ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2006 р.                                                            Справа № 44/143-06 (н.р. 40/251-05)

вх. № 4259/4-44 (н.р. 6334/4-40)

Суддя господарського суду Дюкарєва С.В. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Державний комітет України з державного матеріального резерву, м. Київ  

до  ВАТ "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки  

про повернення матеріальних цінностей та стягнення 26870782,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Державний комітет України з державного матеріального резерву) звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов’язати  відповідача (ВАТ “Харківська ТЕЦ-5”) повернути до державного матеріального резерву 64694000куб.м. природного газу, стягнути з відповідача на користь позивача плату за позичання природного газу у розмірі 5887154грн., штраф у розмірі 18114320грн., пеню у розмірі 2869308,28грн. пені. Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем вимог договору № юр-7/958-99 від 24.12.1999р.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України № 2045 від 28.12.2002р. строки повернення органічного палива продовжено до 01.01.2023р., а тому строк виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору № юр-7/958-99 від 24.12.1999р. щодо повернення отриманого газу не наступив, а тому безпідставно нараховано позивачем і штраф, і пеню за прострочення повернення палива. Щодо пред’явленої до стягнення плати за позичання природного газу у розмірі 5887154грн. відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2006р. в зв’язку з щорічною відпусткою судді Ільїна О.В. справу передано до розгляду судді Дюкарєвій С.В.

У судове засідання 23.10.2006р. представники сторін не з’явились, причини неявки у судове засідання не повідомили.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2006р. учасники судового процесу повідомлені, що неявка їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами. За таких обставин справа розглядається згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно п.13 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10 1997р., відпуск матеріальних цінностей із державного резерву в порядку тимчасового позичання на термін понад шість місяців та з незнижуваного запасу здійснюється згідно з актом Кабінету Міністрів України, проект якого готується за зверненням центрального, місцевого органу виконавчої влади, з визначенням одержувачів, терміну та умов відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, розміру плати за позичання, а також терміну їх повернення.

Згідно п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.1999р. № 1432-р дозволено Держкомрезерву відпустити в грудні 1999 р. тепловим електростанціям Міненерго в порядку тимчасового позичання 1 млрд. куб. метрів природного газу для потреб підприємств енергетичного комплексу із сплатою щомісяця 0,5 відсотка вартості відпущеного газу за користування.

На виконання зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України, 24.12.1999 р. між Державним комітетом України по матеріальних резервах (правонаступником якого відповідно до Постанови КМ України від 30.06.2000 р. № 1041 стало Державне агентство з управління державним матеріальним резервом України, правонаступником якого в свою чергу відповідно до Указу Президента України від 07.08.2001 р. № 60/2001 р. є позивач) та ДП "Харківська ТЕЦ-5" (правонаступником якого Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України від 17.03.2003 р. № 133 є відповідач) було укладено договір № юр-7/958-99 від 24.12.1999 р.

Відповідно до умов зазначеного договору Держкомрезерв відпускає із державного резерву в грудні 1999 р. природний газ в кількості до 96,0 млн. куб м. по ціні 280,3286 грн. без ПДВ, а відповідач зобов'язаний повернути у травні-червні 2000р. до державного резерву природний газ у фактично відпущеному обсязі, або оплатити його вартість на розрахунковий рахунок позивача по ціні, що діятиме на час повернення, але не нижчою ціни відпуску.

На виконання умов договору № юр-7/958-99 від 24.12.1999р. відповідачу було відпущено та фактично отримано ним в грудні 1999 р. 64 694 000 куб. м. природного газу, що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 12.12.2003 р. по справі № 4/9,  залишеним без змін Постановою Верховного Суду України від 22.02.2005р.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, позивач свої обов'язки по договору № юр-7/958-99 від 24.12.1999 р. виконав належним чином, відповідач же свого обов'язку по поверненню запозиченого природного газу або сплаті його вартості у терміни, обумовлені договором, не виконав.

