ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
10.07.12 р. Справа № 5006/43/34/2012
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В.,
при секретарі судового засідання Мозговій Н.І.
Від позивача: Ротко О.В. за довіреністю
Від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМКО», м. Свердловськ Луганської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЕКС-М» м. Донецьк
про стягнення 81 645,32 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАМКО», м. Свердловськ Луганської області (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЕКС-М» м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення 139 712,69 грн., з яких заборгованість з орендної плати - 80 000,00 грн., борг з відшкодування комунальних витрат - 13 542,67грн., проценти за користування грошовими коштами - 8 921,21грн., пеня - 3 964,70 грн., індекс інфляції - 491,43грн., 3% річних - 792,68 грн., штраф - 32 000грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №1/11 від 01.11.2011р., внаслідок чого за період з листопада 2011р. по березень 2012р. виникла стягувана заборгованість в розмірі 139712,69 грн.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193, 202 Господарського кодексу, ст.ст.625, 693 Цивільного кодексу України.
06 червня 2012р. позивач надав заяву про зміни та доповнення до позовної заяви (а.с.66-67), яка по своїй суті є заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Відповідача основний борг з орендної плати - 20 000грн., борг за технічне обслуговування систем газопостачання - 13 542,67грн., боргу з відшкодування комунальних послуг - 3 135,61грн., процентів - 7 780,96грн., пені 3 967,91грн., індексу інфляції - 430,54грн., 3% річних -787,63 грн., штрафу - 32 000грн.
06 липня 2007р. позивач надав заяву про зміни та доповнення до позовної заяви (а.с.83), в якій просить суд стягнути з Відповідача основний борг з орендної плати - 20 000грн., борг з відшкодування комунальних послуг - 16 678,28грн., процентів - 7 780,96грн., пені 3 967,91грн., індексу інфляції - 430,54грн., 3% річних -787,63 грн., штрафу - 32 000грн.
Відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог.
Частиною 6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає зменшення або збільшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Враховуючи, що зміна розміру позовних вимог здійснено Позивачем внаслідок часткової сплати заборгованості Відповідачем, суд вважає, що такі дії Позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відтак, суд приймає заяву Позивача про зміну позовних вимог.
07 червня 2012р. Позивач надав пояснення щодо вимоги про стягнення з Відповідача 30% річних, які є платою за користування чужими грошовим коштами в яких свої вимоги обґрунтував ст.ст 6, 204, 536, 627, 1241 Цивільного кодексу України.
Представник Позивача у судовому засіданні 10.07.2012р. позовні вимоги підтримав з урахуванням уточнення.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог не довів, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження. На адресу суду надійшли повідомлення про вручення поштових відправлень №10844258, №10440114 надіслані Відповідачу за юридичною адресою.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВСТАНОВИВ:
01 листопада 2011р. між Позивачем (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем), укладено договір оренди №1/11 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування частини майнового комплексу, які надалі іменуються «об'єкт, що орендується» і складається з:
- нежитлова будівля - виробнича будівля загальною площею 3 159,3 кв.м., розташована за адресою: Луганська обл., м. Свердловськ, вул. Кошового, 1б, площа, що орендується у приміщенні: 1 579, 65кв.м., відновлювальна вартість приміщення: 238 738,94 грн. (п.1.1.1),
- нежитлова будівля, трьохповерхова, загальною площею 1 752,1 кв.м., розташована за адресою: Луганська обл., м. Свердловськ, вул. Кошового, 1в, загальна площа, що орендується: 1 153,0 кв.м. (1-й (перша половина) і 2-й поверхи, крім великої кімнати), відновлювальна вартість - 387 374, 36 грн. (п.1.1.2).
- мостовий кран вартістю 40 000 грн. (п.1.1.3).
Згідно п.5.1 Договору розмір орендної плати за орендне користування усіма об'єктами, що орендується, складає 20 000грн., у тому числі ПДВ на місяць, а саме за часину виробничої будівлі: 14 671,42грн., з частину нежитлової будівлі: 4 328,58грн., за мостовий кран: 1 000грн. Орендна плата підлягає індексації, якщо індекс інфляції перевищує 101% на місяць шляхом множення орендної плати на встановлений процент інфляції за попередній місяць.
Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця. Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за останній місяць оренди протягом 5 робочих днів з моменту укладення цього договору, при цьому цей платіж не підлягає індексації. Поточні платежі з орендної плати мають сплачуватись Орендарем щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плти може переглядатись сторонами один оаз протягом півріччя за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до цього договору (п.п. 5.2-5.5).
За умовами п.п.7.1.4 Орендар взяв на себе обов'язки компенсувати Орендодавцю всі витрати з експлуатації об'єкта, що орендується, зокрема: сплачувати вартість комунальних послуг, вартість охорони, пропорційно займаній площі, а також вартість використаної електроенергії, води і газу із розрахунку встановленого обладнання і працюючих осіб, протягом п'яти банківських днів з дати виставлення рахунку.
