Справа №2-1025/08
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2008 року Індустріальний районний суд міста
Дніпропетровська у складі головуючого
судді Чебикіна В.П.
при секретарі - Олексенко М.В.
за участю адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.
Дніпропетровську
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління житлового господарства виконкому
Дніпропетровської міської ради , Виконкому Дніпропетровської міської ради ,
Виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську Ради “
Про визнання недійсним рішення виконкому , приватизації житла , свідоцтва про
право власності на житло , розпорядження органу приватизації та поновлення
терміну” , -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась до суду з даним позовом , просить визнати
недійсним рішення виконкому , приватизації житла , свідоцтва про право
власності на житло , розпорядження органу приватизації та поновлення терміну .
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 11 листопаду
1988 року рішенням виконкому Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська №
556 змінені умови договору найму та розділені лицьові рахунки за домовленістю
між батьком та матір'ю позивачки без встановлення кому і які кімнати виділено
в користування .
10 грудня 1989 року по заяві відповідачки ОСОБА_2 орган
приватизації прийняв розпорядження № 3\3901-98 згідно якого квартира 3АДРЕСА_1 передавалась у приватну
спільну сумісну власність.
10 грудня 1998 року на підставі цього розпорядження виконкомом
Дніпропетровської міської ради народних депутатів було видано свідоцтво про
власність на житло на ім'я ОСОБА_2 на 65\100 спільної квартири , в
якості члена сім'ї туди вписана позивачка . Батько позивачки ОСОБА_3
відмовився від участі в приватизації.
Позивачка вважає , що приватизація 65\100 частини квартири АДРЕСА_1 проведена з порушенням Закону
України “Про приватизацію державного житлового фонду “ та ст. 48 ЦК України в
редакції 1963 року , який діяв на час приватизації квартири.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20
червня 2007 року ОСОБА_1 відмовлено в позові про визнання недійсним
свідоцтва про право власності на житло та розпорядження органу приватизації.
Ухвалою колегії суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного
суду Дніпропетровської області це рішення було скасовано і повернуто на новий
розгляд.
Позивачка у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги у повному
обсязі .
Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала , не заперечує проти його
задоволення.
Представник управління Житлового господарства виконкому
Дніпропетровської міської ради, Виконкому Дніпропетровської міської ради ,
виконавчого комітету Індустріального району м. Дніпропетровська у судове
засідання не з'явилися , про час і місце слухання повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.169 ЦПК України суд ухвалив слухати справу без їх участі на
підставі наявних у ній даним та доказам.
Суд , вислухавши пояснення сторін , думку адвоката , дослідивши
матеріали справи , вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних
підстав.
В судовому засіданні встановлено , що батьки позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 18 жовтня 1975 року (а.с.16).
Згідно ордеру № 588 серії 01 від 14 жовтня 1987 року їм , на сім'ю з
трьох чоловік була надана квартира АДРЕСА_1 . Квартира складається з двох кімнат площею 17,2 кв. метри та
10,2 кв. метри (а.с.9).
11 листопада 1988 року рішенням виконкому Індустріальної районної ради
№ 556 змінені умови договору найму та розділені лицьові рахунки за домовленістю
між відповідачкою ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3 (а.с.15).
Із тексту рішення вбачається, що виконком Індустріальної районної ради
не конкретизував кому і які кімнати виділені в користування чим порушив ст. 104
ЖК України згідно якої розподіл жилого приміщення проводиться в тому разі ,
якщо жилу площу , що припадає на нього може бути виділено у вигляді
ізольованого приміщення , при відповідності розміру житлової площі яка
приходиться на долю наймача , або членів його сім'ї розміру житлового
приміщення , на яке укладається договір найму .
Як видно з матеріалів справи житлова площа квартири складає 27,4 кв.
метри , на момент постанови рішення в квартирі мешкало 3 особи , це означає, що
на кожного приходилось по 9,1 кв. метри . Спірна квартира складається з двох
кімнат площею 10, 2 кв. метри та 17,2 кв. метри , з цього витікає неможливість
розподілу квартири не ущемляючи інтереси мешканців.
Також у судовому засіданні встановлено , що незважаючи на розподіл
квартири , та розірвання шлюбу відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_3
продовжували проживати однією сім'єю та вести сумісне господарство.
20 січня 1989 року у них народилась ОСОБА_1- позивачка по
справі, реєстрація її народження в органах РАГСу проводилась за сумісною
заявою батьків і вона була вписана в лицьовий рахунок спірної квартири до своєї
матері ОСОБА_2(а.с.18)
Батьки позивачки продовжували проживати однією сім'єю , вели спільне
господарство , квартира знаходилась у комунальній власності .
З ініціативи відповідачки ОСОБА_2 10 грудня 1998 року орган
приватизації прийняв розпорядження № 3\3901 -98 згідно якого квартира АДРЕСА_1 передавалась у приватну
спільну сумісну власність (а.с.33-38).
10 грудня 1998 року виконкомом Дніпропетровської міської ради народних
депутатів на підставі вказаного розпорядження було видано свідоцтво про
власність на житло на ім'я відповідачки ОСОБА_2 на 65\100 спірної
квартири , так як батько відповідачки не виявив бажання приймати участь в
приватизації, позивачка ОСОБА_1була вписана в свідоцтво як член сім'ї
(а.с.71-73).
В свідоцтві про власність також не вказано , які саме приміщення
складають 65\100 вказаної квартири.
Крім того, в спірній квартирі знаходяться місця спільного користування
, але ні де не оговорюється яким же чином повинні користуватися даною квартирою
її мешканці , коли одна частина знаходиться у комунальній власності , а інша у
приватній.
9 вересня 2006 року помер батько позивачки ОСОБА_3 , його
частина в спірній квартирі на теперішній час знаходиться на балансі виконкому.
На час приватизації квартири позивачка була неповнолітньою , не
цікавилась цими питаннями , на цей час від матері дізналась про вищевикладене ,
просить визнати причину пропуску строку звернення до суду для оскарження
приватизації квартири поважною і поновити його.
Суд вважає , що приватизацією квартири АДРЕСА_1 були порушені особисті і майнові права пзивачки
згідно вимог ст..48 ЦК України у редакції 1963 року , який діяв на час
приватизації квартири.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст. 5,10,212-218 ЦПК України
, ст.48 ЦК України у редакції 1963 року , ст.104 ЖК України , Законом України
“Про приватизацію державного житлового фонду “ , -
В И Р І Ш И В :
Визнати поважним пропуск терміну звернення ОСОБА_1 до суду та поновити його .
Визнати недійсним рішення виконкому Індустріальної районної ради м.
Дніпропетровська № 556 від 11.11.1998 року
Визнати недійсною приватизацію 65\100 частини квартири АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним свідоцтво на право власності на 65\100 частини
квартири 3АДРЕСА_1 від 10 грудня
1988т. на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Визнати недійсним розпорядження органу приватизації № 3\3901 - 98 від
10.12.1998 року на приватизацію 65\100 квартири АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до
апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд
шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної
скарги , або шляхом подання в десятиденний строк заяви про апеляційне
оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя:
В.П. Чебикін