©
1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Фединяка В.Д.
суддів: Томин О.О., Малеєва А.Ю.
секретаря Гринчак В.І.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності на спадкове майно і зобов'язати обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» видати дублікат свідоцтва про право власності на квартиру без письмової заяви співвласників цієї за апеляційною скаргою обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 серпня 2012 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом і з врахуванням уточнених позовних вимог зазначав, що йому та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності в рівних частках належить чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1. Вказані особи не проживають у цій квартирі, а пребувають на заробітках за кордоном і своє адреси не повідомляють. 3 вересня 2011 року померла його дружина ОСОБА_6, якій належала 1/6 частина спірної квартири. Однак, він не може у порядку спадкування оформити право власності на вказану частину квартири, так як свідоцтво про право власності на цю квартиру втрачене, видати дублікат такого свідоцтва обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» без згоди третіх осіб відмовляється, просив задовольнти позов.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 15 серпня 2012 року до участі у розгляді справи притягнуто як співвідповідача виконком Коломийської міської ради.
Рішенням цього ж суду від 8 серпня 2012 року позов задоволено частково. Зобов'язано обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» провести підготовчі заходи по виготовленню проекту рішення щодо видачі ОСОБА_1 дублікату свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за відсутності заяв
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №2/0909/1517/2012 головуючий у 1інст. Потятинник Ю.Р.
Провадження №22/ц/0990/1845/2012 суддя-доповідач Фединяк В.Д.
Категорія 5
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зобов'язано виконком Коломийської міської ради прийняти рішення щодо видачі ОСОБА_9 дублікату свідоцтва про право власності на цю квартиру.
В апеляційній скарзі представник обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив помилкове рішення. На думку представника апелянта, суд не врахував того, що до його компетенції не входить видавати дубікат свідоцтва про право спільної сумісної власності на квартиру без письмової згоди всіх співвласників цієї квартири.
У судовому засіданні ------------------підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.
Представник ------------------- в судове засідання не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом поряду, що не перешкоджає розгяду цієї справи у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову
8.6. У разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності органом, який проводив оформлення права власності на нерухоме майно, за заявою власника (власників) або уповноваженої ним (ними) особи, до якої додається опубліковане в пресі повідомлення про недійсність втраченого або зіпсованого свідоцтва про право власності, видається дублікат свідоцтва про право власності.
За дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів, які проводять оформлення права власності, БТІ можуть здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва про право власності, у тому числі здійснення перевірки належності заявленої вимоги відомостям з Реєстру прав.
На дублікаті свідоцтва про право власності обов'язково зазначається його номер, а до Реєстру прав вносяться відомості про втрату або зіпсування оригіналу свідоцтва та про видачу його дубліката.
VIII. Особливості оформлення права власності на нерухоме майно
(Наказ|Положення, Мінюст, від 07.02.2002, № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно")
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зобов'язано виконком Коломийської міської ради прийняти рішення щодо видачі ОСОБА_9 дублікату свідоцтва про право власності на цю квартиру.
В апеляційній скарзі представник обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив помилкове рішення. На думку представника апелянта, суд не врахував того, що до його компетенції не входить видавати дубікат свідоцтва про право спільної сумісної власності на квартиру без письмової згоди всіх співвласників цієї квартири.
У судовому засіданні ------------------підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.
Представник ------------------- в судове засідання не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом поряду, що не перешкоджає розгяду цієї справи у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову
Однак такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.
З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.
Статтею 3 ЦК України визначено перелік загальних засад цивільного законодавства, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування, як зазначено у частині четвертій статті 60 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Встановлено, що з 1 лютого 2008 року ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах з ПП "Аресконт" на посаді охоронця.
1 жовтня 2008 року ОСОБА_10 переведено на посаду начальника Отинійського відділення охорони ПП "Аресконт", з якої 12 грудня 2008 року його звільнено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України.
На час звільнення відповідача з роботи претензій з боку роботодавця до ОСОБА_10 не було.
Суди встановили, що позивач мотивував позовні вимоги відмовою відповідача у здійсненні державної реєстрації його прав власності на об'єкт незавершеного будівництва, що є фактично невизнанням (оспорюванням) цього права.
Зі змісту ст. 392 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із змінами і доповненнями.
Пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Реєстрація прав власності згідно п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), реєстрацію прав власності на рухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до положень Закону та вказаного Тимчасового положення БТІ здійснює лише державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а, відтак, не може бути стороною у справі щодо визнання такого права, оскільки не є особою від якої відповідне право перейшло, або особою яка може претендувати на таке право.
