КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-11977/11 Головуючий у 1-й інстанції: Косач І.А.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів -Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулася суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання протиправними дій щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату даної допомоги за 2010 рік.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.10.2011 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішенням та постановити нове про відмову в позові.

В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕМ, евакуйованою із зони відчуження 2 категорії.

Щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік позивачці нарахованого у розмірі 75 грн. та виплачено 13.05.2011 року.

Позивачка вважає, що такий розмір даної допомоги є значно нижчим, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.

Апеляційна інстанція погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, а тому вважає за необхідне зазначити наступне:

Виходячи з положень ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої щорічна допомога на оздоровлення евакуйована із зони відчуження у 1986 році 2 категорії виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Доводи відповідача про необхідність застосування постанови КМ України для визначення розмірів виплат позивачці щорічної допомоги на оздоровлення, необґрунтовані і суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.10.2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.