ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18.06.12 р. Справа № 5006/43/13/2012
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В.,
при секретарі судового засідання Мозговій Н.І
за участю представників сторін:
Від позивача: Макеєва О.О. за довіреністю
Від відповідача: Колодяжний К. В. за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Металургремонт», м. Маріуполь, Донецької області
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь, Донецької області
про стягнення 20 706,03 грн., з яких сума заборгованості - 20 000 грн., сума збільшення заборгованості на індекс інфляції - 60,00 грн., 3% річних - 646,03 грн., пені - 12 859,98 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю «Металургремонт», м. Маріуполь, Донецької області (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь Донецької області (далі-Відповідач) про стягнення 86 262,61 грн., з яких сума заборгованості - 67 000 грн., сума збільшення заборгованості на індекс інфляції - 3 886 грн., 3% річних - 2 516,63 грн. сума пені -12 859,98 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оперативної оренди №8282 від 26.12.2007р.(зі змінами), внаслідок чого станом на 06.05.2011р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляції , пені, та 3% річних.
Правовою підставою позову Позивач визначив ст. ст. 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 546, 549, 612, 625, 629,762 Цивільного Кодексу України.
21 травня 2012р. Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Відповідача борг в сумі 43 165,07грн. в тому числі основної заборгованості в розмірі 42 000грн., суми збільшення заборгованості на індекс інфляції - 126грн. та 3% річних в розмірі 1 039,07 грн.
18 червня 2012р. Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Відповідача борг в сумі 20 706,03 грн. в тому числі основної заборгованості в розмірі 20 000грн., суми збільшення заборгованості на індекс інфляції - 60грн. та 3% річних в розмірі 646,03 грн.
Відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
Частиною 6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог здійснено Позивачем внаслідок часткової сплати суми боргу, суд вважає, що такі дії Позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відтак, суд приймає заяву Позивача про зменшення позовних вимог, надану суду 18.06.2012р.
У судовому засіданні 18.06.2012р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги з урахуванням їх зменшення та відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 12 859,98 грн.
Виходячи зі змісту ст.78 ГПК України, відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем та долучається до справи. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
Заява позивача про зменшення позовних вимог, підписана уповноваженою особою - директором ТДВ «Металургремонт» розглядається судом як заява про відмову від позову.
Відповідно до п.4 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відмова позивача від позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.
Таким чином провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 12 859,98 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Відповідач у судовому засіданні частково визнав суму боргу в розмірі 15 000гн., що відображено у підписаному з зауваженнями акті звірення розрахунків станом на 11.05.2012р.
Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВСТАНОВИВ:
26 грудня 2007р. між правопопередником Товариства з додатковою відповідальністю «Металургремонт» - Відкритим акціонерним товариством «Металургремонт» (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (Орендар) укладений договір оперативної оренди №8282 (далі -Договір) (а.с.7-8).
За умовами п.п.1.1., 1.2. та 1.4. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування основні фонди Орендодавця (далі - майно), що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Вузовська, 9 склад і вартість якого станом на 01.12.2007р. визначені в переліку (додаток №1, а.с.9-11).
Згідно умов п. 2.1. Договору майно вважається переданим в оренди з моменті підписання обома сторонами акту приймання-передачі.
Розмір орендної плати згідно п.4.1. договору становить 10 000грн. на місяць разом з ПДВ, що підлягає оплати Орендарем на підставі виставленого рахунку протягом 20 банківських днів з моменту отримання рахунку (п.4.3.).
Пунктом 5.3.2 Договору встановлений обов'язок Орендаря у встановлені строки здійснювати платежі за Договором за орендне майно.
Відповідно до п.6.1. Договору в разі невиконання Орендарем строків оплати, передбачених п.4.3 Договору, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за весь період прострочення, від суми неперахованих Орендодавцю грошових коштів за кожний день прострочення.
Відповідно до п.3.1. Договору він набирає чинності 26.12.2007р. та діє до 26.12.2008р.
Актом приймання-передачі від 26.12.2007р. (а.с.12-14) Орендодавець передав у користування Орендатору майно, визначене Договором.
Додатковою угодою №2 від 26.12.2008р. до Договору сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2009р.
Додатковою угодою №3 від 31.12.2010р. сторони домовились про пролонгування строку дії Договору до 01.12.2010р.
Зазначені додаткові угоди підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств та є невід'ємними частинами Договору.
