Справа №2-а-1279/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ольховик А.І.

Номер провадження 22-а/1890/14287/12 Суддя-доповідач - Попруга С. В.

Категорія - 99

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Жмаки В В. Г., Собина О О. І.,

за участю секретаряі - < Прізвище І.Б. >,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - Управління)

на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 17 березня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

в с т а н о в и л а:

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 17 березня 2010 року позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати за період: за 2009 р. з 01 травня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. на суму 841 грн. 80 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та постановити нову постанову про відмову в позові.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

На порушення вимог Конституції та законів України, відповідних рішень Конституційного Суду України з питань предмета спору, відповідач у вищезазначених спірних періодах не перерахував та не виплатив позивачеві пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6,7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2009 році дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у спірному періоді мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 2009 року.

Підвищення до пенсії позивачу виплачується відповідачем як єдиний платіж разом з основною пенсією без будь-якого розмежування за джерелами фінансування, а невиплата передбачених законом підвищень до пенсії порушувала його права.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду в частині визначення конкретних сум до стягнення. Відповідно до статей 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанцій повинен був визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача діяти відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити конкретні суми, визначивши їх у невірному розмірі.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалена у справі постанова підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатам», колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області задовольнити частково.

Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 17 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частин суми щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий - < підпис >

Судді - < підписи >

< з оригіналом згідно >