КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2012 № 16/5026/479/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Яковлєва М.Л.
за участю представників:
від позивача: представники - Яровенко А.М., Греченюк С.О. - за довіреностями,
від відповідача: представник - Оберемко І.І. - за довіреністю,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікос», м. Черкаси
на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 р.
у справі № 16/5026/479/2012 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікос», м. Черкаси,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пласттрейдинг», м. Черкаси
про припинення та визнання права власності на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И В :
У березні 2012 р. Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікос», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пласттрейдинг» та, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, остаточно просило:
- припинити право власності ТОВ «Нікос» на предмет іпотеки, а саме комплекс: магазин непродовольчих товарів (літ. А-3, А-2, А'-2 інвентарної справи) загальною площею 311 кв.м, гараж (літ. Ж-I інвентарної справи) загальною площею 66,7 кв.м, офіс-склад (літ. В-І, в інвентарної справи) загальною площею 106,0 кв.м, ангар (літ. Г-І інвентарної справи) загальною площею 350,4 кв.м, гараж (літ. Б інвентарної справи) загальною площею 160,3 кв.м, огорожа (літ. 1-2,3 інвентарної справи), замощення (літ. І інвентарної справи), гараж (літ. Д інвентарної справи) загальною площею 86,3 кв.м, гараж (літ. Е інвентарної справи) загальною площею 89,4 кв.м, гараж (літ. Ж інвентарної справи) загальною площею 66,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 419;
- припинити право власності ТОВ «Нікос» на предмет іпотеки, а саме виробничий корпус металопластикових виробів з прибудовою (літ. «Д-ІІ, д інвентарної справи) загальною площею 4990,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, пров. ХХ партз'їзду, 8/9;
- припинити право власності ТОВ «Нікос» на предмет іпотеки, а саме нежилі будівлі: лікувально-оздоровчий комплекс (літ. «А-2», а, а' інвентарної справи) загальною площею 1460,2 кв.м, спортивно-оздоровчий комплекс з прибудовами (літ. «Б-2, б.2, б.3 інвентарної справи) загальною площею 1216,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 14 грудня, 8;
- визнати за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки, а саме комплекс: магазин непродовольчих товарів (літ. А-3, А-2, А'-2 інвентарної справи) загальною площею 311 кв.м, гараж (літ. Ж-I інвентарної справи) загальною площею 66,7 кв.м, офіс-склад (літ. В-І, в інвентарної справи) загальною площею 106,0 кв.м, ангар (літ. Г-І інвентарної справи) загальною площею 350,4 кв.м, гараж (літ. Б інвентарної справи) загальною площею 160,3 кв.м, огорожа (літ. 1-2,3 інвентарної справи), замощення (літ. І інвентарної справи), гараж (літ. Д інвентарної справи) загальною площею 86,3 кв.м, гараж (літ. Е інвентарної справи) загальною площею 89,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 419;
- визнати за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки, а саме виробничий корпус металопластикових виробів з прибудовою (літ. «Д-ІІ, д інвентарної справи) загальною площею 4990,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, пров. ХХ партз'їзду, 8/9;
- визнати за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки, а саме нежилі будівлі: лікувально-оздоровчий комплекс (літ. «А-2», а, а'» інвентарної справи) загальною площею 1460,2 кв.м, спортивно-оздоровчий комплекс з прибудовами (літ. «Б-2, б.2, б.3 інвентарної справи) загальною площею 1216,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 14 грудня, 8.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 р. у справі № 16/5026/479/2012 позов задоволено частково.
У задоволенні позовних вимог про припинення права власності ТОВ «Нікос» на предмет іпотеки відмовлено.
В решті позовні вимоги задоволено повністю.
В порядку звернення стягнення на майно визнано за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» право власності на предмет іпотеки:
- комплекс: магазин непродовольчих товарів (літ. А-3, А-2, А'2) загальною площею 311,0 кв.м., гараж ( літ. Ж -І) загальною площею 66,7 кв. м., офіс - склад ( літ. В-І, в) загальною площею 106,0 кв. м., ангар (літ. Г-І) загальною площею 350,4 кв. м., гараж ( літ. Б) загальною площею 160,3 кв. м., огорожа ( літ. 1-2,3 ), замощення ( літ. І), гараж ( літ. Д. ) площею 86,3 кв. м. , гараж ( літ. Е) загальною площею 89,4 кв. м. за адресою : м. Черкаси, вул. Ільїна, 419;
- виробничий корпус металопластикових виробів із прибудовою ( літ. Д-ІІ, д), загальною площею 4 990,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, пров. ХХ партз'їзду, б.8/9.