У відповідності до ст. 2 Закону України “Про державний матеріальний резерв” позичання матеріальних цінностей з державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного, резерву на договірних засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей або, у разі неможливості їх повернення, - з відшкодуванням за рішенням Кабінету Міністрів України грошової вартості на час повернення, але не менше, ніж на час відпуску, з наступним спрямуванням одержаних коштів на закладення відповідної кількості матеріальних цінностей.

Договором № юр-7/958-99 від 24.12.1999р.  встановлено строк повернення відповідачем отриманого у позивача природного газу у травні-червні 2000р.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України № 2045 від 28.12.2002р. внесено зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.1999р. № 1432-р відносно строку повернення до державного резерву природного газу, а саме строки повернення органічного палива, відпущеного з державного резерву в порядку тимчасового позивання підприємствам електроенергетики згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1432 від 21.12.1999р. продовжено до 01.01.2023р.

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

Таким чином, строк повернення відповідачем природного газу, отриманого згідно договору № юр-7/958-99 від 24.12.1999р., продовжено до 01.01.2023р., а тому строк виконання відповідачем своїх зобов’язань не наступив.

З огляду на викладене, відповідач не допустив порушення строків повернення отриманого  по договору № юр-7/958-99 від 24.12.1999р. природного газу, а тому позивачем безпідставно пред’явлено вимогу про зобов’язання відповідача повернути до державного матеріального резерву 64694000куб.м. природного газу.

Враховуючи викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про зобов’язання відповідача повернути до державного матеріального резерву 64694000куб.м. природного газу.

Доводи позивача відносно того, що на виконання п. 4  постанови Кабінету Міністрів України № 2045 від 28.12.2002р. не було внесено змін у договір № юр-7/958-99 від 24.12.1999р., а укладення додаткового договору про реструктуризацію заборгованості є обов’язковою умовою продовження строку повернення органічного палива, не прийняті судом до уваги, оскільки зазначений п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 2045 від 28.12.2002р. “Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємств електроенергетики з Державним комітетом з державного матеріального резерву” не вказує на необхідність внесення змін у вже укладені договори для продовження строку повернення отриманого з державного матеріального резерву палива. Крім того, в зазначеному пункті постанови не вказується і на прямий обов’язок підприємств електроенергетики щодо укладення угод про реструктуризацію заборгованості.

Заперечення відповідача щодо направлення на адресу позивача примірників проекту договору про встановлення порядку погашення заборгованості на виконання п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 2045 від 28.12.2002р. також не прийняті судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачу зазначеного проекту договору або будь-які відмітки про отримання позивачем зазначеного примірника.

Відповідно до п. 6.1 договору № юр-7/958-99 від 24.12.1999р. за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань сторони несуть відповідальність згідно з Законом України “Про Державний матеріальний резерв”.

Згідно ч. 8 ст. 14  Закону України “Про Державний матеріальний резерв” за несвоєчасне повернення до державного резерву позичених матеріальних цінностей одержувач сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості неповернених матеріальних цінностей виходячи з ринкових цін, що діють на день повернення, але не менше, ніж на день відпуску, і пеню за кожний день прострочення до повного виконання зобов'язання.

Позивачем пред’явлено до стягнення 18114320грн. штрафу та 2869308,28грн. пені. Однак, оскільки з боку відповідача відсутні порушення строків повернення отриманого природного газу, штрафні санкції за несвоєчасне повернення до державного резерву позичених матеріальних цінностей пред’явлені позивачем безпідставно, а тому суд також відмовляє позивачу у стягненні з відповідача 18114320грн. штрафу та 2869308,28грн. пені.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України “Про Державний матеріальний резерв” за позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до п. 16 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву розмір плати за тимчасове позичання матеріальних цінностей із державного резерву встановлюється у відсотках до їх вартості в межах розміру облікової ставки Національного банку, що діє на момент позичання, і фіксується в договорі. В разі зміни облікової ставки Національним банком розмір зазначеної плати може бути переглянутий за домовленістю сторін договору з внесенням до нього відповідних змін.

