24.09.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа №2020/2-355/2012 рік. Головуючий 1 інст.: - Боговський Д.Є.

Провадження №22-ц-/2090/6478/2012 рік. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: право власності.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2012 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді : - Кокоші В.В.,

суддів : - Бобровського В.В., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі: - Каплаух Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 8 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, 3-особа: ПАТ КБ «ПриватБанк»- про визнання права власності на частку квартири та зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, 3-особа: ПАТ КБ «ПриватБанк»- про виселення з квартири,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2011 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що з серпня 2004 року він та ОСОБА_8 мешкали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та мають від сумісного проживання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На початку 2005 року вони прийняли рішення придбати для себе житло.

25 травня 2005 року ОСОБА_8 отримала в ПАТ КБ «ПриватБанк»кредит у сумі 21 000 доларів США та цього ж дня придбала за договором купівлі-продажу на своє ім'я квартиру АДРЕСА_1

Після придбання житла вони вселилися до квартири та продовжували мешкати в ній однією сім'єю.

З січня 2006 року по грудень 2006 року він спрямовував свої особисті кошти на погашення кредиту ОСОБА_8, загальна сума яких склала понад 16 000 доларів США.

У травні 2008 року ОСОБА_8 забрала свої речі та разом із сином переїхала проживати до своїх батьків, які потребували стороннього догляду.

В подальшому ОСОБА_8 стала вимагати від нього звільнити належну їй квартиру.

Вважав, що на час придбання квартири він перебував з ОСОБА_8 у фактичних шлюбних стосунках, допомагав їй погашати кредит отриманий на придбання житла, а тому квартира є їх спільною сумісною власністю.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 69,70,74 СК України, ст.ст. 328, 355, 368 ЦК України, ОСОБА_6 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

Відповідачка ОСОБА_8, позов не визнала, посилаючись на його безпідставність.

У листопаді 2012 року ОСОБА_8, в особі свого представника, звернулася в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_6, 3-особа: ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення із квартири.

В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що 27 травня 2005 року вона на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1.

Цього ж дня вона та ПАТ КБ «ПриватБанк»уклали договір іпотеки, згідно з яким вона передала в іпотеку банку належну їй квартиру для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між нею та банком 27 травня 2005 року.

Користуватися належною їй квартирою вона не може, оскільки в ній без реєстрації мешкає ОСОБА_6 та відмовляється її звільнити.

З ОСОБА_6 вона деякій час зустрічалася, при цьому у спірній квартирі з ним ніколи не мешкала, сумісного господарства з ним не вели, стосунків, які притаманні подружжю у них не було, згоди на вселення до квартири для проживання вона позивачу не надавала.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 16, 321,386, 391 ЦК України, ОСОБА_8 просила суд виселити ОСОБА_6 з належної їй квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_6, в особі свого представника, зустрічний позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» позов ОСОБА_6 не визнав.

Не заперечував щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_8

При цьому зазначав, що на час укладення кредитного договору та договору іпотеки ОСОБА_8 інформувала банк, що в зареєстрованому і цивільному шлюбі ні з ким не перебуває.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 8 серпня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено.

Виселено ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 судовий збір у сумі 94 грн. 10 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з того, що ОСОБА_6 не довів у суді, що придбана ОСОБА_8 квартира є їх спільною сумісною власністю.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2005 року ОСОБА_8 та ПАТ КБ «Приват Банк»уклади кредитний договір №НАЕ2GК01270009, згідно з яким банк надав ОСОБА_8 цільовий кредит у сумі 23 633, 40 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1, строком до 26 травня 2020 року (а. с. 58-62).

Цього ж дня, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 уклади договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_11, згідно з яким ОСОБА_10 продала, а ОСОБА_8 придбала за 95 455 грн. квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 12-14).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №НАЕ2GК01270009 ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_8 27 травня 2005 року уклади договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_11, згідно з яким ОСОБА_8 передала в іпотеку банку придбану нею на кредитні кошти квартиру АДРЕСА_1 (а. с.63-68).

Згідно довідки №317 від 6 березня 2012 року, виданої дільницею №24 КП «Жилкомсервіс» на ім'я ОСОБА_8, в квартирі АДРЕСА_1 не зареєстрована жодна особа ( а. с. 152).

Звертаючись з позовом в суд про визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири, ОСОБА_6 зазначав, що з серпня 2004 року він перебував з відповідачкою у фактичних шлюбних відносинах, що є підставою для застосування до набутого в той час майна глави 8 СК України.

У зустрічному позові ОСОБА_8 не заперечувала факту інтимних стосунків з позивачем, однак фактів проживання з ним однією сім'єю, ведення спільного бюджету та господарства не визнала.

Доказів на підтвердження факту перебування з відповідачкою у фактичних шлюбних відносинах, зокрема, відповідного рішення суду, позивачем ОСОБА_6 не надано, а в межах даної справи вимога про встановлення факту перебування з відповідачкою ОСОБА_8 у фактичних шлюбних відносинах позивачем не заявлялася.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать, що придбана ОСОБА_8 квартира є їх спільним сумісним майном та обґрунтовано відмови йому у визнання за ним права власності на 1/2 частину спірної квартири.

Судовим розглядом встановлено та не спростовується сторонами, що ОСОБА_6 тимчасово мешкає в квартирі АДРЕСА_1 без відповідної реєстрації.

На письмову вимогу ОСОБА_8 від 7 вересня 2011 року про звільнення квартири АДРЕСА_1, добровільно виселитися із вказаної квартири відмовився ( а. с.70-71).

У зв'язку з цим, суд правомірно поновив порушене право ОСОБА_8 на володіння та користування належною їй квартирою шляхом виселення з квартири тимчасового жильця ОСОБА_6

Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 8 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: