УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2007 року                                                                                      м. Ужгород

Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Дроботі В.В.,

суддів - Кемінь М.П., Фазикош Г.В.,

при секретарі - Довбака Т.О.,

з участю представників сторін ОСОБА_1,

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_3 на рішення Хустського районного суду від 12 липня 2007 року, -

встановила:

ОСОБА_3. пред'явила до Хустської міської Ради, третьої особи благодійного фонду "Любов і милосердя (Карітас) імені Святого Йосипа" позов про визнання права власності на житловий будинок.

Позивачка зазначала, що житловий АДРЕСА_1 був побудований у 1936 році батьками її чоловіка ОСОБА_4 та ОСОБА_5. У 1946 році будинок було визнано безхозним та передано на комунальний баланс. З дозволу її свекра та свекрухи будинок до 1993 року використовувався під дитячий садок.

Вони неодноразово з 1993 року зверталися до відповідача з проханням повернення будинку, але міська Рада відмовила їм у цьому. Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила визнати її власником зазначеного вище житлового будинку.

При повторному розгляді справи суд у позові відмовив.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення її вимог. Вказує на те, що суд невірно оцінив надані нею докази та зробив неправильний висновок щодо її права на спірний будинок.

Колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі обставини.

Спірна будівля в м Хусті була побудована принаймі у 1925 році, а її власником був міський уряд.

Будівля за часів різних держав мала різні назви та нумерацію: за Чеської Республіки - Короля Олександра, за Угорщини - Телекі Пала, за часів СРСР -Горького, 18, за української державності - Соборної України,20.

Зараз будівля зареєстрована за юридичною адресою: АДРЕСА_1 (а.с.108-117).

У повоєнні роки будівля була безхозною, у зв'язку з чим 6 травня 1950 року виконком Хустської міської Ради рішенням №3 взяв її на баланс комунгоспу (а.с.13).

Справа № 22ц- 1517707р.

Тоді ж цей орган виділив свекру позивачки земельну ділянку площею 600 кв.м., на який той збудував і у 1960 році здав в експлуатацію жилий будинок (між спірною будівлею та АДРЕСА_2(а.с.14).

Зазначеними даними стверджено, що спірна будівля ніколи не мала статусу житлового будинку, а також те, що вона була побудована не пізніше 1925 року.

Отже, доводи позивачки, що її свекр та свекруха у 1936 році побудували спірну будівлю, яка є житловим будинком, спростовуються наявними у справі доказами.

Доказам, що надала позивачка, суд першої інстанції дав належну оцінку і у рішенні зазначив підстави, з яких їх відхилив (а.с. 150-151).

Окрім викладеного вище, слід зазначити, що ані батьки чоловіка позивачки, ані вона сама не вправі були претендувати на спірну будівлю, оскільки у 1960 році, тобто колиОСОБА_6 побудував жилий будинок, діяв Цивільний кодекс Української РСР, ст.103 якого забороняла мати два жилі будинки у подружжя, що проживає спільно.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтованно відмовив ОСОБА_3. у задоволенні її вимог.

В даний час спірна будівля знаходиться у постійному та безстроковому користуванні релігійної благодійної організації для влаштування спеціалізованого дитячого закладу, яка здійснює свою діяльність у відповідності до статутних завдань в інтересах дітей-інвалідів.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_3 відхилити. Рішення Хустського районного суду від 12 липня 2007 року залишити без зміни. Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.