Справа №1490/3586/12 04.09.2012 04.09.2012 04.09.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц/1490/2409/12 Головуючий першої інстанції - Спінчевська Н.А.
Категорія - 5 Суддя-доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
04 вересня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів: Локтіонової О.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Дубовою К.В.,
за участю:
представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_6
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2012 року,
ухвалене за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визначення часток у спільній власності на житловий будинок, зміну ідеальних часток та визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до цих часток, -
В С Т А Н О В И Л А:
06 листопада 2002 року ОСОБА_6 звернувся до суду з первісним позовом про поділ земельної ділянки, яка знаходиться у власності сторін та визначення порядку користування земельною ділянкою, що знаходиться у них в оренді.
Свої вимоги обґрунтував наступним.
Йому та його брату ОСОБА_7 на підставі договорів дарування належить по Ѕ частині житлового будинку АДРЕСА_1, в м.Миколаєві.
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 26 квітня 2000 року їм належить на праві спільної сумісної власності 1000 кв.м земельної ділянки, наданої для обслуговування цього будинку. А також 810 кв.м земельної ділянки, наданої Миколаївською міською радою в оренду.
Посилаючись на виникнення між сторонами суперечок щодо користування земельними ділянками та неможливість встановлення порядку користування ними в добровільному порядку, позивач просив суд провести реальний розподіл земельної ділянки, яка перебуває у власності сторін та визначити порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться у сторін в оренді.
Після проведення по справі судової будівельно-технічної експертизи від 16.07.2008 р. (т.1 а.с.221) позивач, уточнивши позов, просив поділити земельну ділянку площею 1000 кв.м. у відповідності до ідеальних часток відповідно до варіанту №3 зазначеної експертизи, а позовну вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 810 кв.м залишити без розгляду.
04 жовтня 2004 року ОСОБА_7 звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій посилаючись на неправильність визначення часток сторін, оскільки з договорів дарування вбачається, що його доля фактично є більшою, так як кількість приміщень йому була виділена більша, просив суд визначити реальні частки сторін у спірному житловому будинку, таким чином змінивши ідеальні частки, а також з їх урахуванням встановити порядок користування земельною ділянкою.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2011 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та Миколаївської міської ради в частині позовної вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою площею 810 кв.м було залишено без розгляду.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2012 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просив рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення його позовної вимоги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_6, районний суд виходив з того, що він є безпідставним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Стаття 89 Земельного кодексу України передбачає, що громадянам земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; співвласників жилого будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Згідно з п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» N7 від 16.04.2004 р. у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку сторони по справі зобов'язані подати серед іншого угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним і угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце.
При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість.
При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонам на підставі договорів дарування від 28.01.1987 р., 20.08.1996 р., 23.06.1998 р. належить по Ѕ частці житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.13-14).
Угоди чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним немає.
На праві спільної сумісної власності сторонам належить 1000 кв.м земельної ділянки, наданої для обслуговування цього будинку, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV - МК №028993 від 26 квітня 2000 року (т.1 а.с.9).
Відповідно до технічних паспортів на житловий будинок від 30.03.1987 р. (т.2 а.с.429-436), від 10.09.1993 р. (т.1 а.с.75-79), від 20.12.2007 р. (т.2 а.с.374-379), від 03.02.2012 р. (т.2 а.с.341-347) після отримання сторонами у дар частин будинку на спірній земельній ділянці самовільно побудовані, а потім розпорядженням голови адміністрації Ленінського району м.Миколаєва №113-р від 01.04.2008 р. «Про оформлення самочинно збудованих побудов по АДРЕСА_1, узаконені наступні господарські будівлі: нежитлова прибудова літ.«А-2», душ літ.«У», гараж літ.«С», сарай літ.«Ц», сарай літ.«Ф», майстерня літ.«Х».
З висновку судової будівельно-технічної експертизи №4390-4391 від 16.07.2008 р. (т.1 а.с.221-232), яка проведена експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Яновською С.М., вбачається, що дослідження нею земельної ділянки проводилося 28 листопада 2008 року, без врахування вищезазначених господарських будівель.
Нею було запропоновано три варіанти поділу земельної ділянки.
Другим та третім варіантом передбачено знесення гаражу літ.«С», проти чого заперечує ОСОБА_7
Перший варіант поділу передбачає наявність одного з входів на земельну ділянку з провулка Шевченка через земельну ділянку, яка знаходилася на момент проведення експертизи у сторін в оренді.
На даний час сторонами договір оренди з Миколаївською міською радою не укладений. Позов про визначення порядку користування цією земельною ділянкою за заявою позивача залишений без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на даний час поділ спірної земельної ділянки є неможливим, оскільки поділу будинку та належних до нього господарських будівель та споруд в натурі не відбулося.
Із пояснень сторін вбачається, що між ними існує спір в суді адміністративної юрисдикції щодо скасування розпорядження №113-р від 01.04.2008 р. «Про оформлення самочинно збудованих побудов по АДРЕСА_1.
Тільки після визначення за кожною стороною його частки у натурі у будинку та належних до нього господарських будівлях і спорудах можливо визначити реальний поділ ділянки, оскільки суд в рішенні повинен буде зазначити найбільш оптимальний варіант, щоб сторонам було зручніше користуватися своїми приміщеннями та здійснювати догляд за ними.
Таким чином, рішення суду в частині вирішення первісного позову ОСОБА_6 є правильним.
В іншій частині рішення суду не є предметом апеляційного розгляду, оскільки сторонами не оскаржується.
Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді
< Текст >