслано на його адресу претензію №5 від 24.02.2012р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 10202,76грн.

Відтак за розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 11052,99грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами, регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067.

Частиною 1 ст.143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до приписів ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Частиною 1 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно п.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, встановлено, що зовнішня реклама розміщуються на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

18.03.2009р. за №133/2 виконавчим комітетом Маріупольської міської ради прийнято рішення «Про надання дозволу на розміщення конструкцій зовнішньої реклами фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.».

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067 передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється на договірних засадах з його власником, що саме було передбачено за умовами п.4.1 Договору №133/2 від 18.03.2009р. між позивачем та відповідачем.

Згідно до вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно приписів статей 759, 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню плати за користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №133/2 від 18.03.2009р. належним чином не виконав, плату за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами за період з березня 2009р. по квітень 2012р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 11052,99грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 11052,99грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

При цьому, згідно вимог передбачених ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до приписів ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати підтверджується матеріалами справи. При цьому дані порушення за висновком суду є істотними та систематичними, оскільки у період з березня 2009р. по квітень 2012р. відповідачем не було здійснено жодного платежу за тимчасове користування місцями розміщення спеціальної рекламної конструкції зовнішньої реклами. Тобто з моменту укладання договору жодних платежів здійснено не було, належних відрахувань до бюджету не поступало.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем умов договору №133/2 від 18.03.2009р. в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений та жодних заперечень проти цих вимог відповідачем надано не було, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору №133/2 від 18.03.2009р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГК України та ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи з положень ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема -для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що уразі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ, в даному випадку відповідач повинен звільнити земельну ділянку та здійснити демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за вказаними адресами де вони розташовані.

Крім того відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин, враховуючи розірвання договору №133/2 від 18.03.2009р., позов в частині вимог про зобов'язання відповідача демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами - рекламні сітілайти, розміром 1,2*1,8, у кількості 4 одиниці, за адресами: пр-т Перемоги (зупинка готель «Азовсталь»), вул. Перемоги (район ТЦ «Аматор») - 3 одиниці також підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.84 ГПК України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - демонтувати рекламні конструкції) суд має вказати строк вчинення відповідної дії.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 11, 391, 509, 525, 526, 610, 611, 626, 629, 632, 651, 653, 759, 762, 785 ЦК України, ст.ст.67, 173, 174, 202 ГК України, ст.ст.11, 29 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.16 Закону України "Про рекламу" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 25, 28, 29, 32-34, 36, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора Іллічівського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення 6733,61грн., зобов'язання відповідача демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами та розірвання договору №378 від 16.11.2005р., задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь виконавчого комітету Маріупольської міської ради (міський бюджет м. Маріуполя, р/р 31413544700051 у банку ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 24060300, код ЄДРПОУ 34686694) заборгованість в сумі 11052,99грн.

Розірвати договір №133/2 від 18.03.2009р. укладений між виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) демонтувати спеціальну конструкцію зовнішньої реклами - рекламні сітілайти розміром 1,20*1,80, у кількості 4 одиниць за адресами: пр-т Перемоги (зупинка готель «Азовсталь»); пр-т Перемоги (район ТЦ «Аматор»- 3шт.), впродовж 10 календарних днів з дня набрання рішення законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 2682,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.09.2012р.

Суддя Тоцький С.В.