- нежитлові будівлі: лікувально-оздоровчий комплекс ( літ. "А-2", а, а') загальною площею 1460,2 кв. м., спортивно оздоровчий комплекс з прибудовами ( літ. "Б-2, б2, б3 ) загальною площею 1216,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 14 грудня, б.8.
Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікос» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 64 380,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікос» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято при невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального та порушенні норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Пласттрейдинг» в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Опанасенко В.Ю., зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, просить розглянути справу за відсутності ТОВ «Пласттрейдінг».
Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2007 р. між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ТОВ «ПластТрейдінг» було укладено генеральний кредитний договір № 895/09.2-057 про здійснення кредитування, за умовами якого позивач надає позичальнику кредит в межах загального ліміту в розмірі 14 000 000,00 грн., що визначається цим договором та додатковими угодами до нього, зі сплатою процентів в розмірі не менше 16% річних на строк кредитування з 12.06.2007 року по 11.03.2010 року.
Статтею 2 кредитного договору було передбачено, що кредит в межах суми ліміту може видаватися разовими кредитами, не відновлювальними та відновлювальними кредитними лініями, овердрафтом та ін. способами.
Нарахування процентів проводиться методом «факт/360» за фактичну кількість днів користування кредитом з умовною кількістю днів у році 360 на суму фактичного залишку боргу по кредиту ( п. 2.6.), а сплачуються проценти щомісячно по 5-те число кожного місяця, наступного за місяцем нарахування процентів (п. 2.7.).
Згідно п. 2.14. кредитного договору - за порушення умов п. 3.3.3. цього договору про обов'язок позичальника спрямовувати частину своїх поточних надходжень через рахунки у банку позивача, третя особа по справі повинна сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі ставки по кредиту з п. 1.1. (не менше 16 %) + 1%.
У п. 2.11 сторони договору погодили, що при недостатності коштів для погашення всіх належних поточних платежів по кредиту, кошти в першу чергу спрямовуються на погашення прострочених процентів, потім на погашення прострочених платежів по кредиту, чергових процентів, чергових платежів по кредиту, неустойки та в останню чергу - витрати кредитора за вимогам, пов'язаними із цим договором та зверненням стягнення на предмет іпотеки і відшкодування збитків.
Додатковою угодою № 1 від 12.06.2007 року сторонами договору було погоджено, що позивач надає кредит з лімітом заборгованості 6 200 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення 11.03.2010 року зі сплатою 16% річних.
Додатковою угодою № 2 від 12.06.2007 року сторонами договору погоджено видачу позичальнику кредиту з лімітом заборгованості 7 800 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення 11.03.2010 року зі сплатою 16% річних.
Однак, у кінцевий строк - 11.03.2010 року позичальник свій борг не погасив.
Заборгованість за кредитом за додатковою угодою № 1 становить 5 582 490,66 грн., а за процентами - 633 558,58 грн.
Заборгованість за кредитом за додатковою угодою № 2 становить 7 786 216,43 грн., а за процентами 897 144,07 грн. згідно розрахунку.
Ухвалою від 02.09.2010 року у справі № 01/775 за заявою ТОВ «ПластТрейдінг» про визнання його банкрутом було визнано вимоги кредитора позичальника - Київської міської філії АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» на суму 14 456 194,35 грн. на підставі заборгованості за генеральним договором про здійснення кредитування і додатковими угодами до нього № 1 і № 2, якими обґрунтовано також і позовні вимоги у даній справі. Дана ухвала набрала чинності.
Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у справі доказів того, що позивач і третя особа поза волею відповідача по справі досягли згоди по умовах кредитування, які б збільшували відповідальність відповідача по справі, що порушувало б його права. Відповідачу було відомо про суть основного зобов'язання, виконання якого він забезпечував передачею майна в іпотеку, оскільки в іпотечних договорах є пряме посилання на генеральний договір про здійснення кредитування № 895/09.2-057 від 12.06.2007 року з максимальним лімітом кредитування і відсотковою ставкою по кредиту, а додатки № 1 і № 2 були його невід'ємними частинами і підписані в той же день.