Згідно п. 2.2 договору № юр-7/958-99 від 24.12.1999р. відповідач зобов’язався здійснювати оплату за отриманий природний газ щомісячно 0,5% від вартості фактично поставленого природного газу за користування тимчасовою позичкою до повного повернення.

У відповідності до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що продовжують існувати після  набрання ним чинності. Таким чином, до правових відносин, що виникли між сторонами, суд застосовує положення Цивільного кодексу, який набрав чинності з 01.01.2004р.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем пред’явлено до стягнення  плату за позичання природного газу за період з 01.01.2000р. по 01.05.2005р. у розмірі 5887154грн.

Відповідач свого обов’язку щодо оплати отриманого природного газу не виконав, грошові кошти позивачу не перерахував, а тому у відповідача перед позивачем склалась заборгованість за позичання природного газу у розмірі 5887154грн.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Як вбачається зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.  Пунктом 2.2 договору встановлено, що відповідач здійснює оплату за отриманий природний газ щомісячно, пунктом 8.1 встановлений термін дії договору до 01.07.2000р., позивачем пред’явлено позов до суду 01.06.2005р., тобто позивач має право на звернення до суду за стягненням заборгованості, яка виникла після 01.06.2002р.

Строк позовної давності для стягнення заборгованості з 01.01.2000р. по 01.06.2002р. позивачем пропущено. Враховуючи, що у відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, суд відмовляє позивачу у стягненні заборгованості за період з 01.01.2000р. по 01.06.2002р.  у розмірі 2626576,40грн.

Оскільки відповідач не виконав свого обов’язку, передбаченого п. 2.2 договору, а згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за позичання природного газу за період з 01.06.2002р. по 01.06.2005р. у сумі 3260577,60грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи позивача про те, що до спірних відносин повинні бути застосовані положення п. 6 ст. 268 Цивільного кодексу України, згідно якої позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв", не прийняті судом до уваги з огляду на наступне. Пунктом 6 стаття 268 Цивільного кодексу України була доповнена згідно із Законом N 1713-IV  від 12.05.2004р.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Норма п. 6 ст. 268 Цивільного кодексу України погіршує правове становище відповідача, а тому не повинна застосовуватись до спірних відносин.

Посилання відповідача на те, що плата за користування природний газом після закінчення терміну дії договору, тобто після 01.07.2000р., не може бути стягнута, оскільки не встановлений її розмір, не прийняті судом до уваги, оскільки у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а згідно п. 2.2 договору № юр-7/958-99 від 24.12.1999р. відповідач зобов’язався здійснювати оплату за отриманий природний газ щомісячно 0,5% від вартості фактично поставленого природного газу за користування тимчасовою позичкою до повного його повернення. Таким чином, незалежно від закінчення строку дії договору № юр-7/958-99 від 24.12.1999р., відповідач повинен сплачувати за користування природним газом до його повернення до державного матеріального резерву.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає плата за позичання природного газу за період з 01.06.2002р. по 01.06.2005р. у сумі 3260577,60грн., в решті позову суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.

Держмито пропорційно задоволених вимог  і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 58, 124, 129 Конституції України, статтями 256, 257, 261, 267, 268, 526, 599 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49,  75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Законом України “Про Державний матеріальний резерв”, Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву розмір плати за тимчасове позичання матеріальних цінностей із державного резерву, -

     

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Харківська ТЕЦ-5», Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Подвірки, код 05471230 на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016 плату за позичання природного газу у сумі 3260577,60грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ВАТ «Харківська ТЕЦ-5», Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Подвірки, код 05471230 в доход держбюджету (одержувач коштів - ВДК у. м. Харкові, п/р 31116095500002 в УДК у Харківській області, МФО 851011, код 24134490, символ звітності 095)  25500грн. держмита.

Стягнути з ВАТ «Харківська ТЕЦ-5», Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Подвірки, код 05471230 на користь ДП "Судовий інформаційний центр", м. Київ, вул. Липська, 18/5 (п/р 26002014180001 у ВАТ "Банк Універсальний", м. Львів, МФО 325707, код 30045370) 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.

     

Суддя                                                                                            Дюкарєва С.В.