Згідно п.5.6 Договору у разі прострочення оплати орендної плати і компенсації витрат з експлуатації об'єкта, що орендується, більш ніж на 5 днів, ніж встановлено цим Договором, Орендар сплачує проценти 30% річних за кожний день користування грошовими коштами, що належать до сплати Орендодавцю від суми, оплата якої прострочена.
У розділі 7 Договори сторони узгодили,зокрема, наступні обов'язки Орендаря:
- своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.7.1.2);
- компенсувати Орендодавцю всі витрати з експлуатації об'єкта, що орендується, зокрема: сплачувати вартість комунальних послуг, вартість охорони, пропорційно займаній площі, а також вартість використання електроенергії, води і газу із розрахунку встановленого обладнання і працюючих осіб, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення рахунку (п.7.1.4).
Відповідно п.9.5.1 Договору за порушення п.5.3, п.5.4, 7.1.4 Договору Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день прострочення.
За приписами п.9.5.2 Договору за порушення приписів ст.3 Договору Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві штраф у розмірі 20% місячної орендної плати, за кожне порушення, у тому рахунку за кожний день прострочення повернення об'єкту.
Відповідно до п.4.1. Договору строк орендного користування складає 2 роки 11 місяців з моменту прийняття об'єкта, що орендується за актом приймання передачі.
За приписами п.10.3 Строк дії договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується 30 вересня 2014 року.
Згідно п.10.9 Договору у разі порушення орендарем умов цього договору Орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір. Про розірвання цього договору орендодавець має повідомити Орендаря протягом 5 робочих днів. Якщо таке розірвання спричинене несплатою орендної плати більш ніж на 2 місяці, Орендодавець має право скористатись правом притримання майна Орендаря, а також застосувати до Орендаря будь-які оперативно-господарські санкції.
Актом приймання передачі від 01.11.2011р. Орендодавець передав у користування Орендарю об'єкт оренди (а.с.18).
06 лютого 2012р. Позивач звернувся до Відповідача з листом №1 (а.с.47-48), в якому повідомив про розірвання Договору оренди №1/11 від 01.11.2011р. з дати отримання цього повідомлення та вимагав погасити заборгованість у сумі 60 000 грн., 30% річних за кожен день користування грошовими коштами, що належні до сплати Орендодавцю від суми, оплата якої прострочена у розмірі 1 328,40 грн., а також штрафні санкції: пеню - 680,40грн., 3% річних - 129,60 грн., інфляції - 40грн., а також залишок відшкодування електричної енергії в сумі 2 549,51 грн., протягом 7 днів з дня отримання повідомлення. Зазначена вимога залишена Відповідачем від відповіді та задоволення.
Листом №2 від 15.02.2012р. Позивач повідомив Відповідача про необхідність здійснення приймання-передачі - повернення орендованого майна 17.02.2012р. (а.с.51).
Листом №3 від 24.02.2012р. позивач направив Відповідачу лист в якому зазначив, що у зв'язку з неотримання відповіді на попередні листи, а також на здійснення приймання-передачі об'єкту оренди, вдруге запропоновано здійснити приймання передачі об'єкту оренди від 29.02.2012р., а також про застосування оперативно господарських санкцій у вигляді притримання майна.
Позивачем не наданий суду акт приймання-передачі від майна з оренди, проте представник Позивача надав пояснення щодо фактичного передання об'єкту оренди, що не спростовано Відповідачем.
Свої зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати орендної плати Орендар в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за період з грудня 2011р. по березень 2012р. виникла стягувана заборгованість зі сплати орендної плати - 20 000грн., борг з відшкодування комунальних послуг - 16 678,28 грн., на які нараховано проценти - 7 780,96грн., пеня 3 967,91грн., індекс інфляції - 430,54грн., 3% річних -787,63 грн. та штраф - 32 000грн.
За таких обставин Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 81 645,32 грн.
Відповідач своєї позиції до відома суду не довів та процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати пені, 3% річних, 30% річних за користування грошовими коштами, інфляційної індексації, штрафу.
Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору №1/11 від 01.11.2011р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з компенсації всіх витрат з експлуатації об'єкта узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору, і ст. 322 Цивільного кодексу України.
Отже, в контексті зазначених норм діючий між Позивачем та Відповідачем у визначеній в позовній заяві період нарахування стягуваних сум договір про оренду нерухомого майна №1/11 від 01.11.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Заявником період стягнення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати до 05 числа місяця наступного за звітним відповідно до умов п. 5.4 Договору та компенсації витрат з експлуатації об'єкта відповідно до п.п.7.1.4 Договору.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобов'язань за період з листопада 2011р. по березень 2012р. утворилась та має місце заборгованість за договором оренди №1/11 від 01.11.2011р. в розмірі 20 000грн. зі сплати орендної плати та 16 678,28 грн. - боргу з відшкодування комунальних послуг.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також 3% річних та інфляційну індексацію, нараховані на заборгованість, за весь час її прострочення.