При цьому, відповідач не є стороною договорів кредитування і між позивачем та третьою особою, які ці договори зі свого боку не оспорюють ні в частині отримання кредиту, ні в частині визначення боргу за ними, а тому відповідач не може оспорювати кредитні договори зі свого боку по підставах недосконалості їх формулювання у визначенні основного зобов'язання, яке для сторін цього договору є достатньо зрозумілим.
Відповідач також посилається на наявність у іпотечних договорах арбітражного застереження про те, що спори і розбіжності, які виникають у сторін за договором вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків за адресою м. Київ, вул. М. Раскової, 15, або іншими визначеними суддями в порядку черговості.
Колегія суддів зазначає, що дані доводи були також досліджені судом першої інстанції, який дійшов правомірного висновку, що Законом України від 05.03.2009 р. N 1076-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» внесені зміну у закон «Про третейські суди» і у відповідності до п. 7 ст. 6 Закону третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.
Доводи відповідача про те, що незважаючи на такі обставини арбітражна застереження підлягає виконанню обома сторонами договору, а позивач повинен спершу ініціювати через суд внесення змін договорів іпотеки про виключення арбітражної застереження, а лише потім звертатися до господарського суду з позовом, є неспроможними, оскільки законодавством не вказано позивачу обов'язково притримуватися саме такого алгоритму дій. Конкретний спосіб захисту свого порушеного права обирає виключно кредитор. Якщо чинним законодавством заборонений договірний спосіб захисту права через третейський суд, то сторона ні в якому разі не позбавлена можливості захищати свої права через державні судові установи. При цьому ніякої потреби у попередньому визнанні недійсною умови договору, яка стала суперечити чинному законодавству немає, оскільки про це прямо не вказано у законодавстві.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу передачі права власності на іпотечне майно.
Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон № 898-IV) встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі). Отже, наведеними вище нормами законодавства (насамперед статтями 36, 37 Закону N 898-IV) не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, разом з іншими, може застосовуватися, якщо це передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК має право вимагати застосування його судом. Крім того, позбавлення права вирішення справи у такій спосіб в судовому порядку, суперечило б статтям 55, 124 Конституції.
Таким чином, оскільки право на набуття у власність предмету іпотеки передбачено договорами іпотеки між його сторонами в якості окремого способу звернення стягнення на майно, то позивач вправі вимагати застосування такого способу задоволення своїх кредиторських вимог через суд.
Також, відповідач посилається на те, що в зв'язку із порушенням справи про банкрутство позичальника було введено мораторій на задоволення вимог його кредиторів, який повинен бути поширений також і на всі види забезпечення по його боргових зобов'язаннях, а тому позивач не має права в даний час звертати стягнення на предмет іпотеки та визнавати на нього право власності.
Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, виходячи з наступного:
Справу про банкрутство порушено у відношенні ТОВ «Пласттрейдинг». Відповідач є його майновим поручителем і не є учасником справи про банкрутство. Предмет іпотеки за трьома договорами ніяким чином не може потрапити у ліквідаційну масу банкрута - третьої особи, оскільки це підприємство не є власником предмету іпотеки.
Відповідач у своїх твердженнях посилається на визначення мораторію із ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» про те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
Однак, складові такого визначення можуть стосуватися лише відносин, стороною в яких є підприємство-банкрут. Заходи, спрямовані на забезпечення виконання боргових зобов'язань, на думку суду, це укладення боржником договорів забезпечення під час дії мораторію. В даному ж випадку договори іпотеки стали забезпеченням ще під час їх укладення у 2007 році.
При укладенні договорів іпотеки з іншою особою ніж боржник, згода боржника на вчинення такого правочину не вимагається, а тому третя особа не має ніякого відношення до іпотечних договорів і ці договори ніяким чином не можуть бути об'єктом регулювання у процедурі банкрутства. Крім того, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлює заборон на погашення боргу підприємства-банкрута коштами чи майном іншої особи - його майновим поручителем, поручителем чи гарантом, оскільки ці відносини виникають між кредитором та цією іншою особою і не стосуються прав боржника та інших його кредиторів.
Відповідач також вказував на те, що спір про стягнення боргу з відповідача грошовими коштами вже розглядається третейським судом і при задоволенні позову у даній справі відбудеться подвійне стягнення боргу, що порушуватиме права відповідача. Дані заперечення суд відхиляє з наступного:
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не передбачає обмеження для кредитора скористатися реалізацією лише одного способу забезпечення виконання зобов'язання - якщо укладено кілька видів забезпечення (договори застави, іпотеки , поруки, гарантії), то при настанні певних обставин кожний із цих договорів може бути самостійною і паралельною з іншими підставою для пред'явлення вимог кредитора до зобов'язаної особи за цими договорами (на одну і ту ж саму суму) аж до повного погашення боргу по кредиту, оскільки це не заборонено законом.
