Справа № 0907/9437/2012 року
Провадження № 2/0907/5407/2012 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Хоростіля Р.В.
при секретарі Кубацькій І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української гімназії № 1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Української гімназії № 1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування свої позовних вимог позивачка посилалась на те, що з 2001р. вона працює в Українській гімназії № 1 м. Івано-Франківська, з 01.09.2003р. вона переведена на посаду медсестри басейну. Наказом № 98-К від 25.06.2010р. її звільнили з роботи у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин своїх обов'язків і правил внутрішнього трудового розпорядку, на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення від неї повинні були відібрані письмові пояснення, а такі пояснення вона не надавала. Крім цього, звільнення на підставі п.3 ст.40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування дисциплінарного стягнення, а вона протягом останнього року трудової дисципліни не порушувала. Також при звільненні всупереч ст.43 КЗпП України не було отримано згоди профспілкового комітету. Наказ про її звільнення виданий 25.06.2010р., а з 01.07.2010р. їй надано щорічну основну відпустку і вона отримала заробітну плату за час відпустки, тому вважає, що її звільнили «заднім числом». Просить поновити її на роботі і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.06.2010р. по день поновлення її на роботі.
В судовому засіданні позивачка, покликаючись на викладені в заяві обставини, позовні вимоги підтримала, ствердила наведені вище обставини, пояснила, що трудової дисципліни вона не порушувала і добросовісно виконувала свої посадові обов'язки, звільнення вважає незаконним, просила позов задоволити.
Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що ОСОБА_1 працює в гімназії ще з 2001 року. У 2003 році її переведено на посаду медсестри басейну гімназії. Вважає, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено у відповідності із чинним законодавством, оскільки до застосування дисциплінарного стягнення позивачка 24.06.2010р. від дачі пояснень відмовилась, про що складено відповідний акт 24.06.2010р. Крім цього, позивачка раніше притягувалась до дисциплінарної відповідальності, згідно наказу № 100 від 02.09.2009р. їй було оголошено догану за відсутність на робочому місці 31.08.2009р. протягом однієї години, а станом на 25.06.2010р. не минув рік від дня накладення даного дисциплінарного стягнення і згідно ст.151 КЗпП України воно не було зняте. Те, що згода профкому не була надана, він пояснив тим, що звільнення ОСОБА_1 відбувалось у період відпусток і члени профкому перебували у щорічних відпустках. Щодо нарахування позивачці заробітної плати та відпускних ОСОБА_2 пояснив, що заробітна плата за червень 2010р. була нарахована 22.06.2010р. і зареєстрована в казначействі 24.06.2010р., раніше були нараховані і відпускні, тому при здійсненні даних нарахувань не міг бути врахований факт звільнення позивачки з роботи 25.06.2010р.
Представник відповідача також пояснив, що згідно наказу № 60 від 12.05.2009р. медсестрі басейну - ОСОБА_1 встановлено графік роботи з понеділка по п'ятницю з 08:30 до 16:00 (обідня перерва 30хв. з 12:00 по 12:30), у суботу з 08:30 до 13:30. Робочим місцем визначено медичний кабінет гімназії. Однак в порушення правил внутрішнього розпорядку позивачка 24.06.2010р. була відсутня на робочому місці о 14год. 40хв., про що складено відповідний акт. Зауважив, що наслідки відсутності ОСОБА_1 на робочому місці - в басейні гімназії є досить серйозними, оскільки в басейні плавають діти і це є небезпечно для їх життя і здоров'я. Просив в позові відмовити повністю.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що до звільнення ОСОБА_1 він був її безпосереднім керівником (працює на посаді завідувача господарством гімназії), вона неодноразово порушувала правила внутрішнього розпорядку, швидше йшла з роботи у зв'язку з чим з нею проводилися відповідні бесіди про недопущення таких порушень в майбутньому, однак це не дало позитивного результату. Іноді порушення внутрішнього розпорядку нею «прикривав», пояснив, що робив це «чисто по-людськи». Однак, 31.08.2009р. ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, про що складено відповідний акт 31.09.2009р. і 02.09.2009р. накладено дисциплінарне стягнення у виді догани. Не пройшов рік, як медсестра басейну - ОСОБА_1 знов порушила внутрішній розпорядок, 24.06.2010р. була відсутня на робочому місці о 14год. 40хв. Від надання пояснень п. ОСОБА_1 відмовилась, про що також було складено відповідний акт. Свідок ОСОБА_3 уточнив, що в акті про відмову від дачі пояснень від 24.06.2010р. помилково зазначена ця дата, мала буди зазначена дата «25.06.2010р.».
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він працює в гімназії вчителем плавання, а ОСОБА_1 є медсестрою басейну, зазначив, що свої обов'язки на роботі вона виконувала добре. Коли п. ОСОБА_1 прихворіла, чи була на лікарняному, він заміняв її. Щодо порушення нею трудової дисципліни, він нічого пояснити не може , оскільки це не входить до його обов'язків, а це обов'язки керівництва гімназії.
Заслухавши позивача, представника відповідача - ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Українській гімназії №1 Івано-Франківської міської ради з 2001р., з 2003р. вона працювала на посаді медсестри басейну гімназії (а.с.27).