З урахуванням викладеного, суд перевіривши відповідність наданих Позивачем розрахунків (а.с.а.с.68-69) умовам договору і встановленим обставинам, дійшов висновку про можливість стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості зі сплати 20 000 грн. - основного боргу за договором оренди та 16 678,28 грн. - боргу з відшкодування комунальних послуг.
Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство", суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 411,31 грн., оскільки згідно з рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня, а тому індекс інфляції за період з 06.01.2012р. по 19.01.2012р. (борг в сумі 9617,28 грн.) не розраховується.
Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство", суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині в роз0мірі 779,48 грн. з огляду на його арифметичну неточність.
Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає одним з наслідків, встановлених законом або договором, порушення зобов'язання сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тоді як штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені та штрафу у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п.п. 9.5.1 договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо стягнення пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині в розмірі 3940,85 грн., оскільки на суму заборгованості 20 000 грн., строк оплати якої настав 05.12.2011р., позивачем нарахована пеня більш ніж за шість місяців (з 05.12.2011р. по 06.12.2012р.), а при нарахуванні пені на суму боргу 20 000 грн. строком оплати 05.02.2012р. допущена арифметична помилка.
Позовні вимоги про стягнення суми штрафу 32 000 грн. за прострочення повернення об'єкту, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, видом якої є штраф (ч. 2 ст.549 вказаного Кодексу), що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.
При цьому, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, за змістом п.9.5.2 Договору за порушення приписів ст.3 Договору Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві штраф в розмірі 20% місячної орендної ставки НБУ від простроченого платежу, за кожний день прострочення. Згідно п.3.7 Договору повернення Орендодавцю об'єкта, що орендується, в оренду здійснюється двосторонньою комісією, що складається із уповноважених на те представників сторін. Об'єкти, що орендуються повинні бути передані протягом 2 (двох) календарних днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії (п.3.10).
За змістом позовної заяви Позивачем на підставі п.9.5.2 Договору нараховано штраф за 8 робочих днів прострочення повернення об'єкту.
З письмових пояснень Позивача (а.с.84) вбачається, що кількість днів прострочення повернення об'єкту оренди визначена ним починаючи з 21.02.2012р. - дати коли Відповідач мав отримати лист № 2 від 15.02.2012р. (а.с.51) і прибути для підписання акту приймання-передачі до 28.08.2012 (дати фактичної передача майна.
Судом встановлено, що лист №2 від 15.02.2012р., в якому Позивач повідомив Відповідача про необхідність здійснення приймання-передачі - повернення орендованого майна 17.02.2012р. (а.с.51) передано ним до органу поштового зв'язку лише 21.02.2012р., що вбачається зі штампу на копії опису вкладення у цінний лист (а.с.51), а також на копії поштового конверту (а.с.87). Цей факт унеможливлює прибуття представника Відповідача для підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди 17.02.2012р.
Враховуючи, що вимога позивача про повернення майна 17.02.2012р. на момент її надіслання Відповідачу (21.02.2012р.) вже була неактуальною, а також той факт, що визначений позивачем строк нарахування штрафу, є необґрунтованим, суд відмовляє у задоволені вимог про стягнення штрафу в сумі 32 000грн.
Щодо вимоги Позивача про стягнення 7 780,96грн. - відсотків за користування грошовими коштами суд зазначає наступне.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Тобто стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3 % річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 5.6 договору поставки в розмірі 30 % річних від суми заборгованості.
Разом із тим, за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У свою чергу пунктом 9.5.1 договору оренди сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім того, судом врахований обмежувальний розмір подвійної облікової ставки НБУ згідно приписів ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України в Постанові від 12.12.2011р. у справі № 07/238-10.
За таких підстав, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування грошовими коштами в сумі 7 780,96грн.
Судові витрати, пропорційні відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМКО», м. Свердловськ Луганської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЕКС-М» м. Донецьк про стягнення 81 645,32 грн., з яких основний борг з орендної плати - 20 000грн., борг з відшкодування комунальних послуг - 16 678,28грн., процентів - 7 780,96грн., пені 3 967,91грн., індексу інфляції - 430,54грн., 3% річних -787,63 грн., штрафу - 32 000грн., задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЕКС-М» м. Донецьк (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 25, ЄДРПОУ 35833097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМКО», м. Свердловськ Луганської області (94800, м. Свердловськ, Луганської області, вул. Кошового, 1, ЄДРПОУ 31890628) заборгованість в розмірі 41 809,92 грн., з яких основний борг з орендної плати - 20 000грн., борг з відшкодування комунальних послуг - 16 678,28грн., пеня - 3940,85 грн., індекс інфляції - 411,31 грн., 3% річних -779,48 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЕКС-М» м. Донецьк (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 25, ЄДРПОУ 35833097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМКО», м. Свердловськ Луганської області (94800, м. Свердловськ, Луганської області, вул. Кошового, 1, ЄДРПОУ 31890628) витрати по сплаті судового збору в розмірі 836,32 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Чернова О.В.