При цьому обов'язок контролювати, щоб не відбулося подвійного стягнення за кількома рішеннями суду покладено на органі ДВС, боржника та банку. Права відповідача при цьому будуть повністю захищені - ст. 117 ГПК України дає можливість боржнику в 10-денний строк домогтися визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в одній справі у випадку, якщо борг вже буде повністю погашено за наказом суду у іншій справі на виконання одного і того ж боргового зобов'язання.
Іпотечні договори при визначенні забезпеченого ним основного зобов'язання, містять посилання на Генеральний договір про здійснення кредитування № 895/09.2-057 від 12.06.2007 року, невід'ємними частинами якого є додаткові угоди № 1 і 2, якими визначено ліміт кредитування та максимальну відсоткову ставку по кредиту - 17%.
Доказів про те, що без згоди відповідача шляхом зміни Основного кредитного зобов'язання було збільшено обсяг відповідальності відповідача - у справі немає.
Кінцевий термін користування кредитними коштами припинився 11.03.2010 року і відповідач наполягає, що позивач пропустив шестимісячний термін для пред'явлення вимоги до відповідача, як до майнового поручителя, а тому відповідальність відповідача слід вважати припинено.
Суд не погоджується із цими доводами відповідача, виходячи з такого:
У відповідності до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. В цій статті прямо не йде мова про те, що порука буває грошовою та майновою. А ст. 551 ЦК таке прямо передбачає предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. При цьому і порука і неустойка є різновидами способів забезпечення виконання зобов'язання, але їх предмет є різним (тільки грошовий або майновий та грошовий).
Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, а майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
У відповідності до ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Генеральним договором на здійснення кредитування та додатковими угодами до нього № 1 і № 2 від 12.06.2007 року було передбачено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, сплати процентів та інших платежів є договори іпотеки комплексу будівель та споруд за адресою м. Черкаси вул. Ільїна, 419; провул. ХХ партз'їзду 8/9 та м. Черкаси вул. 14 Грудня буд. 8.
Так, відповідно до іпотечного договору № ІД1-895/09.2-057 Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Позичальником основного зобов'язання, наступне нерухоме майно:
право оренди (користування) земельною ділянкою загальною площею 3726 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 419, які Іпотекодавець отримав згідно договору оренди землі від 13.09.2006 року, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 03.10.2006 року за № 040677500389 та об'єкт нерухомого майна в стані реконструкції, а саме комплекс: салон - магазин ( літ. А-3 інвентарної справи) загальною площею 284,8 кв. м., автомобільні бокси ( літ. А-2, А'), офіс - склад ( літ. В-І, в , інвентарної справи) загальною площиною 106,0 кв. м., ангар (літ. Г-І інвентарної справи) загальною площиною 350,4 кв. м., гараж ( літ. Б інвентарної справи) загальною площиною 160,3 кв. м., огорожа ( літ. 1-2,3 інвентарної справи), замощення ( літ. І інвентарної справи), гараж ( літ. Д. інвентарної справи) загальною площиною 86,3 кв. м. , гараж ( літ. Е інвентарної справи) загальною площею 89,4 кв. м. , гараж ( літ. Ж інвентарної справи) загальною площею 66,7 кв. м. право власності на який виникне після введення реконструйованого об'єкту в експлуатацію, отримання Свідоцтва про право власності на завершений реконструкцією об'єкт та реєстрації права власності у ЧООБТІ.
Іпотечним договором № ІД2-895/09.2-057 Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Позичальником основного зобов'язання, наступне нерухоме майно:
виробничий корпус ( літ. "Д-ІІ", інвентарної справи), загальною площею 4648,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, пров. ХХ партз'їзду, б.8/9 та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ номер 596395 від 25.05.2007 року виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради, право власності на яке зареєстроване згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14789831 від 05.06.2007 р. ЧООБТІ в книзі 29 номер запису 2500 та в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 18996287.
Іпотечним договором № ІД3-895/09.2-057 Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно:
нежитлові будівлі: лікувально-оздоровчий комплекс ( літ. "А-2", а, а'інвентарної справи), загальною площею 1460,2 кв. м., спортивно оздоровчий комплекс з прибудовами ( літ. "Б-2, б.2, б.3 інвентарної справи) загальною площею 1216,0 кв. м. , що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 14 грудня, б.8 та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2007 року, посвідченого Миколенко І.М., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 568, право власності на яке зареєстроване згідно з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14306752 від 19.04.2007 р. ЧООБТІ в книзі 28 номер запису 2414 та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 17612053.
Згідно п. 4.1 договорів іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем Основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.
Відповідно до п. 4.6.3 договорів іпотеки Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України іпотеку".
Судом першої інстанції було встановлено, що за адресами пров. ХХ партз'їзду, 8/9 та вул. Ільїна, 419 у м. Черкаси відповідач із отриманням належних дозволів провів реконструкцію та добудову нерухомого майна і в даний час на праві власності відповідач володіє таким майном:
магазин непродовольчих товарів (літ. А-3, А-2, А') загальною площею 311,0 кв.м., гараж ( літ. Ж -І) загальною площею 66,7 кв. м., офіс - склад ( літ. В-І, в) загальною площиною 106,0 кв. м., ангар (літ. Г-І) загальною площиною 350,4 кв. м., гараж ( літ. Б) загальною площиною 160,3 кв. м., огорожа ( літ. 1-2,3 ), замощення ( літ. І), гараж ( літ. Д. ) площею 86,3 кв. м. , гараж ( літ. Е) загальною площею 89,4 кв. м. за адресою : м. Черкаси, вул. Ільїна, 419;
виробничий корпус металопластикових виробів із прибудовою ( літ. Д-ІІ, д), загальною площею 4 990,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, пров. ХХ партз'їзду, б.8/9.
нежитлові будівлі: лікувально-оздоровчий комплекс ( літ. "А-2", а, а') загальною площею 1460,2 кв. м., спортивно оздоровчий комплекс з прибудовами ( літ. "Б-2, б2, б3 ) загальною площею 1216,9 кв. м. , що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 14 грудня, б.8.
Дані обставини також підтверджені і довідкою ЧООБТІ від 22.05.2012 року № 1266.
Проведення реконструкції та добудови предмету іпотеки не припиняє права іпотекодержателя на нього, виходячи з такого:
В п. 1.1. кожного договору іпотеки прямо передбачено, що невід'ємною частиною предмету іпотеки вважаються всі наступні покращення, переобладнання заставленого предмету іпотеки, що будуть проведені за термін проведення обслуговування боргу за основним зобов'язанням.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:
нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернено стягнення;
нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Цим ознакам предмет спору між сторонами відповідає, а тому підстав для припинення у позивача права іпотеки на нерухоме майно не встановлено.
Заявою від 22.05.2012 року позивач уточнив свої позовні вимоги в частині переліку, літер та площ приміщень у нерухомому майні, на яке позивач просить припинити та визнати право власності. Дані уточнення не призвели до зміни підстави та предмету позову, а тому суд першої інстанції правомірно прийняв їх до розгляду.
У відповідності до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Позивач провів оцінку предмету іпотеки, про що у справу надано звіти суб'єкта оціночної діяльності з усіма матеріалами оцінки станом на травень 2012 року. З даної оцінки вбачається, що загальна ринкова вартість всіх предметів іпотеки знизилася проти даних оцінки в жовтні 2011 року і становить лише 11 193 000,00 грн. при розмірі боргу позичальника більше 14 млн.грн.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта, що ПАТ «Укрсоцбанк» не надсилав відповідачу та третій особі письмових повідомлень про порушення основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Так, в матеріалах справи знаходиться відповідна претензія позивача від 12.05.2010 р. та докази її вручення відповідачу. Посилання відповідача на те, що дана претензія направлена від імені неналежної особи - Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» не заслуговують на увагу, оскільки у філія у даному випадку діяла від імені та в інтересах позивача у відповідності до ст. 95 ЦК України.
Отже, що позивачем доведено правомірність підстав позовних вимог зібраними у справі доказами, а тому в частині вимог про визнання права власності на предмет іпотеки за трьома іпотечними договорами від 13.06.2007 року в процедурі звернення стягнення на майно позов підлягав задоволенню повністю.
В частині вимог про припинення права власності відповідача на предмет іпотеки місцевим господарським судом правомірно відмовлено, оскільки дані вимоги не є належним способом захисту порушеного права.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікос» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 р. у справі № 16/5026/479/2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 16/5026/479/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Авдеєв П.В.
Яковлєв М.Л.