Відповідно до наказу № 60 від 12.05.2009р. (а.с.26) медсестрі басейну - ОСОБА_1 встановлено графік роботи з понеділка по п'ятницю з 08:30 до 16:00 (обідня перерва 30хв. з 12:00 по 12:30), у суботу з 08:30 до 13:30. Робочим місцем визначено медичний кабінет гімназії.
Згідно наказу № 100 від 02.09.2009р. (а.с.24) ОСОБА_1 оголошено догану у зв'язку з відсутністю її на робочому місці протягом однієї години 31.08.2009р. Однак, як вбачається з акта від 31.08.2009р. (а.с.25) ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 31.08.2009р. на час 15год. 55хв. Суд вважає, що даний акт та наказ суперечать одне одному і не можуть бути прийняті, оскільки в акті зазначено, що позивачка була відсутня на робочому місці 31.08.2009р. «на час 15год. 55хв.», що унеможливлює встановити точну тривалість відсутності її на роботі, а в наказі містяться відомості, що вона була відсутня протягом однієї години. Крім цього, згідно графіку роботи ОСОБА_1 (а.с.26), її робочий день закінчується о 16год. 00хв.
Згідно акту від 24.06.2010р. (а.с.23) ОСОБА_1 24.06.2010р. о 14год. 40хв. була відсутня на робочому місці, а згідно акту від 24.06.2010р. (а.с.22) вона відмовилась від написання пояснення з цього приводу.
Суд вважає, що даний акт від 24.06.2010р. (а.с.23) не може бути прийнятий як належне фіксування відмови ОСОБА_1 від дачі пояснень про її так би мовити відсутність на робочому місці, що потягло застосування такого суворого виду дисциплінарного стягнення як звільнення позивачки з роботи, яке мало місце 25.06.2010р., оскільки, як пояснив свідок ОСОБА_3, в ньому не вірно зазначена дата відмови ОСОБА_1 від дачі пояснень про відсутність її на роботі 24.06.2010р. - дата складення акту зазначена 24.06.2010р., а мала бути 25.06.2010р. Слід зазначити, що члени профкому гімназії у протоколі № 11 (а.с.33-34) також звернули на це увагу, оскільки «виникає питання, як людина не будучи на робочому місці могла відмовитись від дачі письмових пояснень в цей же день у присутності цих же людей». Також, з даного акта не можливо встановити тривалість відсутності позивачки на робочому місці, а зазначено лише, що остання була відсутня 24.06.2010р. о 14год. 40хв.
Відповідно до ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
25.06.2010р. у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин своїх посадових обов'язків і правил внутрішнього розпорядку (п.3 ст.40 КЗпП України) ОСОБА_1 звільнено з посади медсестри басейну, наказ № 98-К від 25.06.2010р. (а.с.4).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5,7 ст.40 і п.п.2 і 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Судом також встановлено, що ухвалою суду від 24.02.2011р. провадження у даній справі було зупинено для вирішення питання щодо надання згоди профспілки на звільнення ОСОБА_1 з роботи, оскільки така згода при звільненні її 25.06.2010р. не була надана (а.с.30).
Згідно роз'яснень, які містяться в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.3 ст.40 КЗпП, звільнення за ініціативи власника допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
Згідно витягу з протоколу №11 засідання профспілкового комітету Української гімназії № 1 від 03.03.2011р. (а.с.33), вбачається, що профспілковий комітет не бачить мотивів для прийняття такого покарання, як звільнення з роботи, тому не може дати згоди на її звільнення.
Тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи, було допущено порушення вимог трудового законодавства України, наслідком чого стало незаконне звільнення ОСОБА_1 з роботи, тому позовні вимоги про поновлення її на роботі підлягають до задоволення.
Крім цього, слід задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,
Позивачка була звільнена з роботи 25.06.2010р. і до часу ухвалення судом рішення про поновлення її на роботі пройшло повних двадцять п'ять місяців та чотирнадцять днів, а згідно довідки № 66 від 23.02.2011р. (а.с.20) середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становила 1124грн. 18коп.
Тому, з відповідача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 28612 (двадцять вісім тисяч шістсот дванадцять) грн. 50 коп., виходячи з наступного розрахунку: (25міс. * 1124,18грн.) + (1124,18грн. * 14дн : 31дн.)
Відповідно до ч.5 ст. 235 цього Кодексу рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 40 ч. 1 п.3, 43, 149, 232, 233, 235 КЗпП України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Української гімназії № 1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді медсестри басейну Української гімназії № 1 Івано-Франківської міської ради з 25.06.2010 року.
Стягнути з Української гімназії № 1 Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 28612 (двадцять вісім тисяч шістсот дванадцять) грн. 50 коп.
Стягнути з Української гімназії № 1 Івано-Франківської міської ради на користь держави 286 грн. 12 коп. судового збору.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 1124 (одна тисяча сто двадцять чотири) грн. 18 коп. допустити до негайного виконання.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Івано-Франківський міський суд.
Головуючий - суддя Хоростіль Р.В.