Справа №1490/3578/12 04.09.2012 04.09.2012 04.09.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/1490/2405/12 Головуючий першої інстанції - Патрик Ю.Ю.

Категорія - 27 Суддя-доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Локтіонової О.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Дубовою К.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області

від 20 червня 2012 року,

ухвалене за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

10 квітня 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з первісним позовом, який обґрунтувала наступним.

03 вересня 2009 року між нею та відповідачкою був укладений договір позики, відповідно до якого вона передала ОСОБА_3 50 000 грн. з умовою їх повернення в тридцятиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

08 лютого 2012 року нею було надіслано на адресу ОСОБА_3 вимогу про повернення позичених коштів. Однак відповідач зазначеного не виконала. Тому ОСОБА_4 просила стягнути на її користь заборгованість в сумі 50 000 грн.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 вказувала, що оскільки зазначені кошти вона не отримувала, то вимоги позивачки є необґрунтованими.

01 червня 2012 року ОСОБА_3 пред'явила зустрічний позов, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_4 не передавала їй коштів, просила визнати договір позики недійсним.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 червня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено. З ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за договором позики в сумі 50 000 грн. та 500 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення зустрічних позовних вимог та відмову у задоволенні первісного позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, а зустрічні позовні вимоги є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статті 1046, 1047 ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Тобто зі змісту зазначеної норми вбачається, що пред'явлення розписки не є обов'язковим для даних правочинів, а застосовується в добровільному порядку за згодою сторін.

Статті 1049, 1050 ЦК України регламентують, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 1051 ЦК України передбачає можливість оспорення договору позики за безгрошовістю.

Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що 03 вересня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець - ОСОБА_4 передала у власність позичальнику - ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 50 000 грн. Позичальник зобов'язалася повернути їх не пізніше ніж за тридцять календарних днів з моменту пред'явлення вимоги (а.с.4).

Така вимога була пред'явлена ОСОБА_3 08 лютого 2012 року (а.с.5).

ОСОБА_3 зазначені кошти не повернула.

Спірний договір відповідає вимогам ст.ст.1046, 1047 ЦК України, підписаний відповідачкою власноручно і не містить посилань на безгрошовість даної угоди.

Встановивши зазначені обставини, районний суд відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України дійшов правильного висновку, що одностороння відмова від договору не допускається, а зобов'язання має виконуватись належним чином.

Що ж стосується вирішення судом зустрічного позову, то оскаржуване рішення в цій частині відповідає вимогам матеріального й процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Оскільки рішення районного суду ухвалено з дотриманням вимог законодавства, то підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 20 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді

< Текст >