ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 року м. Київ К-55133/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2009

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009

у справі №2а-4293/09/0570

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 (позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2009 №0001411740/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2009 задоволено частково позов суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 16.02.2009 №0001411740/0 в частині визначення суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2773,92 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2009 скасовано в частині задоволених позовних вимог, в цій частині -відмовлено в задоволенні позову, в іншій частині постанову суду першої інстанції -залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, складений акт від 05.02.2009 № 176/1740/НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2009 №0001411740/0, яким позивачу, згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4160,88 грн., у тому числі основний платіж 1386,96 грн., штрафні (фінансові) санкції 2763,92 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підставою для визначення оспорюваної позивачем суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.7.1 ст.7, п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.

При здійсненні перевірки було встановлено, що позивачем у 2007-2008 роках при нарахуванні заробітної плати працівникам необґрунтовано було застосовано ставку 13% замість 15% від об'єкта оподаткування.

У зв'язку з допущеним порушенням, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність донарахування позивачу суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1386,96 грн. та відмову в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Судом першої інстанції було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001411740/0 від 16.02.2009 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 2773,92 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, з яким погоджується суд касаційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Підпунктом 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такої виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п.8.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з п.1.15 ст.1 зазначеного Закону податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

За наведених обставин, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що оскільки позивач належить до платників податків - податкових агентів, на яких згідно із законами з питань оподаткування покладено обов'язок нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) від імені та за рахунок таких фізичних осіб, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до законодавства, то на нього розповсюджується дія п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в усіх випадках ненарахування (неповного нарахування) сум цього податку.

Враховуючи, що при здійсненні перевірки було встановлено недонарахування позивачем податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1386,96 грн., суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом правомірно було застосовано штрафні санкції у подвійному розмірі від суми зобов'язання - 2773,92грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. Моторний

Судді І.В. Борисенко

В.В. Кошіль