ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2006 р. Справа № 14/240/06
м. Миколаїв
за позовом : Суб”єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача : Суб”єкта підприємницької діяльності- ОСОБА_2, АДРЕСА_2
Суддя -П.В.Цвєткова
Представники:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 01.09.06р. ;
ОСОБА_1 -приватний підприємець;
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність НОМЕР_1;
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 11 535грн. 36 коп., з яких 5 536 грн. 36 коп. боргу, 3 000грн. втраченої вигоди і 3000грн. моральної шкоди.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що він не знаходиться в договірних відносинах з позивачем і товар від нього він ніколи не отримував. Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив таке:
Позивач просить стягнути з відповідача вартість отриманого товару на суму 5 536грн. 36 коп., по видаткових накладних НОМЕР_2 і НОМЕР_3.
Договори купівлі-продажу в письмовій формі між сторонами не укладались. Позивач посилається на те, що господарські відносини між сторонами виникли на підставі телефонограм. Дійсно, ст.181 ГК України п.1 передбачає спрощений спосіб укладання договорів шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів. Однак з доданих позивачем до позовної заяви документів не можна зробити висновок про одержання відповідачем товаро-матеріальних цінностей по видаткових накладних НОМЕР_2 від 22 квітня 2005р. і НОМЕР_3 від 20 квітня 2005р., тобто у позивача немає підстав стверджувати, що по цих накладних сторонами було укладено договори купівлі-продажу, з оглядом на таке:
Товаро-матеріальні цінності по вказаних накладних одержані не СПД ОСОБА_2, а ОСОБА_5. Якщо остання приймала товар від позивача за дорученням відповідача, то її повноваження повинні бути підтверджені договором або довіреністю. Відповідно до ст. 243 ЦК України повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє або довіреністю. І тільки в такому випадку, згідно ст.239 ЦК України, правочин, вчинений представником, змінює, створює, припиняє цивільні права та обов”язки, особи яку він представляє. В довідці Первомайської ОДПІ НОМЕР_4 не зазначено, що ОСОБА_5 перебувала в трудових відносинах з суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 01.01.2005р. по 01.09.2006р. Відповідач позов не визнає і стверджує, що товар від позивача по вказаних вище накладних він не одержував, ОСОБА_5 в нього не працювала і не працює, і він ніколи її не уповноважував на прийняття товару.
За таких обставин, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.. 237, 239, 243-244 ЦК України, ст. 46, 49, 82, 85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.