Відтак, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Чернігвліфт-2" до комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності є такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин рішення господарського суду, яким такий позов задоволено, підлягало скасуванню на підставі ч. 3 ст. 104 ГПК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав встановлених п. ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову ПП "Аресконт" у задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307,308, 313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» відхилити. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 серпня 2012 року скасувати в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.
Головуючий-суддя В.Д. Фединяк
Судді:
А.Ю. Малеєв
О.О. Томин
За положеннями ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом установлено, що позивачці на праві приватної власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_2. Зазначені обставини підтверджуються копією договору дарування спірної квартири та її реєстрації (а.с.6,7).
Отже, позивачка як на матеріально-правову підставу свого позову повинна посилатись на ст. 391 ЦК України, яка встановлює речово-правовий спосіб захисту порушеного права - усунення перешкод у здійсненні нею права користування своїм майном і має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
При вирішенні справи суд на зазначене положення закону та обставини справи уваги не звернув та, правильно встановивши, що спірна квартира вибула з володіння позивачки поза її волею, що є підставою для поновлення права на квартиру, на порушення вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України самостійно змінив правову підставу позову, застосувавши до того ж до спірних відносин ст. 215 ЦК України, тобто норму зобов'язального права, яка регулює відносини між сторонами договору, не взявши при цьому до уваги, що позивачка стороною оспорених договорів не була, а тому правових підстав для захисту її порушеного права на спірну квартиру шляхом визнання недійсними додаткових договорів оренди нежитлових приміщень немає.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.
У даному випадку ОСОБА_14 подала позов про захист порушеного права - усунення перешкод у здійсненні нею права користування своїм майном на підставі ст.ст. 319,321,761 ЦК України, які не регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з підстав, встановлених п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_14 у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,309, 313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_14 задовольнити частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 листопада 2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_14 у задоволенні позову до Івано-Франківського КЕЧ району, Коломийської міськрайонної організації «Української спілки ветеранів Афганістану» про визнання незаконними дії Івано-Франківської КЕЧ району та Коломийської міськрайонної організації УСВА щодо укладення договорів оренди та недійсними додаткові договори №21/2006 від 01.10.2006 року та №37/2007 року про оренду нежитлових приміщень площею 34.4 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 укладених між Івано-Франківською КЕЧ району та Коломийською міськрайонною організацією УСВА до договору оренди №237/97 від 25.12.1997 року укладеного між Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства Оборони України і Коломийською міськрайонною організацією УСВА за недоведеністю позовних вимог.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.
Головуючий-суддя В.Д. Фединяк
Судді: О.В. Пнівчук
В.М. Соколовський
Статтею 326 ЦК України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).
Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
Згідно п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 7 лютого 2002 року (в редакції на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Господарськими судами встановлено, що відповідач - Головне управління комунальної власності м. Києва діє у відповідності до Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради N 584/744 від 10 липня 2003 року.
Згідно пп. 28 п. 7 даного Положення, Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.
Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820 від 31 серпня 2001 року та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 року за N 62/364, Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).
Отже, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, і у даній справі, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.
Таким чином, встановивши, що відповідач не оспорює право державної власності на об'єкт нерухомості, а відмовляє в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд та суд касаційної інстанції, обґрунтовано відмовив позивачу у позові.
За таких обставин відсутні підстави для скасування законної постанови Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року у справі N 40/427 та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим у задоволенні заяви державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 11114 - 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:
У задоволенні заяви державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року у справі N 40/427 відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.
Головуючий, суддя:
І. Б. Шицький
ПОСТАНОВА
(Судові прецеденти, Постанова, Верховний Суд, від 20.06.2011, № 3-60гс11, Верховний Суд України)
3. Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною першою статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 ЦК України, стаття четверта Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Згідно з пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 7 лютого 2002 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Судом правильно встановлено, що головне управління комунальної власності міста здійснює оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно і, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявленого позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право, а відмовляє в оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення права власності (постанова від 20 червня 2011 року N 3-60гс11).
Право власності
(Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 05.12.2011, "Щодо обов'язкових для усіх судів України правових позицій")
1. З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше (постанова від 4 квітня 2011 р. N 3-18гс11).
Земельне право
Право власності
(Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 13.04.2011, "Про дотримання правових позицій при перегляді судових рішень судами касаційної інстанції")