ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2012 року Справа № 5013/515/12
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Єрьоміної К.В.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця Суворової О.В. м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2012 р. у справі № 5013/515/12
за позовом Фізичної особи -підприємця Суворової Олени Володимирівни м. Кіровоград
до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш" м. Кіровоград
про визнання договору укладеним та визнання права власності
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Кіровоградської обл. від 03.07.2012 р. у справі № 5013/515/12, яке підписано 09.07.2012 р. і оформлено відповідно до вимог статті 84 ГПК України (суддя Макаренко Т.В.), відмовлено у задоволенні позову Фізичній особі -підприємцю Суворовій О.В. м. Кіровоград до Приватного акціонерного товариства "Кіровоградлітмаш" м. Кіровоград про визнання договору укладеним та визнання права власності за позивачем комплексу будівель.
Позивач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу.
Для вирішення питання щодо призначення справи до розгляду, у зв'язку з черговою відпусткою судді постійної колегії Євстигнеєва О.С., на підставі наказів голови суду № 7 від 17.01.2011 р. та № 13 від 03.07.2012 р., на підставі розпорядження секретаря судової палати від 19.07.2012 р. № 1051 розгляд справи передано колегії суддів у складі : головуючий (доповідач) Бахмат Р.М., Лотоцької Л.О., Головко В.Г.
В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
ФОП Суворова О.В. вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим, що судом не взято до уваги норму статті 392 ЦК України.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення. Сторони не повідомили суд про поважні причини неявки в судове засідання, не скористалися правом на участь в судовому засіданні. Неявка сторін не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній матеріалами.
Розпорядженням секретаря судової палати від 19.09.2012 р. № 1416, у зв'язку з закінченням чергової відпустки судді постійної колегії Євстигнеєва О.С., на підставі наказів голови суду № 7 від 17.01.2011 р. та № 13 від 03.07.2012 р., змінено склад колегії суддів.
В судовому засідання оголошено постанову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що Приватне акціонерне товариство "Кіровоградлітмаш" (продавець) та Фізична особа -підприємець Суворова О.В. (покупець) підписали договір купівлі-продажу від 26.10.2011 р.
За цим договором, згідно з пунктами 1.1-1.4 по акту приймання-передачі від 26.10.2011 р. продавець передав, а покупець прийняла комплекс будівель (цілий комплекс об'єктів нерухомого майна), що розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Преображенська, 27, а саме: адмінбудівлі літ. А, А1, а, кр, кр1, склад літ. Б, холодильні камери літ. В, склад літ. Г, гараж літ. Д, склад літ. Е, склад літ Ж, склад літ. З, кр2 кр3, склад літ Л, навіс літ. К) у власність та зобов'язалася сплатити за нього обговорену грошову суму (п.п. 1.1, 1.2).
Згідно пункту 2.1 договору сторони погодили, що продаж комплексу будівель здійснюється у сумі 162 360 грн., які отримуються продавцем від покупця до оформлення цього договору.
За квитанцією від 26.10.2011 р. № 2 (а.с. 10) покупець на користь продавця сплатив 162 360 грн.
Із змісту позовної заяви вбачається, що відповідач (продавець) заперечує існування вказаного Договору купівлі-продажу, що стало причиною звернення позивача до господарського суду з позовом про визнання договір купівлі-продажу від 26.10.2011 р. укладеним.
У своїх поясненнях представник позивача вказував на те, що ФОП Суворова О.В. зверталася до відповідача (копія листа від 01.12.2011 року) з пропозицією про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 26.10.2011 року, однак ПрАТ "Кіровоградлітмаш" відмовилося від вчинення вказаних дій про, що свідчить копія листа від 10.12.2011 року № 162.
Розглядаючи позовну вимогу про визнання договору купівлі-продажу від 26.10.2011 року укладеним з тих підстав, що відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення господарський суд врахував наступне.
За вимогами статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Статтею 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Отже, правила статті 220 Цивільного кодексу України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки (п. 13 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9).
Пасивне небажання відповідача здійснити дії, необхідні для нотаріального посвідчення договору, порушують права позивача, як покупця за договором, оскільки без нотаріального посвідчення останній не може оформити своє право власності на майно і в повній мірі користуватися правами власника щодо майна.
З матеріалів даної справи та з пояснень представника позивача не вбачається причин неможливості відповідача вчинити нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу від 26.10.2011 року.
Крім того, позивач не надав до суду документи, які були витребуванні ухвалами суду від 24.05.2012 року, від 19.06.2012 року та які використовувалися сторонами при укладенні договору купівлі-продажу від 26.10.2011 року, а саме: документів на підтвердження права власності у продавця (ПрАТ "Кіровоградлітмаш") на майно, яке було предметом договору купівлі-продажу від 26.10.2011 року на момент його укладення; копію акта вводу в експлуатацію комплексу будівель; копії документів на право користування чи право власності на земельну ділянку, на якій розташовано комплекс будівель; докази реєстрації будівель в органах Бюро технічної інвентаризації.
Згідно зі ст. 658 ЦК України право продажу майна, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Сторони не надали господарському суду доказів існування у відповідача (ПрАТ "Кіровоградлітмаш" - продавця за договором) права власності на майно, яке було предметом договору купівлі-продажу від 26.10.2011 року на момент його укладення, а тому у господарського суду були відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання Договору купівлі-продажу від 26.10.2011 року укладеним.
Поряд з вимогами про визнання Договору купівлі-продажу укладеним, позивач просив визнати за ним право власності на комплекс будівель (адмінбудівлі літ. А, А1, а, кр, кр1, склад літ. Б, холодильні камери літ. В, склад літ. Г, гараж літ. Д, склад літ. Е, склад літ Ж, склад літ. З, кр2 кр3, склад літ Л, навіс літ. К) у м. Кіровограді по вул. Преображенській, 27.
Вирішуючи даний спір, господарський суд врахував наступне.
За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту права є його визнання.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.
Згідно з пункту 4 статті 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту набуття ним у власність комплексу будівель (адмінбудівлі літ. А, А1, а, кр, кр1, склад літ. Б, холодильні камери літ. В, склад літ. Г, гараж літ. Д, склад літ. Е, склад літ Ж, склад літ. З, кр2 кр3, склад літ Л, навіс літ. К) у м. Кіровограді по вул. Преображенській, 27.
Позивач стверджує про наявність у неї права власності на комплекс будівель у м.Кіровограді по вул. Преображенській, 27 на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2011 року між приватним акціонерним товариством "Кіровоградлітмаш" (продавцем) та ФОП Суворовою О.В. (покупцем).
Однак, як вбачається з матеріалів справи та стверджується самим позивачем, вказаний Договір нотаріально не посвідчений, що протирічить нормам ст.ст. 210, 640 ЦК України, а у визнанні такого договору укладеним, даним рішенням ФОП Суворовій господарським судом відмовлено.
Відтак посилання позивача на наявність у неї права власності на комплекс будівель у м. Кіровограді по вул. Преображенській, 27 на підставі вказаного Договору є безпідставним.
Позивач не довів свого права власності на будівлю, розташовану у м. Кіровограді по вул. Преображенській, 27, не надав доказів на підтвердження свого права користування земельною ділянкою, на якій розташована зазначена будівля, тим самим - не довів факту порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів ПрАТ "Кіровоградлітмаш".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції і вважає, що суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову.
Керуючись ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця Суворової О.В. м. Кіровоград залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2012 р. у справі № 5013/515/12 залишити без змін.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: Л.О. Лотоцька
О.С. Євстигнеєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
20.09.2012 р.