Через неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, у останнього станом на 06.05.2012р. виникла заборгованість по орендній платі в сумі 20 000 грн., збільшена на індекс інфляції в розмірі 60,00 грн. та на яку нараховано 3% річних в розмірі 646,03 грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оперативної оренди №8282 від 26.12.2007р. зі змінами є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати протягом 20 банківських днів з моменту отримання рахунка відповідно до умов п. 4.1. Договору.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, внаслідок невиконання грошових зобов'язань Відповідачем за період 2009р. - 2010р. утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 20 000 грн.
Як вбачається з акту звірення розрахунків станом на 11.05.2012р. Відповідач у визнав суму боргу в розмірі 15 000гн., про що зазначив, що заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2008р. по 30.11.2010р. складає 15 000 грн.
Судом встановлено, що Відповідачем не визнається заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 5 000 грн. відповідно до рахунку № 47 від 20.08.2008р. (орендна плата за серпень 2008 року в розмірі 10000 грн.) з підстав її списання у зв'язку зі спливом строку давності.
На підтвердження списання спірної суми заборгованості в 5 000 грн. Відповідач надав затверджений фінансовим директором список документів, за якими здійснено списання, в тому числі і рахунок № 47 від 20.08.2008р.
Проте, суд не вбачає підстав для списання даної суми заборгованості за спливом строку давності, з огляду на наступне.
Як вбачається з наданих суду сторонами письмових доказів, в тому числі розрахунку заборгованості станом на 07.06.2012р., здійсненим Позивачем, підтвердженим наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок, рахунок № 47 від 20.08.2008р., яким визначено орендну плату за серпень 2008 року в розмірі 10000 грн. Відповідачем не сплачений, що ним і не заперечується.
Станом на 31.12.2008р. за Відповідачем рахувалась заборгованість по орендній платі в сумі 8 000 грн. (в тому числі за рахунком № 47 від 20.08.2008р.).
Платіжним дорученням № 1932 від 21.01.2011р. Відповідачем перераховано на рахунок Позивача грошові кошти в розмірі 5 000 грн. з зазначенням призначення платежу «оплата заборгованості по орендній платі згідно договору № 8282 від 26.12.2007р.», проте не зазначено період оплати та номер рахунку, згідно якого здійснюється оплата.
Враховуючи наявну заборгованість Відповідача станом на 21.01.2011р. в розмірі 8 000 грн., а також відсутність в платіжному дорученні призначення платежу (періоду заборгованості, за який здійснюється оплата), Позивач правомірно зарахував грошові кошти в сумі 5 000 грн. у рахунок погашення заборгованості з орендної плати за серпень 2008 року відповідно до рахунку № 47 від 20.08.2008р.
Платіжним дорученням № 2803 від 31.01.2011р. Відповідачем перераховано на рахунок Позивача грошові кошти в с розмірі 10 000 грн. з зазначенням призначення платежу «оплата заборгованості по орендній платі згідно договору № 8282 від 26.12.2007р.», проте не зазначено період оплати та номер рахунку, згідно якого здійснюється оплата.
Враховуючи наявну заборгованість Відповідача станом на 31.01.2011р. в розмірі 3000 грн., а також відсутність в платіжному дорученні призначення платежу (періоду заборгованості, за який здійснюється оплата), Позивач правомірно зарахував грошові кошти в сумі 3 000 грн. у рахунок погашення заборгованості з орендної плати за серпень 2008 року відповідно до рахунку № 47 від 20.08.2008р., а залишок суми - 7 000 грн. - в рахунок погашення заборгованості за 2009 рік.
Таким чином, у Відповідача відсутні підстави для списання заборгованості з орендної плати в розмірі 5000 грн. за рахунком № 47 від 20.08.2008р. за спливом строку позовної давності.
Враховуючи наведене, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем зі сплати орендної плати за період 2009р. - 2010р. в розмірі 20 000 грн.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.
Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 646,03 грн. та інфляційної індексації в сумі 57,00 грн.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно відношенню первісного розміру позовних вимог до розміру задоволених вимог.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається Позивачу пропорційно сумі, на яку зменшено розмір позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Металургремонт», м. Маріуполь, Донецької області до відповідача Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь, Донецької області про стягнення 20 706,03 грн., в тому числі заборгованості з орендної плати в розмірі 20 000грн., суми збільшення заборгованості на індекс інфляції - 60грн. та 3% річних в розмірі 646,03 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь, Донецької області на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Металургремонт», м. Маріуполь, Донецької області заборгованість в сумі 20 703,03 грн., в тому числі заборгованості з орендної плати в розмірі 20 000грн., суми збільшення заборгованості на індекс інфляції - 57,00 грн. та 3% річних в розмірі 646,03 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 12 859,98 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь, Донецької області на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Металургремонт», м. Маріуполь, Донецької області витрати по сплаті судового збору в розмірі 413,98 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Чернова О.В.