АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Кулянди М. І.

суддів: Одинака О.О., Лисака І.Н.

секретар: Тодоряк Г.Д.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Посилається на те, що за реєстрована і проживає АДРЕСА_1. 17 липня 2010 року близько 23 год. 30 хв. відповідачка по справі ОСОБА_1 без жодних на те причин, з особливою жорстокістю і прямим умислом, нанесла їй тілесні ушкодження. Внаслідок фізичних травм позивачка лікувалася амбулаторно, але оскільки стан її не покращився, вона поступила на стаціонарне лікування у міську лікарню № 3 по вул. Чапаєва м. Чернівці, де проходила курс лікування з 10 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року. Даний факт підтверджується витягом з історії хвороби № 4505 від 31 серпня 2010 року та довідкою від 16 грудня 2010 року № 912, де зазначено діагноз та перелік нанесених їй травм.

05 жовтня 2010 року на позивачку було вчинено повторний напад , внаслідок чого їй нанесено фізичні травми, що підтверджується Актом СМЕ № 2079 від 06 жовтня 2010 року.

Внаслідок нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_1 у позивачки було виявлено закриту черепно-мозгову травму (струс головного мозку), забій м'яких тканин обличчя та тіла, ерозія рогівки правого ока, стрес та моральний дискомфорт, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 1460 від 18 липня 2010 року.

Згодом, внаслідок наступних численних погроз вбивством та фізичною розправою зі

сторони ОСОБА_1 позивачка подала скаргу у порядку приватного обвинувачення, внаслідок чого 12 березня 2011 року було порушено кримінальну справу. В подальшому на підставі ст. 1 п. «В» Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08 липня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 125 ч. 2 КК України по амністії та провадження у справі закрито.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь 5 685 грн. 79 коп. витрат на лікування за придбання ліків та лікарських засобів; 1 680 грн. як часткову вартість за путівку в санаторій «Рубін», а також 10 000 грн. 00 спричиненої моральної шкоди. _______________________________________________________________________________________

№ 22ц-1123 головуючий по 1 інстанції Чебан В.М.

Категорія: 29 доповідач Кулянда М.І.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 1 403 грн. 38 коп. та моральну шкоду в сумі 3 000 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

На дане рішення ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування із ухваленням нового рішення, яким просить її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1, які мали місце 17 липня 2010 року, позивач згідно актів судово-медичного дослідження № 1460 від 18 липня 2010 року та № 2246д від 28 жовтня 2010 року отримала легкі тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, саден обличчя, синців обох нижніх кінцівок, ерозії рогівки правого ока, що призвели до короткочасного розладу здоров'я. В зв'язку з цим стаціонарно лікувалася у міській лікарні №3 по вул. Чапаєва, де проходила курс лікування з 10 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, що підтверджується витягом з історії хвороби № 4505 від 31 серпня 2010 року та довідкою від 16 грудня 2010 року за № 912, де вказано діагноз та перелік нанесених їй травм.

05 жовтня 2010 року на позивачку було вчинено повторний напад ОСОБА_1, внаслідок чого їй нанесено фізичні травми, що підтверджується Актом СМЕ за № 2079 від 06 жовтня 2010 року. Згідно поданої позивачкою скарги у порядку приватного обвинувачення відповідно до вимог ст. 27 КПК України, судом винесено постанову про порушення кримінальної справи. В подальшому на підставі ст.1 п. «В»Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08 липня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ст.. 125 ч.2 КК України по амністії та провадження у справі було закрито.

Таким чином, зібраними по справі доказами встановлено, що в ході конфлікту, який відбувся між сторонами відповідачем було нанесено позивачу легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Зазначеними неправомірними діями ОСОБА_1 позивачу завдано матеріальну шкоду.

Відповідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_2 доведено понесені нею збитки на придбання призначених ліків на загальну суму 1403,38 грн.

А тому, задовольняючи частково позовні вимоги позивача суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,стягнувши на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 1403, 38 грн., так як вищезазначена сума знайшла своє підтвердження у довідках за № 563 від 03 лютого 2012 року, № 877 від 16 грудня 2012 року, № 3 від 23 січня 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходив з характеру та обсягу страждань, які зазнала позивачка, а також засад розумності та справедливості.

Доводи апелянта про те, що суд не звернув увагу на докази та чеки додані до матеріалів справи не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги встановив, що дати купівлі медичних препаратів, які зазначені в чеках не співпадають з датами їх призначень, значна частина придбаних ліків (клофелін, фестал, цитрамон, послаблюючі, тонгінал - каплі Біттнера, медасепт, етап, сечогінні, плагріл, лепонекс, верошпірон, вода аква-няня, харчові добавки, засоби для волосся та інші) позивачці не призначалися. А тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди слід стягнути 1403,38 грн., оскільки дана сума підтверджена належними та допустимими доказами (а.с. 83, 96, 104).

Безпідставними є доводи апелянта про те, що суд при ухваленні рішення не стягнув з відповідачки вартість газового балончика, який був придбаний позивачкою для її особистого захисту, оскільки, дані витрати відповідно до вимог ч. 1 ст. 1195 ЦК України відшкодуванню не підлягають.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд також частково не відшкодував витрати на придбання путівки для оздоровлення в санаторії «Рубін»(м. Трускавець), оскільки медичний профіль даної лікувальної установи не відповідає характеру захворювання позивача, отриманих внаслідок заподіяння відповідачкою легких тілесних ушкоджень (закрита черепно-мозгова травма).

З огляду на наведене, рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: