Справа 2-а-41/12-1012
ПО С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2012 року суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши у письмовому провадженні в смт. Іванків Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Іванківської РДА про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної грошової допомоги,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячно грошової допомоги з 01.03.2008 року по серпень 2010 року відповідно до Закону. Позивач посилається на те, що він постійно проживає на радіоактивно забрудненій території - у зоні посиленого радіологічного контролю, перебуває на обліку у відповідача, де отримує щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва. Відповідно до ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому має виплачуватися грошова допомога у розмірі 30% мінімальної заробітної плати щомісячно.
Відповідач виплачував позивачу вказані виплати у твердих сумах, а саме: щомісячну грошову допомогу у зв*язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 1 грн. 60 коп., встановленому постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до порушення прав, оскільки Закон має пріоритетне значення перед вищезазначеними постановами КМУ.
Позивач вважає дії відповідача при розрахунку йому зазначених вище сум незаконними, просить визнати їх неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок щомісячної грошової допомоги з 01.03.2008 року по серпень 2010 року згідно Закону.
У судове засідання сторони не з*явились, про день і час слухання справи повідомлені вчасно.
Позивач у заяві просив справу розглядати без його участі, позов підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з*явився, позовних вимог не визнав, написали письмове заперечення, і просили справу розглядати без їх участі, просили застосувати шестимісячний строк позовної давності, передбачений ст. 99, 100 КАС України.
Відповідно до ст.122 ч.3 КАС України суд розглядає справу у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 постійно проживає в АДРЕСА_1, яке відноситься відповідно до постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року до 4 зони радіоактивного забруднення (зони посиленого радіологічного контролю), що підтверджено паспортними даними позивача і не заперечується відповідачем.
Позов пред*явлений 27.08.2010 року. Як вбачається з відповіді, наданої на звернення позивача відповідачем, щомісячна грошова допомога у зв*язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва виплачується позивачу відповідно постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року.
Згідно ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивачам, як особам, які проживають на території посиленого радіологічного контролю, має виплачуватися щомісячна грошова допомога у зв*язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 30% від мінімальної заробітної плати. Позивачу виплачувались кошти у розмірі 1 грн. 60 коп. ( як це передбачено постановою КМУ України № 836 від 26.07.1996 року). Відповідно відповідачем недоплачувались щомісячно суми, які передбачені зазначеною вище статтею.
В період з 01.01.2008 року зазначена стаття діяла в редакції Закону України від 28.12.2007 року № 107-УІ, і відповідно до якої щомісячна грошова допомога у зв*язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства виплачувалася у розмірах, встановлених КМ України. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вказані зміни визнані неконституційними, тому з цього дня стала діяти попередня редакція статті, що визначала виплати у розмірі 30% мінімальної заробітної плати щомісяця.
Враховуючи викладене вище, слід зазначити, що встановлений ще у 1996 році постановою № 836 від 26.07.1996 року розмір грошової допомоги у зв*язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва протягом багатьох років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому іншими законами України. Зокрема, Законами України „Про Державний бюджет" на відповідні роки (за позовними вимогами на 2008-2010 роки) встановлювався певний розмір мінімальної заробітної плати, який зростав кожного наступного року. При цьому відповідні Закони не містили обмежень застосування ст. 37 Закону № 796-ХІІ. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України у 2009-2010 роках будь-яких рішень із цих питань не приймали, а внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»зміни були визнані неконституційними, то виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягали саме ст. 37 Закону № 796-ХІІ та Закони України „Про Державний бюджет»на відповідний рік в частині застосування для обрахунку встановленої ними мінімальної заробітної плати, а не постанова КМ України № 836 від 26.07.1996 року.
Позовні вимоги позивача у даній справі обмежуються серпнем 2010 року. Рішенням КС України, на яке посилається у запереченні відповідач, регулює правовідносини з виплати грошової допомоги з 2011 року.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Виплата коштів у розмірі, який значно менший ніж той, що встановлений Законами України є неправомірною, і відповідача має бути зобов*язано провести перерахунок з урахуванням виплачених коштів та стягнути перераховану суму.
Оскільки позов позивачем поданий лише 27.08.2010 року, задоволенню підлягають позовні вимоги позивача щодо грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 22.05.2008 року (враховуючи наполягання відповідача на застосуванні строку позовної давності звернення до суду). Суд також вважає за необхідне зазначити наступне. В період подачі позову (27.08.2010 року) спори цієї категорії розглядались в порядку, передбаченому ЦПК України. Відповідно і строк позовної давності визначався за нормами ЦК України і становив 3 роки. Зміни в подальшому норм законодавства (розгляд справ у порядку визначеному КАС України) та зменшення відповідно строку позовної давності, в даному випадку звужують права позивача, оскільки на момент пред*явлення позову він мав право розраховувати на захист свого порушеного права за період 3 роки, тому суд вирішує справу, враховуючи строк позовної давності, що діяв на момент звернення до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 79, 122, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Іванківської РДА щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірах менших, ніж передбачено Законом, неправомірними.
Зобов*язати управління праці і соціального захисту населення Іванківської РДА провести перерахунок щомісячної грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 30% мінімальної заробітної плати на момент виплати щомісяця, з урахуванням проведених виплат, за період з 22 травня 2008 року по 27 серпня 2010 року та стягнути перераховані кошти.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Іванківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя: