Справа № 2- 343/2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2007 року Заводський районний суд м. м Миколаєва, в складі головуючого судді -Шаманської Н.О., при секретарі - Демиденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договорів займу недійсними, захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу.
В своїй заяві позивачка зазначила, що 07 лютого 2003 року між нею та відповідачкою було укладено договори займу, в простій письмові формі, відповідно до яких позивачки передали відповідачки суму 1000 доларів США , що еквівалентно 5330 гривням, яку відповідачка гарантувала повернути відповідно до 01 серпня 2003 року, але взяті на себе зобов'язання не виконала..
Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила про задоволення її позовних вимог, на підставі ст. . ст. . 374, 376 ЦК УРСР, просила стягнути з відповідачки на її користь 5330 гривень, а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 53 гривні.
В травні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійним договору займу від 07 лютого 2003 року , посилаючись на те, що ніякого договору займу вона з позивачкою не укладала , та взагалі їй позивачка не відома. Між тим, між нею та відповідачемОСОБА_3 фактично мали місце відношення, які по своєї суті стосуються договору про спільну діяльність, на підставі якого відповідач ОСОБА_3 декілька раз, в 2003 році, вкладував свої гроші біля 33000 гривень в підприємницьку діяльність відповідачки , від якої отримував прибуток в розмірі 30000 гривень . в 2003 році ОСОБА_2 отримала кредит та повернула ОСОБА_3 гроші з врахуванням боргу, який останній повинен був їй доньки ОСОБА_4
Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила визнати недійсними договор займу від 07.02..2003 року на підставі ст. . 58 ЦК УРСР , як удавану угоду.
Крім того, позивачка вважає, що своїми діями , викладеними в позовної заяві про повернення неіснуючого боргу , відповідачі принизили її честь та гідність , що завдає їй фізичні страждання та хвилювання, в зв'язку з чим, посилаючись на ст. . 23, 201, 227, 1167 та 1190 ЦК України, позивачка ОСОБА_2 просила зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 принести їй письмові вибачення з спростуванням недостовірної інформації та стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги про стягнення суми боргу за договорами займу, підтвердив викладені в заяві обставини та просив стягнути з відповідачки суму боргу 5330 гривень. Зустрічну позовну заяву відповідачки ОСОБА_2 не визнав, просив в задоволенні позову останній відмовити посилаючись на те, що відповідачка не надала суду докази, про те, що договір займу є удаваним договором.
Як відповідач по зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 , позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, просив в задоволенні позову останній відмовити, посилаючись на те, що ніякого договору про спільну діяльність між ним та ОСОБА_2 укладено не було не в письмовій
не в іншій формі, та ніякий прибуток від діяльності він не отримував., та борг остання йому не повертала.
В судове засідання призначене на 21.02.2007 та 05.03.2007 ОСОБА_2 не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про отримання судових викликів, в зв'язку з чим, суд розглядав справу в порядку ст. 169 ЦПК України, на підставі наявних в ній доказів.
До зупинення розгляду справи, ОСОБА_2 не визнала позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на викладені в зустрічній позовній заяві вимоги.
Вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходе до наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 07 лютого 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір , в простій письмовій формі, згідно умов якого відповідачка отримала від позивачки грошову суму 1000 доларів США , що еквівалентно 5330 гривень, які відповідачка зобов'язалася повернути в строк до 01 серпня 2003 року, що підтверджується розпискою написаною власноруч відповідачкою.
Викладене дає суду підстави вважати, що між сторонами виникли правовідносини які витікають з договору займу.
Відповідно до ст. 374 ЦК УРСР, за договором займу одна сторона ( кредитор) передає інші й стороні ( позичальнику) у власність гроші, а позичальник зобов'язується повернути кредиторові таку ж суму грошей.
Але в зазначені в розписці строки відповідачка суму боргу не повернула.
Згідно ст. 161 ЦК УРСР, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Крім того, відповідно до ст. . 162 ЦК УРСР, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання по поверненню боргу, суд вважає, що відповідно до ст. . ст. . 161, 162, 165, 374 ЦК УРСР , вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми боргу 5330 гривень( з рахунку 1000 х 5, 33 гривень), згідно довідки філії „Миколаївської дирекції AT „ІНДЕКС БАНК" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2про визнання недійними договору займу від 07 лютого 2003 року , на підставі ст. . 58 ЦК УРСР, суд приходе до наступного.
Згідно ст. 58 ЦК УРСР, недійсна угода, вчинена без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Доказів про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору займу фактично не було, укладено, та розписка надана в якості доказів укладення договорів позики, написана не ОСОБА_2 , в судовому засіданні не добуто та відповідачка не надала суду жодного доказу на підтвердження своїх доводів.
Крім того, доказів про те, що між сторонами фактично мали місце відношення, які по своєї суті стосуються договору про спільну діяльність та відповідач ОСОБА_3 передавав ОСОБА_2 гроші для спільної діяльності, позивачка суду не надала.
За таких обставин , суд вважає зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійним договору займу від 07 лютого 2003 року та захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. . 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати понесені по оплаті судового збору у розмірі 53 гривень та на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором займу 5330 гривень та витрати по оплаті судового збору в розмірі 53 гривні, а всього 5383 гривні
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 гривень.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договорів займу недійсними, захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди -відмовити.
Рішення суду набирає законної чинності через 10 днів після його проголошення. На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу в судову палату по цивільним справам Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк та порядок, передбачений ст. ст. 294, 296 ЦПК України.