Справа № 203/4509/12

УХВАЛА

Іменем України

19 вересня 2012 року м.Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Шевчук Л.П.,

при секретарі: Жигаровій Д.О..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 614 048 грн. 81 коп.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки, нерухоме майно, транспортні засоби, грошові вклади, які є у власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 і знаходяться у них або в третіх осіб, заборонити вчиняти відносно даного майна буди -які дії по відчуженню, передачі в оренду, іпотеку, заставу, а також заборонити ОСОБА_2, ОСОБА_3 виїзд за кордон до закінчення розгляду справи.

Заява мотивована тим, що 20 травня 2012 року вона уклала договір позики з ОСОБА_4 та надала йому кошти у розмірі 75000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.05.2012 року еквівалентно складає 599362,50 грн. Відповідач мав до 20 липня 2012 року повернути вказані кошти, проте нічого не повернув. У зв'язку з цим заявник вважає, що є підстави для забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим судового рішення в майбутньому.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, приймаючи до уваги зміст позовної заяви в частині того, що відповідачі не виконують взятих на себе зобов'язань по поверненню грошових коштів, врахувавши розмір позовних вимог (суму заборгованості за розпискою), роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ", суд дійшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з вимогами ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати зокрема шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 22.12.2006 р., №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд, беручи до уваги суму заявленого позову, яка становить 614048,81 грн., докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в майбутньому, тому прийшов до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно, яке належить ОСОБА_2 (який проживає в АДРЕСА_1

Поряд з цим, відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Позивачем не надано суду жодних доказів того, що боржник взагалі колись перетинав державний кордон України, має намір робити це в майбутньому, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того позивач, в разі наявності на те правових підстав, передбачених Законом України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», має можливість і самостійно повідомити органи внутрішніх справ та Державну прикордонну службу України про наявність у боржника невиконаних зобов'язань для відповідного адміністративного реагування зазначених органів.

Судом, також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі. Цивільний процесуальний кодекс України враховує принцип рівноправ'я сторін у процесі і забезпечує захист інтересів, в тому числі і відповідача.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Однак заяаником не надано доказу наявності у відповідача майна, що належить йому на праві спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, заява позивача про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_2, ОСОБА_3 виїзду за кордон до закінчення розгляду справи та в частині накладення арешту на майно ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 151-153, 209, 210 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити частково.

Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належать ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Копію ухвали направити в КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»(вул. Кропивницького, 2, м. Вінниця), Вінницьку районну державну нотаріальну контору (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця), Вінницький ВДВС Вінницького райну (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця), МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області (вул. Ботанічна, 28, м. Вінниця) для виконання.

Копію ухвали направити позивачу та відповідачу для відома.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала в частині відмови в задоволенні заяви остаточна та оскарженню не підлягає.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції, в частині забезпечення позову, подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Л.П. Шевчук